WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Майбутнє етнічних конфліктів - Реферат

Майбутнє етнічних конфліктів - Реферат


Реферат на тему:
Майбутнє етнічних конфліктів
Нині практично всі аспекти економічного, суспільного і політичного життя зазнають глибокого впливу процесів глобалізації. Етнічні конфлікти - не виняток.
Етнічний конфлікт більшість політологів розуміє як протистояння з елементами насилля між групами людей, які проживають на території однієї держави, але належать до різних етносів [1]. Націоналізм може стати причиною етнічного конфлікту, якщо метою протистояння є створення окремого політичного утворення для кожної із груп, що протистоять одна одній [2].
Чимало дослідників вважає, що глобалізація провокує етнічні конфлікти і прояви націоналізму, оскільки вона спонукає до культурної гомогенізації етнічні, релігійні, племінні групи, котрі захищають свою самобутність. Зокрема, М. Вотерс визначає глобалізацію як "наслідок експансії європейської культури на всю планету за допомогою поселень, колонізації і культурного мімезису" [3]. Останній, у свою чергу, може призвести до появи етнонаціоналізму як реакції локальних культур на глобалізацію.
Найбільш песимістично оцінюють вплив глобалізації на майбутнє етнічних конфліктів прихильники теорії "зіткнення цивілізацій", запропонованої Б. Левісом [4] і популяризованої С. Хантінгтоном. Її послідовники вважають етнічні конфлікти проявом культурних розривів між різними суспільствами. Такі конфлікти можуть виникати внаслідок глобалізації і модернізації, коли окремі групи населення виявляються краще пристосованими до нових умов, а це викликає заздрість і ненависть невдах.
У статті "Зіткнення цивілізацій?" С. Хантінгтон прогнозує, що на зміну ідеологічним та іншим формам конфліктів настане час конфліктів між цивілізаціями (в тому числі між етнічними групами, що належать до різних культур) як домінуючої форми глобального конфлікту [5]. Хоча нація-держава на сьогодні лишається основним чинником міжнародних відносин, але найзначніші конфлікти точитимуться між націями і групами, що репрезентують різні цивілізації. На думку С. Хантінгтона, це має певні причини. А саме:
1. Важливого значення набуває різниця між цивілізаціями. Вона значно суттєвіша, ніж різниця між політичними ідеологіями і режимами. І ця різниця не може нівелюватися в осяжному майбутньому.
2. Посилюється взаємодія між народами, в результаті чого світ стає дедалі тіснішим, що призводить до кращого розуміння різниці між цивілізаціями. Така взаємодія зміцнює цивілізаційну самосвідомість, що, в свою чергу, загострює задавнену ворожнечу.
3. Процеси економічної модернізації і соціальних змін розмивають традиційну ідентифікацію людей за місцем проживання. Одночасно зменшується роль нації-держави як джерела ідентифікації, на місце якої приходить релігія.
4. Зростанню цивілізаційної самосвідомості сприяє роздвоєння ролі Заходу. Захід перебуває нині в зеніті розквіту. Водночас незахідні цивілізації прагнуть повернутися до своїх "коренів".
5. Культурні особливості і відмінності, на противагу економічним і політичним, слабо піддаються змінам. Тому у цій сфері важко знайти компроміс.
6. Посилюється економічний регіоналізм, а це обумовлює поглиблене усвідомлення приналежності до певної цивілізації.
Конфлікт цивілізацій розгортається на мікро- і макрорівнях. На мікрорівні боротьба "за землю і владу" точиться між групами, що живуть на лінії розламу між цивілізаціями. А на макрорівні вже країни, які належать до різних культурних таборів, конкурують за вплив у воєнній та економічній сферах, за контроль над міжнародними організаціями і третіми країнами, прагнучи нав'язати їм власні політичні і релігійні цінності. С. Хантінгтон відзначає, що таке протистояння може набувати різних форм - від економічної конкуренції до етнічних конфліктів та "етнічних чисток", що особливо часто спостерігається на межах ісламського світу.
Хоча ще до виникнення теорії "зіткнення цивілізацій", а саме 1977 року, американські вчені дійшли висновку, що етнічні відмінності є одним з найважливіших джерел масштабних конфліктів усередині держав і що вони часто є основною причиною війн. Про зростаючий тиск політизованих етнічних домагань з їх можливими легітимаційними і делигітимаційними наслідками для будь-якого суспільства і політичного режиму попереджав і Дж. Ротшильд. А П. Брасс взагалі вважає, що етнічність і націоналізм, міжетнічні й сепаратистські рухи стали головною силою, яка формує сучасний світ, структуру і стабільність сучасних держав [6]. Аналогічної точки зору дотримується й українська дослідниця О. Кривицька. Вона припускає, що "етнічний фактор не лише не втратить своєї ролі в суспільному житті народів, а, навпаки, перетворившись на засіб політичної боротьби, посилить своє значення" [7].
Проте немало вчених не погоджуються з існуванням зв'язку між глобалізацією та етнічними конфліктами. Так, Дж. Боуен описує первинну і неминучу природу етнічних конфліктів як "міф" і спростовує три основні припущення, на підставі яких складаються прогнози щодо виникнення етнічних конфліктів у майбутньому. Його аргументи [8]:
1) етнічна ідентичність є одвічною і незмінною;
2) ця ідентичність змушує людей ворогувати й убивати одне одного;
3) етнічна багатоманітність неминуче викликає насильство.
Дж. Боуен вважає, що етнічність - продукт сучасності. Хоча люди завжди мали ідентичності, породжені релігією, місцем народження, мовою тощо, вони почали вважати себе членами великих етнічних груп лише в сучасний період колоніалізму і розбудови держав. М. Глений, зокрема, вказував, що в основі недавніх кривавих зіткнень на території колишньої Югославії були не етнічні чи релігійні відмінності, а сучасні спроби об'єднати людей навколо націоналістичних ідей [9]. "Етнічність" стає "націоналізмом", коли включає прагнення отримати монополію на землю, ресурси, владу. На думку М. Гленого, націоналізм є штучним і часто маніпуляційним набором

 
 

Цікаве

Загрузка...