WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Менеджмент у контексті інноваційної моделі розвитку - Реферат

Менеджмент у контексті інноваційної моделі розвитку - Реферат

складноорганізованої системи вже не "вкладається" у жорстку парадигму класичних моделей системного аналізу. Це пов'язано з відкритістю і нелінійністю взаємозв'язків основних параметрів, що інтерпретуються як прояв безлічі обмежень, які раніше не враховувалися. Проблеми розвитку через це виявляються слабко структурованими і нечіткими. Вирішальну роль у відкритих системах економічного змісту відіграють процеси динаміки цілей. При цьому жорсткій критиці піддається базова концепція системного аналізу - "витрати - ефективність".
Сьогодні об'єктивно необхідні новий базис і відповідні йому системи координат, що враховували б сучаснітенденції і уявлення про економіку взагалі та її організаційні форми і структури зокрема. На основі отриманих нових знань і вмінь тепер можливо розв'язувати задачі економічного зростання і розвитку з використанням можливостей комп'ютеризації й інформатизації, глобальних телекомунікаційних мереж і прогресивних інформаційних технологій. Ці твердження мають об'єктивний характер і базуються на тому, що основи нового соціального і методологічного базису створювалися зусиллями таких великих вчених, як, наприклад, М.Кондратьєв, Л.Берталанфі, І.Пригожин, Р.Акофф [5, 10 - 12]. Нова концепція поки формулюється в категоріях "витрати - результати". При цьому під "результатами" розуміють усе, що відповідає інтересам як виробника, що формує пропозиції, так і споживача, що формує попит.
Результати фундаментальних і прикладних досліджень, а також знання про проривні і прогресивні технології, визначають як траєкторію соціально-економічного розвитку суспільства, так і нові організаційно структурні форми. Саме нелінійність покладено в основу розробки теоретичних принципів управління соціально-економічними процесами як такими, що відбуваються у відкритих нелінійних системах. Зокрема, підхід з позицій управління такими процесами (в нелінійних системах) має стати базовим щодо управління інноваційними процесами в Україні.
Відомо [7], що процесам у відкритих нелінійних системах властива самоорганізація. Це означає, що система може породжувати стаціонарні і нестаціонарні дисипативні структури. В свою чергу, дисипативна структура "переробляє" енергію системи спеціальним чином. За рахунок такого перетворення виникає принципово нова якість системи. Важливим наслідком взаємодій у них є те, що системі властивий топологізм. Тобто, не має значення, яка за величиною сила діє на систему - важливою є тільки правильна просторова організація системи (топологія).
На нашу думку, управління соціально-економічними системами треба розглядати як управління процесами в нелінійних системах з просторовою організацією, тобто як управління системами, яким властивий такий феномен, як топологізм. Якщо так, то система з просторовою організацією особливо чутлива до впливів, узгоджених з її внутрішніми властивостями або, точніше, де вплив і відповідна реакція системи мають темпоральну сумісність і тому резонують. При цьому важлива не величина, не сила керуючого впливу на систему, а його правильна просторова організація.
Слабкий, але резонансний вплив, як правило, дуже ефективний. Тут важливо "вколювати" середовище в потрібний час і в потрібному місці, топологічно узгоджено з його власними структурами збуджувати, тоді система буде розгортати все багатство своїх форм і структур. Це вперше надає нетривіальну і надзвичайну можливість правильно ініціювати бажані для людини і суспільства принципово нові тенденції управління соціально-економічними процесами. За таких умов управління соціально-економічними системами виходить на новий світоглядний рівень розуміння своїх функцій і завдань, одержуючи при цьому в спадщину потужний математичний апарат і глибоку філософію діалектичного зв'язку дисипації і необхідності (однозначного напрямку еволюції системи, коли пройдено точку біфуркації, спричинену випадковістю, і здійснено "вибір" напрямку розвитку). Таким чином, управління перетворюється на серйозну і радикально нелінійну науку про цілеспрямоване формування оптимального структурогенезу соціально-економічних систем або, інакше кажучи, про вивчення синергетичених процесів та ініціювання оптимальних сценаріїв розвитку і контурів майбутнього.
У цьому розумінні численні соціально-економічні проблеми нашого суспільства й потребують негайного перегляду засобів управління функціюванням і розвитком соціально-економічних систем. Відповідно до загальних принципів синергетичного світогляду, необхідно не просто будувати і навіть перебудовувати, а ініціювати, виводити соціально-економічні системи на власні лінії розвитку. Синергетика характеризує саме таку взаємодію і досліджує систему такою, якою вона є насправді. Вона виявляє еволюцію системи на базі принципів самоорганізації. Це дуже принципово, бо передбачається створення трансформаційного потенціалу в самій системі за рахунок взаємодії її компонентів. Синергетика протиставляє причинно-наслідковим зв'язкам взаємодію.
Однак підкреслимо, що, по-перше, взаємодія може бути протиставлена причинності у випадку складних систем, які включають автономні блоки - підсистеми, а також різні структурні рівні. До таких складних систем належить ринкова макроекономіка. По-друге, взаємодія не відкидає причинності абсолютно, оскільки вона не заперечує наявності субстанції, що є абстрактною категорією. Більше того, синергетика асимілює абстрагування як рух у напрямку субстанціональної елементарної характеристики системи, але у вигляді дії сил деградації, чи ентропії, органічно зв'язаної з формуванням нових складних структур, які переборюють ентропію дисипативных структур.
Виходячи із загальних синергетичних уявлень, потрібно виділити два моменти. По-перше, значущість соціальних тенденцій, що складаються знизу, на рівні особистостей і об'єднань (груп), а не командно-адміністративного впливу згори, що гвалтує реальність і заводить функціювання соціальних систем у безвихідь. По-друге, роль різноманіття інтересів, вольових прагнень і дій окремих осіб і груп. Обмеження цієї різноманітності, спектру теоретичних позицій і практичних дій призводить до деформації природного напрямку розвитку суспільства як системи.
Значним явищем у розумінні процесів управління соціально-економічними системами на макроекономічному рівні стало відкриття в 20-ті роки минулого століття так званих хвиль кон'юктури в економіці, які більше відомі
Loading...

 
 

Цікаве