WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Мовна толерантність півдня України - Реферат

Мовна толерантність півдня України - Реферат

переселялися євреї, а німці-селяни з південних районів Німеччини отримували землю навколо Одеси для організації сільськогосподарського виробництва. Приїжджали торгувати й італійці та французи. За свідченням О. Пушкіна, який перебував на засланні в Одесі у 1823 - 1824 роках, "там все Европой дышит, веет, все блещет югом и пестреет разнообразностью живой. Язык Италии златой звучит по улице веселой, где ходит гордый славянин, француз, испанец, армянин. И грек, и молдаван тяжелый, и сын египетской земли...".
Після 1861 року українське й російське населення міста почало швидко зростати за рахунок селян, які прибували до Одеси на заробітки. За даними одноденного перепису населення міста від 1 грудня 1892 року, з 340.526 городян російську чи українську мову назвали рідною 196.443 одесити. Це становило 57,7% усіх опитаних. Слід також враховувати, що офіційно українська мова кваліфікувалася тоді як малоросійське наріччя російської мови (окремих даних щодо росіян і українців немає). Їдиш та іврит рідними назвали 106.030 одеситів (31,1 %). Четвертою була польська громада. Рідною польську мову назвали 13.911 опитаних (4,1 %). П'ятою за кількістю була німецька громада, німецьку мову рідною назвали 9.163 опитаних (2,7 %). Шосту позицію посідала грецька мова, рідною її назвали 5.283 учасники перепису (1,5 %). Інші мови називали рідними менше 1 % одеситів: вірменську - 1.293 жителів, французьку - 1.135, італійську - 844, болгарську - 829, татарську - 700, караїмську - 671, румунську - 510.
Наявність в Одесі трьох великих (російської, української та єврейської), трьох середніх (польської, німецької та грецької) і кількох дрібних етнічних груп на межі XIX й XX століть дозволяє зробити висновок, що місто сформувалося як поліетнічне та багатомовне, що, власне кажучи, історично живило розвиток толерантності.
Серед подій першої чверті XX століття, які по-різному впливали на мовну ситуацію в Одесі, був геноцид вірмен у Туреччині 1915 року, внаслідок якого вірменська громада Одеси збільшилася майже вчетверо порівняно з 1892 роком, жовтневий заколот 1917 року та громадянська війна. Вони значно змінили поліетнічну та полілінгвістичну ситуацію в місті: за кордон виїхали практично всі французи, італійці, заможні греки й німці, було скасовано смугу осілості єврейського населення. Після визнання незалежності Польщі Одесу залишає більше половини польського населення. Те, що у незалежній Польщі до влади прийшли вороги більшовиків, змусило багатьох членів польської громади Одеси у 20 - 30 роках приховувати свою справжню національність.
Необхідно зазначити, що за радянських часів мовна ситуація в Одесі чітко віддзеркалювала як позитивне, так і негативне, що відбувалося в національній політиці СРСР. До 1941 року російська, українська мови та їдиш залишалися мовами трьох найчисленніших етномовних груп Одеси. Етнічна ситуація в місті протягом цього бурхливого періоду варіювалася від відомих фактів геноциду єврейського й циганського населення Одеси під час фашистської окупації до того, що після 1944 року майже спустіли приміські німецькі колонії. А заснування держави Ізраїль та політична "відлига" 60-х років зумовили посилення міграційного процесу, пов'язаного з початком масового від'їзду з Одеси представників третьої за кількістю етномовної групи.
Вихід України з СРСР і проголошення української мови державною логічно й хронологічно збільшили її вагу в суспільних сферах життя Одеси. Проте, за даними соціолінгвістичного опитування дорослого населення міста, проведеного під керівництвом доцента Одеського національного університету Є. Степанова 2002 року, в сімейному спілкуванні нею користуються 12 % одеситів, у побутовому (здебільшого поряд з російською) - 23 %, у трудових колективах - 10,6 %, в офіційно-діловій сфері - 10 %. В той же час з українським етносом себе ідентифікували 45,5 % одеситів, з російським - 44 %, з єврейським - 4 %, з болгарським - 1,7 %, з вірменським - 0,9 %, з молдовським чи румунським - 0,6 %, з білоруським, гагаузьким, грецьким, грузинським, циганським, татарським, азербайджанським, польським, німецьким, чеченським, корейським, чеським та деякими іншими етносами - 3,3 %. Російську мову назвали рідною 77,5 % опитаних одеситів, українську - 16 %, інші мови - 6,5 %.
Вивчення одеськими лінгвістами мовної ситуації в Одесі на початку ХХІ століття дозволяє говорити про існування у місті білінгвізму. 759 (9,5 %) респондентів рідними назвали дві мови. Двомовність, яка передбачає володіння обома мовами як рідними, отримала назву повного білінгвізму. Треба відзначити, що, за даними анкет, однією з двох рідних мов завжди називається російська. Основними варіантами повного білінгвізму серед одеситів є українсько-російський і російсько-український білінгвізм. Більшість населення Одеси є носіями неповного українсько-російського і російсько-українського білінгвізму. Про це свідчать результати самооцінки одеситами рівня свого володіння російською та українською мовами.
Про добре розуміння російської мови заявили 7.820 (97,8 %) опитуваних і майже така ж кількість одеситів вважає, що вільно розмовляє російською мовою (7.740 осіб - 96,8 %). Добре розуміють українську мову 4.417 (55,2 %) респондентів, а можуть вільно спілкуватися українською мовою 3.879 осіб (48,5 %). Ці показники перевищують дані про кількість осіб, які назвали себе українцями, і набагато більші, ніж показники кількості одеситів, які назвали українську мову рідною. Труднощі з розумінням української мови засвідчили 2.240 (28 %) опитуваних, незадовільне володіння - 2.885 (36 %). Тільки 1.343 (16,8 %) респонденти вказали на повне чи незадовільне розуміння української мови, а 1.236 (15,5 %) - практично повну необізнаність з українською мовою.
У сучасній Одесі білінгвізм притаманний як неросійському, так і неукраїнському населенню. Це болгарсько-російський, вірмено-російський, молдавсько-російський, гагаузько-російський, цигансько-російський мовний сектори. В їхніх межах чітко розрізнються сфери спілкування рідною і українською чи російською мовами. Їх представники частіше в сім'ї спілкуються рідною, а в побутовій сфері, на роботі, в державних установах - російською мовою.
Loading...

 
 

Цікаве