WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Менеджмент у контексті інноваційної моделі розвитку - Реферат

Менеджмент у контексті інноваційної моделі розвитку - Реферат


Реферат на тему:
Менеджмент у контексті інноваційної моделі розвитку
Радикальна перебудова системи політичного менеджменту як політичного інституту є складовою частиною загального процесу трансформації українського суспільства у напрямку становлення і розвитку інститутів громадянського суспільства, де тенденція щодо урахування законів відкритих соціально-економічних систем стає все очевиднішою, а самі закони починають реально "працювати". Знання законів політичного менеджменту і пов'язаних з ними політичних, економічних і соціальних параметрів цілеспрямовано може бути використане для впливу на розвиток суспільного життя. Урахування законів управління соціальними системами спроможне змінити кінцевий результат і в такий спосіб принципово вплинути на формування певного соціально-політичного устрою, захисту та виправданню його існування чи навпаки. Вплив цих законів стає досить виразним, оскільки стратегічним курсом України стало впровадження інноваційної моделі розвитку, яка функціонально залежить саме від них.
Сьогодні вже зрозуміло, що стійкого розвитку країни може бути досягнуто тільки завдяки реформам, орієнтованим на інновації [1, 2]. Не викликає сумніву, що важлива роль в організації такої діяльності належить державі [наприклад, див. 3]. Однак слід мати на увазі, що для цього треба розуміти процеси, ініційовані при впровадженні реформ, а також знати, якими будуть наслідки змін (враховуючи колосальний за силою результат можливих впливів). Чітке бачення всього комплексу взаємодій необхідне як на рівні державних керівників, так і на рівні свідомості основних верств населення. Слід передбачати, що в світі відбувається не просто перехід до нового технологічного укладу, а глобальна технологічна революція, обумовлена переходом на принципово нові інноваційні виробництва. Пануючий дотепер традиційний підхід до керування соціально-економічними процесами грунтується на лінійному уявленні про функціонування соціально-економічних систем. Відповідно до нього результат зовнішнього керуючого впливу завжди прямо пропорційний бажаній реакції системи.
Наочною ілюстрацією такого наївного очікування є, наприклад, статистика збирання податків і витрат, пов'язаних з цією процедурою. Популярний в коридорах влади системний підхід до визначення управління та регулювання життєдіяльності соціально-економічних систем і процесів, що відбуваються в них, базується на концепціях "витрати - ефективність" і "лінійність", у відповідності до чого результати зовнішніх керуючих і регулюючих дій виявляються завжди пропорційними реакції самої системи. Найближчим до такого становища є світ закритих, самодостатніх, централізовано керованих соціально-економічних систем. Вони мають жорстко фіксовані межі, їх дія відносно не залежить від оточуючого середовища. Однак концепція лінійності в описі, аналізі і реалізації змодельованих соціально-економічних процесів остаточно втратила актуальність після побудови складнішої концепції - концепції відкритих систем. Відкритих у розумінні припливу і відпливу енергії, матерії, інформації. Такі системи під впливом середовища самі створюють динамічну рівновагу і дають новий результат.
Сьогодні вже визнано, що фундаментальні закони економіки, тобто закони попиту і пропозиції, мають нелінійний характер. Апроксимація нелінійних залежностей до форми прямо пропорційних залежностей різко спрощує їхній формально-аналітичний опис і подальше аналітичне дослідження. Цей підхід вже достатньо науково і методологічно обгрунтований. Розробкою постановок, економіко-математичних моделей, алгоритмів і програм розв'язання економічних задач зайняті в Україні сотні фахівців. Традиційні труднощі, що виникають при цьому в економістів, - це проблема сприйняття неадекватності побудованих ними економіко-математичних моделей, які описують реальну економіку, реальним економічним процесам і ситуаціям. Лінійна ортодоксальність представників маргінальної управлінської та економіко-математичної культури, які вперто, але марно багато років очікують ефемерної віддачі від своїх практичних зусиль, є причиною основних тупикових рішень нашого суспільства. Як мурашки, що повзають по скульптурі і не можуть відтворити собі її образ, так і фахівці із традиційним лінійним мисленням, при всьому витонченому апараті їхнього логічного аналізу, ніколи не зможуть зрозуміти причин неадекватності створених ними моделей реальній економічній ситуації. Можна стверджувати, що саме впровадження концепції лінійності призвело до негативних результатів державного управління процесами розбудови економіки України в перші роки незалежності [див. 4].
Проблема лінійності та нелінійності в процесах управління соціально-економічними системами стає ключовою. Принципи, покладені в основу законів нелінійних відкритих систем, узагальнені в ряді праць [5 - 7]. Суспільство вже усвідомлює, що економіка за своєю природою є принципово нелінійною. І, насамперед, тому, що ця властивість генетично визначена нелінійністю соціально-економічних систем (середовищ). Ще важче звикнути до того, що ці системи є нерівновагомими, бо неминуче зазнають впливу потоків енергії, речовини та інформації. Останнє взагалі відзначається небезпечною багатоликістю, якщо враховувати, що на сучасному етапі самі гроші стають, за влучним висловом Дж. Найсбітта, "інформацією в руху" [8]. Тут важливо підкреслити одне з нових положень, яке не вкладається у звичні уявлення нелінійної економіки: дисипація (розсіяння або навіть і "впорядкований" хаос) є необхідним процесом, залежним від довкілля. Саме вона може сприяти конструюванню і побудові регулярних структур у нелінійному відкритому середовищі. Отже, одночасна наявність таких властивостей, як нерівновагомість, а відтак і відкритість системи та її нелінійність при обов'язковій дисипації забезпечує спроможність цієї системи самоорганізовуватися. Тобто вона є безпосередньою причиною виникнення дисипативної структури і початку еволюційної історії системи як ланцюга біфуркацій.
Багато вчених визнає, що відмова від концепції лінійності і перехід до вивчення економіки як великої відкритої системи породжує нову методологію принципів і механізмів еволюційного розвитку у формі потоку безупинного ускладнення організаційних моделей і структур від їх найпростіших форм до диференційованих складно організованих структур. Так, визначено [9], що розвиток відкритої
Loading...

 
 

Цікаве