WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Мовна толерантність півдня України - Реферат

Мовна толерантність півдня України - Реферат


Реферат на тему:
Мовна толерантність півдня України
Мовна толерантність населення є одним з вирішальних чинників стабільності суспільства в усіх її вимірах - соціально-економічному, політичному, культурологічному, демографічному, міжконфесійному тощо. Це надзвичайно делікатна сфера людського спілкування, яка протягом історично тривалого часу формується природним чином. Так відбувалося, зокрема, і в деяких регіонах України.
Попри все, зазначена сфера може бути миттєво зруйнована внаслідок як зовнішньополітичних, так і внутрішньополітичних причин. Ними, наприклад, можуть бути ідейно-політичні інтервенції іноземного партнера чи одночасний вплив матеріально-фінансових інтересів центральної та регіональної управлінської еліт, тісно пов'язаних одна з одною. Загострення такої загрози може відбуватися, скажімо, напередодні парламентських або президентських виборів у тому випадку, коли певні сили у своїх вузькополітичних інтересах вдаються до розігрування "мовної карти". В результаті в суспільстві виникає конфліктогенне поле, на якому штучно провокуються соціальна напруженість, міжнаціональний та міжконфесійний розбрат, політична та економічна нестабільність.
Якщо Україна дійсно бажає збудувати демократичне суспільство, а також розраховує на реальне входження до Євросоюзу, то аксіомою для неї повинна стати теза про те, що держава та її інститути існують для громадян. І чи не в першу чергу це положення стосується мовних проблем. Справа в тому, що природна і абсолютно нормальна для багатьох цивілізованих країн ситуація полілінгвізму в Україні перетворена на конфронтаційну. А це серйозно дестабілізує суспільне життя. Тим часом, як відомо, багатомовність збагачує національну культуру, відкриває перед нею нові перспективи розвитку.
З огляду на зазначені об'єктивні обставини, Верховна Рада України нарешті ратифікувала Європейську хартію регіональних мов. Відтепер положення Хартії будуть застосовуватися до мов таких національних меншин України, як білоруська, болгарська, гагаузька, грецька, єврейська, кримськотатарська, молдовська, німецька, польська, російська, румунська, словацька та угорська. Це стосується сфер освіти, діяльності адміністративних органів і засобів масової інформації, культурної політики та засобів її реалізації. Крім того, положення Хартії використовуватимуться в галузі судової влади, зокрема в карному і цивільному судочинстві чи при розгляді справ, які стосуються адміністративних питань використання регіональних мов або мов меншин.
Водночас заходи, спрямовані на утвердження української мови як державної, її розвиток і функціонування, не розглядаються як перешкода чи загроза розвиткові регіональних мов або мов меншин. Говорити ж про надання російській мові статусу другої державної навряд чи актуально, бо це потребує внесення змін до Конституції. А досвід свідчить: ця процедура настільки складна, що результат, який би задовольнив усе суспільство, отримати дуже важко. Тим більше, що це питання можуть заходитися експлуатувати певні політичні сили, провокуючи внутрідержавне протистояння "схід - захід".
Тим часом, у південних регіонах України, в першу чергу в "інтернаціоналізованій" Одеській області, принципи, задекларовані в положеннях Хартії, задовго до офіційної ратифікації цього документа працювали природним чином, охоплюючи усі соціальні страти. Ця обставина також посилює впевненість, що досвід забезпечення соціальної толерантності на електоральному полі півдня України на чолі з Одесою в умовах полілінгвізму є наслідком об'єктивного поєднання двох складових, де соціальна напруга не перевищує загальнодержавної і де мовні питання не можуть стати причиною чвар серед населення та політичної еліти.
На чому ж базується досвід соціальної і, головним чином, мовної толерантності, яка існує на півдні України? Спробуємо звернутися до історичних фактів як вітчизняної, так і світової історії, які допоможуть висвітлити сутність цього феномена.
Загальновідомо, що розквіт ринкових відносин хронологічно збігається з бурхливою розбудовою промислових міст із відповідною соціальною стратифікацією, котра завжди мусила мати певний привід. За доби модерну, коли ще існувала зайва дешева національна робоча сила, міста залишаються монолінгвістичними. Поступово змагання між окремими виробниками за одержання прибутків виходять за межі національних кордонів. У більшості країн класичного капіталізму міста поступово перетворюються з монолінгвістичних на полілінгвістичні завдяки іноземній робочій силі чи то з колоній, чи то з тих країн, де є зайвий трудовий потенціал. Полілінгвістичними є на сьогодні Амстердам, Лондон, Стокгольм, Копенгаген, Відень. Винятком стали американські міста, які від часу свого заснування були поліетнічними та полілінгвістичними утвореннями колоніального типу.
Наприкінці XVIII століття аналогічна ситуація виникає на південних кордонах Російської імперії, коли Катерина II видає укази про будівництво у Причорномор'ї нових міст, та, зокрема, порту й міста Одеси. Швидкий розвиток регіону в умовах розквіту абсолютизму й існування кріпаччини в країні на фоні розвитку капіталізму в Європі був неможливим лише за рахунок власних трудових ресурсів. Вирішальний вплив тут мали: внутрішні соціально-економічні причини; політична ситуація у провідних європейських країнах, які виконували роль генераторів міграційніх процесів; географічна наближеність Одеси до балканського регіону, який був тоді однією з "гарячих точок" і входив до сфери політичних інтересів Росії; відірваність від чиновництва Санкт-Петербурга й Москви; включення міста до смуги осілості; виділення земельних ділянок усім, хто цього бажав.
Усе це приваблювало представників багатьох етнічних груп. Так, слов'янське населення міста (до скасування кріпацтва в 1861 році) формувалося, головним чином, за рахунок козаків, вільновідпущених, селян-утікачів, польських переселенців, болгарських біженців. Не випадково Одеса у першій половині XIX століття стала центром народно-визвольної боротьби грецького й болгарського народів за їх незалежність проти Османської імперії.
Крім того, з містечок Поділля, Волині, Польщі у пошуках кращої долі у Причорномор'я
Loading...

 
 

Цікаве