WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Методологія операціоналізації основних понять національної безпеки: гуманітарна складова - Реферат

Методологія операціоналізації основних понять національної безпеки: гуманітарна складова - Реферат

яке зв'язане з "реальною загрозою", означає появу "потенційної небезпеки".
Залишається встановити кількісні значення "виклику", "загрози", "безпеки" і "небезпеки". Якщо операціоналізувати ці поняття і виразити їх значення у числовій формі, то перехід від одного виду небезпек до якісно іншого можна зв'язати із змінами відповідних числових величин, що будуть позначати певні порогові значення інтенсивності негативних суспільно-політичних тенденцій.
Проілюструємо на прикладі гуманітарної складової НБ, як практично можна операціоналізувати поняття "виклик", "загроза", "безпека" і "небезпека" стосовно деяких тенденцій у гуманітарній політиці, що однозначно інтерпретуються експертами як загрозливі для цілей політики НБ.
Перший крок - "концептуальний". На цьому етапі необхідно сформулювати загальну концепцію-гіпотезу, яка має постулювати причинно-наслідковий зв'язок між певними суспільно-політичними явищами, цілями і завданнями державної політики в галузі НБ. Така концепція має включати у себе загальні припущення і постулати щодо характеристики певних суспільно-політичних явищ як загроз НБ.
При інтерпретації змісту гуманітарної політики і безпеки будемо спиратися на такі допущення. Визначення змісту гуманітарної політики грунтується на припущенні про існування у індивідів певного набору світоглядно-ціннісних орієнтацій, що за певних умов формують у суспільних суб'єктів (індивіда, суспільних груп, політичних партій) такі політично значущі мотивації і вчинки, які створюють певні небезпеки існуванню державі й нації. Відтак є підстави згрупувати ці небезпеки в окремий клас і вважати його складовою загального поняття "небезпека".
Окрім економічних, політичних, військових та інших цілей, що їх ставлять у своїй діяльності суб'єкти суспільної дії (окремі держави, державні інститути, суспільні прошарки, групи інтересів, політичні партії, окрема людина), вони керуються й певними ціннісними настановами, що, у свою чергу, задаються світоглядною системою та ієрархією життєвих цінностей (будемо говорити про єдину світоглядно-ціннісну систему). Кожна людина має певну систему світогляду або, точніше, систему світоглядно-ціннісних настанов, яка складається з особистих сенсожиттєвих та ціннісних орієнтирів і визначає ставлення індивіда до оточуючого світу взагалі, а отже, і ставлення до держави та її інститутів, до явищ суспільного і політичного життя, що якраз і важливо для нашого дослідження. Система світоглядно-ціннісних настанов визначає ступінь значущості й переважності для суспільного суб'єкта тих чи інших суспільних явищ, з урахуванням чого вибудовується їх певна ієрархія [9]. Певні світоглядно-ціннісні настанови впливають на мотивацію, характер, зміст і форми участі окремого громадянина чи суспільних груп у суспільно-політичній діяльності, в тому числі й на такі зміст і форми, що можуть негативно позначатися на національній безпеці [10].
З точки зору практичної політики, для України стратегічною метою [11] є формування у населення української національної ідентичності. Спосіб досягнення цієї мети полягає в об'єднанні усіх громадян України навколо певних спільних світоглядних, культурних та ідеологічних цінностей. Враховуючи неоднорідний, багатоетнічний склад населення України, формування національної ідентичності можливе лише за умови міжетнічної злагоди та підтримання достатнього рівня міжетнічного взаєморозуміння.
Отже, будь-яка міжетнічна, міжконфесійна напруга, неврегульовані конфлікти й суперечності між різними культурно-мовними групами є перешкодою для досягнення стратегічної мети. З точки зору поставленої мети, сприйняття такої перешкоди як виклику або загрози, тобто, у вигляді небезпеки, буде цілком обгрунтованим. Позначимо цю обставину загальним поняттям "небезпека", не конкретизуючи її характеристику як виклик чи загрозу.
Другий крок - висунення пояснювальної теорії - теоретизація. Взагалі, необхідність у формалізації та операціоналізації термінів і понять теорії виникає лише в межах певної теорії і тільки в її межах стає здійсненною. Оскільки усі визначення теорії є низкою логічних висновків від найзагальніших положень аж до конкретного висловлювання, що описує конкретний факт, вся теорія в цілому, весь її концептуальний каркас створюють єдиний контекст, у межах якого може бути пояснене певне коло фактів.
Проте в нашому випадку процес операціоналізації розглядається самостійно, окремо від побудови теорії. Спроба дати визначення якомусь поняттю (поняттям), тобто формалізувати і операціоналізувати його, може сама по собі стати стимулом до висунення пояснювальної теорії. Тому ми вводимо теоретизацію саме на цьому етапі.
Отже, другий крок процесу операціоналізації полягає у побудові пояснювальної теорії (або у використанні вже існуючих), що, спираючись на концептуальні постулати встановлює єдиний пояснювальний принцип, закон, який є інструментом розпізнання та інтерпретації певних фактів. У нашому випадку теорія-гіпотеза має пояснити, чому певні суспільно-політичні явища розцінюються як загроза національним інтересам у гуманітарній сфері і визначити рівні загроз (небезпек), пов'язаних з інтенсифікацією цих явищ. Труднощі з формуванням української національної ідентичності та української політичної нації, що є певною загрозою НБ, пояснюються за допомогою низки взаємопов'язаних припущень, які й будуть пояснювальною гіпотезою.
1. Основною причиною цих труднощів є неврегульовані конфлікти і суперечності між різними культурно-мовними групами, що створюють відчуження і міжетнічну напруженість.
2. Міжетнічна напруженість пов'язана переважно з низькою взаємною толерантністю різних культурно-мовних груп.
3. На рівень толерантності в міжетнічних стосунках впливають такі чинники:
· соціально-економічне становище етнічних груп;
· сприйняття і переживання соціально-економічного, політико-правового і культурно-мовного статусу власної етнічної групи в порівнянні зі сприйняттям статусу інших етнічних груп;
· незадоволеність ступенем представництва власної етнічної групи в різних гілках влади.
4. Толерантність перебуває в обернено пропорційній залежності від рівня міжетнічної напруженості. Чим вищий рівень толерантності, тим нижчий рівень міжетнічної напруженості і навпаки.
Які терміни тут треба операціоналізувати, щоб можна було провести відповідні виміри з метою перевірки даної гіпотези? Очевидно, що такими термінами мають бути, в першу чергу, "толерантність" і "міжетнічна напруга". Поняття "толерантність" є фундаментальним, з яким безпосередньо пов'язується "міжетнічна напруга" - інше основне поняття нашої гіпотетичної теорії про існування певної залежності між "толерантністю" і "міжетнічною напругою" та між цими обома явищами та загрозою національним інтересам у гуманітарній галузі, зокрема, міжетнічному миру.
Третій крок - операціоналізація. Операціоналізаціюможна представити як встановлення значення поняття через описання вимірювальних операцій, що були б еквівалентом його (поняття) якісного визначення. Операціоналізація, у свою чергу, висуває іншу проблему, а саме - проблему
Loading...

 
 

Цікаве