WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Методологія операціоналізації основних понять національної безпеки: гуманітарна складова - Реферат

Методологія операціоналізації основних понять національної безпеки: гуманітарна складова - Реферат


Реферат на тему:
Методологія операціоналізації основних понять національної безпеки: гуманітарна складова
У національній безпеці як науковій дисципліні вже склалися досить усталені підходи до методологічних аспектів дослідження, є певне уявлення про основні методологічні процедури, що застосовуються у роботі над ключовими поняттями, зокрема, стосовно операціоналізації. Точність аналізу, тобто його адекватність реальності, та ефективність пропонованих рішень визначається адекватністю понять, які описують предмет дослідження, та точністю логічних засобів, за допомогою яких вибудовуються ланцюги дедуктивних висновків.
Точний аналіз передбачає наявність операційно визначених понять. Під такими визначеннями розуміють перелік вимірювальних процедур, що задають об'єкт спостереження, а отже - експериментування.
Враховуючи, що у дослідженнях з національної безпеки актуальною залишається проблема розмежування окремих галузей (складових) національної безпеки, стає вкрай необхідною чітка фіксація значення ключових понять. Це дозволило б точно задати предмет дослідження щодо кожної складової національної безпеки, а отже, й провести таке розмежування. Ключову роль у виконані цього завдання відіграє процедура операціоналізації відповідних термінів.
Подальше удосконалення методології досліджень національної безпеки (НБ) висуває проблему узгодження основних понять науки про НБ в єдину поняттєву систему за наявності якої тільки й можна побудувати логічно несуперечливий концептуальний каркас будь-якої теорії, що претендує на виявлення та ефективне пояснення фактів дійсності. Саме цим і пояснюється необхідність окремого вивчення процедур формалізації та операціоналізації. Їх коректне здійснення дозволяє вибудувати такий каркас найбільш ефективно. Завдяки цьому стають можливими взаємні переходи від визначення одного поняття до визначення іншого, що є умовою для встановлення інваріантів значення, тобто фіксації спільної складової частини значення усіх основних понять НБ. Наявність таких інваріантів вказує на існування певної закономірності у досліджуваному явищі, що власне і є кінцевою метою будь-якого наукового пошуку.
Основна мета нашого дослідження полягає у вивчені алгоритму операціоналізації понять національної безпеки та демонстрації можливостей застосування операціоналізації щодо понять її гуманітарної складової. Вирішення відповідних завдань в перспективі дасть можливість розробити стандартні методики для прив'язки концептуальних визначень і змістових описів до вимірювальних процедур і відповідних числових значень.
Під операціоналізацією будемо розуміти процес конструювання операційних визначень. Операційним визначенням (операціоналізацією) певного поняття будемо називати опис сукупності вимірювальних операцій, що були б еквівалентом його (даного поняття) описового визначення. Для операціоналізації понять "виклик", "загроза", "безпека" і "небезпека" необхідно обрати з усіх варіантів їх якісних визначень таке, що найзручніше може редукуватися до сукупності вимірювальних процедур. Тобто, вимірюючи певне явище (тенденцію) НБ, ми повинні бути впевнені, що вимірюємо саме ті його властивості, які містяться у змістовому визначені.
У спеціальній літературі існує кілька варіантів тлумачення поняття "виклик". Є група визначень, що базуються на розумінні виклику як протидії (з боку об'єктивних обставин або суб'єктів) реалізації інтересів певного суб'єкта. Відносно НБ поняття виклик визначається як прагнення однієї держави (групи держав) до протидії іншій державі (групі держав) у реалізації національних інтересів [1]. Такої ж думки дотримується й В. Манілов [2].
Інша група визначень підкреслює негативну, з точки зору НБ, часову динаміку певних проблем, тобто їх здатність перетворюватися з нейтральних стосовно НБ на загрози. Згідно з таким розумінням, виклик - це "проблема, що набула з певних причин та у певний відтинок часу сильного звучання і загострено сприймається політичною елітою, має, на її думку, важливе, пріоритетне значення. Виклики не мають чіткого механізму розв'язання, проте ще не вимагають негайного втручання" [3].
Другий варіант визначення поняття "виклик" робить критерієм розпізнання виклику суб'єктивне відчуття суб'єкта (політичної еліти чи будь-кого) щодо пріоритетності певної проблеми та його емоції з приводу сильного звучання проблеми. Безумовно, спільні індивідуальні переживання представників певної групи політичної еліти з приводу якихось процесів - це показник певної спрямованості і якості таких процесів. Проте це лише опосередкований показник, який може свідчити не стільки про об'єктивний характер загрози, скільки про характер і особливості самої еліти. Таке визначення "виклику" важче операціоналізувати, оскільки суб'єктивні переживання не піддаються інтерсуб'єктивній перевірці й не обов'язково вказують на існування реальної відповідності їм. Тому для операціоналізації терміну "виклик" доцільно взяти перший варіант визначення.
Для операціоналізації поняття "загроза" вважаємо за доцільне спиратися на таке його визначення: "Загроза - явище, чинник (сукупність чинників), що здатні реально створити умови або стати причиною повної або часткової неможливості реалізації національних інтересів" [4]. Воно більше відповідає особливостям гуманітарної політики і характеру суспільно-політичних подій, ніж, наприклад, ширше за об'ємом визначення "загрози" А. Качинського як соціального, природного чи техногенного явища з прогнозованими, але не контрольованими небажаними подіями [5].
Операціоналізацію понять "безпека" і "небезпека" будемо здійснювати, відштовхуючись від якісних визначень А. Качинського. Безпека - це "стан захищеності життєво важливих інтересів особистості, суспільства і держави, а також довкілля в різних сферах життєдіяльності від внутрішніх і зовнішніх загроз" [6]. "Небезпека", за А. Качинським, розуміється як "ситуація, постійно присутня в навколишньому середовищі, що за певних умов може призвести до реалізації небажаної події" [7], з якою повязана низка небезпек.
Операціоналізацію слід здійснювати в такий спосіб, щоб зв'язати кількісними параметрами всі базові поняття НБ - "ризик", "виклик", "загроза", "безпека", "небезпека", класифікувавши їх за ступенем наближення до певних порогових значень, коли одна числова величина переходить в іншу. Мабуть, схожа ідея міститься у запропонованій Г. Ситником [8] класифікації видів небезпек, що розкриває взаємозв'язок між цими поняттями. Г. Ситник пропонує при кількісній класифікації небезпек спиратися на поняття "ризик", а при якісній класифікації - на поняття "виклик" і "загроза". Тоді: потенційний виклик (дуже малий ризик); реальний виклик (малий ризик); потенційна загроза (середній ризик); реальна загроза (великий ризик); потенційна небезпека (дуже великий ризик).
В цій класифікації вибудовується сумірність різних видів небезпек. При цьому власне загроза - потенційна загроза - починається з моменту подолання певного пороговогозначення, що зв'язується з "реальним викликом". У свою чергу, подолання негативною тенденцією порогового значення,
Loading...

 
 

Цікаве