WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Мистецтво здобувати владу - Реферат

Мистецтво здобувати владу - Реферат

охопити найширший загал, оперативно і швидко донести свою точку зору, позицію до кожного, навіть байдужого виборця, вплинути на його уподобання, а то й на вибір. Зрозуміло, що за багатьох обставин (все на виду - і зовнішність, і мова, і переконання, і погляд на життя) теледебати можуть виявитися і останнім виступом політика перед виборцями.
Популярність і успіх теледебатів як політичної технології залежать від багатьох складових, але головними, на нашу думку, є такі:
- учасники дискусії повинні репрезентувати якщо не діаметрально протилежні сторони (ідеї, ідеології, програми, блоки, об'єднання, партії), то бодай хоч у чомусь несумісні (хоча б у тактичних кроках задля досягнення задекларованих програм);
- дебатуючі повинні мати не лише високу загальну і політичну культуру, але й уміти брати участь у дискусії (не кожного професіонала, навіть відомого політика, можна сприймати як учасника дискусії, на це здатні лише суто публічні політики, а таких не багато).
Теледебатів досить високого рівня, в ході яких глядачі дійсно б не нудьгували, в період передвиборчої кампанії 2002 року в Україні фактично не було. Нудьгували не лише глядачі, але й самі диспутанти. Згадаймо, наприклад, бодай одну телебесіду - керівника партії "Нова сила" М.Кушнірова та лідера Всеукраїнського об'єднання християн В.Бабича. Спочатку телеведуча звернулася по черзі до учасників дискусії з кількома запитаннями, переважна більшість з яких ніяких труднощів для кожного не становила. Більше того, коли В.Бабич коментував, у який спосіб очолюване ним об'єднання планує створити в Україні 300 тисяч робочих місць, а М.Кушніров розповідав про механізм збільшення населення в країні до 120 мільйонів чоловік (майже в 2,5 разу!), від посмішки не утрималася і сама ведуча. Можливо, тому, що фантастичних обіцянок виборці і до того чули немало, але таких...
Після ведучої досить зручні запитання задавали один одному панове Бабич і Кушніров. Кому ж, як не В.Бабичу, наприклад, відповідати було на запитання, як покінчити з розбратом між релігійними конфесіями? У нього було і є своє бачення цієї проблеми як у християнина-демократа.
Обидва диспутанти не критикували владу, а, навпаки, підтримували її. А право мати, зберігати і носити зброю М.Кушніров обґрунтовував тим, що в країні... високий рівень злочинності, отже люди повинні отримати можливість самі себе захищати. Дивна логіка! Давайте позбавимося тоді правосуддя, правоохоронних органів, а будемо "палити" один в одного - у кого ліпша зброя і більше набоїв, той і має рацію.
За дві хвилини до закінчення дебатів мали можливість поставити запитання і телеглядачі. Та навіть у цей час вони встигли почути "перлини" на кшталт: треба здійснити територіальний переділ земель (мати в Україні сім земель) тощо.
Відтак теледебати як політична технологія в Україні поки що дуже недосконалі.
Зробимо підсумок.
Влада - це не просто магічне і солодке слово. Влада забезпечує її носіям високий статус, добробут, авторитет і навіть недоторканність. Для одного - це засіб самореалізації, для іншого - сукупність пільг і можливостей для задоволення власних потреб. Але ж нам, громадянам України, потрібні політики, які можуть високоефективно працювати на благо суспільства, яке делегує їм високі повноваження. Аналізуючи їхню роботу, виборець неодмінно ставить запитання: в який спосіб, завдяки чому конкретний народний депутат потрапив до Верховної Ради? Це цікавитиме й цікавить постійно і спеціалістів - учених, зокрема соціологів, психологів, політологів, оскільки люди досягають своєї мети не лише завдяки розуму, таланту чи професійній підготовці. Можна досягти певних результатів, у тому числі і в політичній боротьбі (а вибори такими і є), за допомогою вдало обраних прийомів, політичних технологій. Про них мають знати і виборці, які опускають бюлетені до урн не механічно, а з цілком конкретними сподіваннями.
Врешті, таке. Автор не має на меті когось у чомусь підозрювати, звинувачувати чи щось із намірів пошукачів мандатів піддавати сумніву. Він об'єктивно розглядає конкретні політичні технології, які використовувалися в ході виборів 2002 року і які, ми глибоко впевнені, будуть використовуватися і у подальшому. Якщо це так, то риторичним є запитання: хто ж виграв тоді, на березневих 2002 року виборах?
Виграли, перш за все, люди, причетні до видавничої діяльності, бо такої кількості друкованої продукції - від маленьких листівок до багатосторінкових газет, буклетів і грубезних томів - в Україні не видавалося, мабуть, за багато попередніх років. І це теж політичні, виборчі технології.
Виграли, бо мали багато роботи, працівники ЗМІ, кіномитці. І хоча дещо програв простий споживач інформації, якого почастували силою силенною пустої і нецікавої балаканини, біографій, інтерв'ю, було немало і вдалого. Скажімо, окремі рекламні ролики (СДПУ(о), "Жінки за майбутнє", "зелені" тощо), навіть досить пристойні малометражні замальовки-кінофільми про Л.Кравчука, В.Литвина, ток-шоу О.Марченко з Н.Вітренко та ін. Вчимося, врешті, й ми розповідати про національну еліту як про звичайних і далеко не простих співгромадян. А це вже свідчить про зростання політичної культури суспільства.
Виграли, нехай і тимчасово, окремі діти, підлітки, молоді люди та люди похилого віку, які клеїли листівки, розносили їх по квартирах, розкладали в поштові скриньки. Вони й ще трохи заробили, коли змивали передвиборчі обіцянки з парканів, будинків, що зробити, між іншим, не завжди просто і легко - клеїлося часто високо (щоб не зірвали інші кандидати), і хорошим клеєм (заробили, зрештою, й ті, хто той клей продав).
Виграли численні члени та активісти передвиборчих груп, команд, штабів.
Виграли окремі працівники мистецтва (чого вартий, наприклад, помпезний концерт найпопулярніших ансамблів на майдані Незалежності, організований 24 березня 2002 року "Командою озимого покоління"!)
Нехай тимчасово, частково, але виграли і ми усі, бо побачили розмаїтий, часто непередбачуваний спектакль, що в політиці зветься виборчими технологіями, або просто - виборами. Чи виграв, хоч якоюсь мірою, український народ? Поживемо - побачимо...
Література
1. Бабкин В., Селиванов В. Народ и власть. - К., 1996. - С. 7.
2. Бебик В. Як стати популярним, перемогти на виборах та утриматися на політичному олімпі. - К., 1993.
3. Бебик В. Менеджмент виборчої кампанії: ресурси, технології, маркетинг: Навч.-метод. посіб. - К., 2001. - С. 55.
4. Гаджієв К.Политическая наука. - М., 1995.
5. Головатий М. Професія - політик. - К., 2000.
6. Головатий М. Мистецтво політичної діяльності. - К., 2002. - С. 22.
7. Общественное мнение и власть: механизмы воздействия. - К., 1993.
8. Политология: Словарь-справочник / М.А. Василик, М.С. Вершинин и др. - М., Гардарики, 2000. - С. 287.
9. Почепцов Г. Теорія комунікації. - К., 1996.
10. Психологія масової політичної свідомості та поведінки. - К., 1997.
11. Стратегія планування виборчої кампанії / К. Пейн, К. Хед, Ш. О'Коннел. - К., 1997.
12. Щекин Г. Теория социального управления и кадровой политики. - К., 2000.
13. www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве