WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Майбутнє етнічних конфліктів - Реферат

Майбутнє етнічних конфліктів - Реферат

загрозою громадянському миру й регіональній безпеці. Так, з 2001 по 2004 рік 13 головних конфліктів за самовизначення було вирішено чи призупинено, але в цей час було відзначено й появу шести нових чи відновлених старих конфліктів. Найкривавіші з них сталися в суданській провінції Дарфур та індонезійській провінції Айчех, де 2003 року після провалу переговорного процесу відновилася боротьба.
З кінця 1980-х років, після падіння деяких авторитарних режимів, помітно зменшилась кількість випадків репресій і політичної дискримінації. З 1950 року кількість меншин, які отримали певні преференції внаслідок політики, спрямованої на компенсацію політичної дискримінації в минулому, зросла в п'ять разів. Це пов'язано як з процесом демократизації, так і з стримуванням сепаратистських воєн. Більшість нових демократій визнала права меншин. Після завершення майже всіх етнонаціональних воєн колишні повстанці отримали більші політичні права і можливості.
П. Валенстін теж вказує на зменшення кількості збройних конфліктів у світі [15]. Так, за період з 1989 по 2000 рік було зареєстровано 111 конфліктів, причому протягом 2000 року їх було лише 33 - найнижчий показник з моменту закінчення "холодної" війни. Проте, незважаючи на такий рекорд, П. Валенстін зазначає: так, конфліктів поменшало, але вони стали складнішими. Зменшення кількості конфліктів відбулося за рахунок вирішення локальних протистоянь, які за певних умов можуть активізуватися, оскільки повністю не вирішені. Так, з 24 триваючих головних збройних конфліктів у 2000 році, частина з яких є етнічними, 17 розпочалося до 1989 року. Більше того, за майже 11 років було підписано лише одну мирну угоду, яка поклала кінець війні. Отже, можна припустити, що міжнародна спільнота спроможна вирішувати локальні конфлікти, часто із застосуванням сили, аніж братися за розв'язання великих, складних конфліктів.
Т. Гарр теж вказує, що, попри позитивні тенденції в багатьох регіонах світу, зберігається висока ймовірність виникнення етнічних конфліктів. Та й непродумана державна політика в країнах з потенційними можливостями для вибуху насильства може спровокувати появу нових етнічних конфліктів, зокрема, в Африці і Південно-Центральній Азії. Він застерігає відтаких небезпек, як [16]:
· неспроможність держав впоратися з наслідками руйнівних етнічних конфліктів;
· доступність зброї та найманців на глобальному ринку;
· "геттизація" значних територій, на яких поглиблюється бідність, погіршуються умови життя, населення має все менше можливостей користатися благами глобальної економіки;
· нерівномірність розподілу багатства і ресурсів, що підтримує авторитарні режими і породжує тероризм у мусульманських країнах.
Та не слід забувати, що глобалізація сприяє створенню регіональних наднаціональних структур, прикладом якої є Європейський Союз. Демократичні цінності, втілені в щоденній практиці і правовій системі держави та наднаціональних структур, є вагомим чинником зменшення етнічних конфліктів [17]. Тобто, ЄС - регіональний проект, що ефективно діє і як агент глобалізації, і як інструмент підтримання мирного міжетнічного співіснування.
Підсумовуючи, можна зазначити, що глобалізація має два виміри етнічних конфліктів. З одного боку, вона призводить до гегемонії, домінування західної економіки, її норм і акторів над рештою світу, що сприяє появі етнонаціоналізму [18]. З іншого боку, вона є відповіддю на етнічні конфлікти через підтримку і пропаганду лібералізації, демократизації, розвитку, прав людини і вільної торгівлі.
Література:
1. Horowitz D. Ethnic groups in conflict. Berkeley, University of Calafornia Press, 1985. - Р. 7.
2. Dutceac A. Globalization and ethnic conflict: Beyond the liberal-nationalist distinction // The global review of ethnopolitics. - 2004. - N2. - P. 24.
3. Waters M. Globalization. London: Routledge, 1995. - Р. 3.
4. Lewis B. The Roots of the Muslim Rage // Atlantic Monthly. - 1990. - September. - P. 47 - 60.
5. Хантингтон С. Столкновение цивилизаций? // Полис. - 1994. - №1. - С. 33 - 48.
6. Картунов О., Кремень В., Маруховська О. Жодний тип суспільства не має імунітету від етнічних домагань // Віче. - 1998. - №5. - С. 5.
7. Кривицька О. "Етнічний антагонізм" лікується толерантністю // Віче. - 2001. - №8. - С. 47.
8. Bowen J. The myth of global ethnic conflict // Journal of democracy. - 1996. - №4. - P. 3 - 5.
9. Glenny M. The fall of Yugoslavia. New York: Penguin, 1992.
10. Bowen J. The myth of global ethnic conflict // Journal of democracy. - 1996. - №4. - P. 13.
11. Sadowski Y. Ethnic conflict // Foreign policy. - 1998. - №111. - P. 12 - 23.
12. Доклад ООН о развитии человека 2004 "Культурная свобода в современном многообразном мире", http://www.un.org/russian/esa/hdr/2004/
13. Gurr T. Ethnic Conflict in World Politics (Boulder, Colo.: Westview, 1994.
14. Gurr T., Marshall M. Peace and conflict 2005: A global survey of armed conflicts, self-determination movements, and democracy. Center for international development and conflict management, 2005. - P. 1.
15. Wallensteen P., Sollenberg M. Armed conflict 1989 - 2000 // Journal of peace research. - 2001. - №5. - P. 629 - 644.
16. Gurr T., Marshall M. Peace and conflict 2005: A global survey of armed conflicts, self-determination movements, and democracy. Center for international development and conflict management, 2005. - P. 14.
17. Dutceac A. Globalization and ethnic conflict: Beyond the liberal-nationalist distinction // The global review of ethnopolitics. - 2004. - №2. - P. 25.
18. Richmond O. The Globalization of Responses to Conflict and the Peacebuilding Consensus // Cooperation and Conflict: Journal of the Nordic International Studies Association. - 2004. - №2 (39). - P. 129 - 150.
19. www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве