WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Міжкультурна взаємодія громадських об’єднань етноспільнот України - Реферат

Міжкультурна взаємодія громадських об’єднань етноспільнот України - Реферат

багато інших, в яких головна увага звертається як на пропаганду духовної спадщини єврейської етноспільноти, так і на утвердження принципів взаєморозуміння, віротерпимості, толерантності та гуманізму у спільному українському домі.
Важливе місце проблемі спілкування і взаємодії між етносами відводиться в діяльності німецьких національно-культурних товариств. За переписом 2001 року, в Україні проживає 33,3 тисячі німців [18]. Найбільше - у Дніпропетровській, Одеській, Закарпатській областях. Компактними групами німці живуть на Донеччині, в Приазов'ї, на Миколаївщині та Одещині. Ними створено 33 національно-культурні організації, діяльність яких з 1992 року координує Товариство німців України "Відергебурт". Об'єднання піклуються як про задоволення етнічних інтересів німців, а саме відродження національних і культурних традицій та економічних структур, так і інших етнічних спільнот, які проживають в Україні.
Основний акцент громадські організації німецьких етноспільнот роблять на реалізації програми повернення німців в Україну, облаштування їх життя. Адже, як відомо, саме невирішені соціальні проблеми стають причиною міжетнічних конфліктів та непорозуміння. Звертається увага на запобігання виїзду на історичну батьківщину. Ці питання досить гостро обговорювалися на з'їздінімців України наприкінці 1996 року. На ньому було розроблено положення про вищий координуючий орган німців, який має захищати інтереси всієї національної меншини [58].
Міжкультурний діалог став основою відносин між українським і польським народом. Численні групи поляків проживають в Україні, а українців - у Польщі. Відновлення державної незалежності України заклало міцний фундамент для українсько-польського порозуміння, створення сприятливих умов для задоволення національно-культурних потреб польської меншини. Етнічна мобілізація поляків в Україні набула організованих форм наприкінці 80-х років ХХ століття, коли в рамках українського відділення Товариства радянсько-польської дружби та Українського товариства дружби і культурних зв'язків із закордоном було створено польську культурно-освітню секцію, яка невдовзі трансформувалася в Культурно-просвітнє товариство поляків України. Його очолив С. Шалацький. Підрозділи товариства створювались у багатьох обласних та районних центрах з більш-менш компактним проживанням поляків. У 1990 та 1991 роках відбулися два конгреси поляків України, на яких було започатковано Спілку поляків України, очолювану С. Костецьким [19]. Це об'єднання, розвиваючи культуру міжетнічного спілкування, поряд з традиційними для національно-культурних товариств цілями, визначає і такі напрямки роботи, як виявлення та опіка пам'яток польської культури, розвиток особистих контактів між громадянами Республіки Польща та України.
Спілка поляків України як найважливіше своє завдання визначає протидію будь-яким міжнаціональним конфліктам i стереотипам, що порушують злагоду та гармонійне співіснування громадян України.
1992 року було засновано Федерацію польських товариств в Україні, до складу якої увійшло Культурно-просвітнє товариство поляків з більшістю своїх місцевих осередків. Особливу активність Федерація проявляє в місцях компактного проживання польської меншини, зокрема на Житомирщині та Хмельниччині. З ініціативи Федерації взимку 1996 року відбувся сейм поляків Поділля, на якому було окреслено першочергові та перспективні завдання щодо національно-культурного відродження Полонії, відкриття польських шкіл, установ культури, заснування засобів масової інформації. Чільне ж місце посідали проблема формування культури міжетнічного спілкування. До речі, саме цим питанням і була присвячена наукова конференція "Польський шлях до Казахстану" (Житомир, жовтень 1996 року), а також інші, проведені під егідою Федерації.
Життя польської меншини, її проблеми взаємовідносин з іншими етноспільнотами, діяльність національно-культурних об'єднань, спрямована на духовне відродження українських поляків та зміцнення основ культури спілкування між представниками різних національностей, досить широко висвітлюють періодичні видання, зокрема "Львівська газета" ( виходить з 1990 року) та "Київський щоденник" (виходить з 1993 року).
Збагаченням змісту етнічних культур переймаються і грецькі національно-культурні товариства (2001 року в них налічувалося 91,5 тисячі чоловік). Більшість представників грецької етноспільноти входять до Федерації грецьких товариств України з центром у Маріуполі. Крім того, діє Спілка греків України з центром у Донецьку. Два центри діють у Києві, зокрема Київське міське товариство греків та об'єднання "Еллада". Вони організовують щорічні національні свята, у тому числі Дні незалежності Греції, проводять масові акції "Ні - фашизму!" тощо. Великий резонанс викликали, наприклад, конференція, проведена в Києві 1994 року на тему "Грецька культура і мистецтво в Україні: проблеми збереження і розвитку", та наукова конференція "Греки в історії і культурі України", що відбулася за участю працівників посольства Греції [20].
Грецькі товариства взяли під опіку відновлення та збереження унікального музейного комплексу "Філіки Етерія" ("Дружнє товариство") в Одесі. Осередки грецьких громад мають досить широку читацьку аудиторію національних газет "Елліни України" та "Елпіда" ("Надія").
У контексті нашого дискурсу доцільно звернути увагу на активізацію громадського руху ромських організацій. Сьогодні в різних регіонах України діє 12 об'єднань ромів [21]. Найстаріша - "Форумо ромен Україна-тар". До речі, саме ця організація була ініціатором та організатором першого з'їзду громад ромів, який відбувся в Києві 7 - 8 червня 2000 року.
На з'їзді, крім обговорення нагальних правових, освітних, культурних проблем сучасного життя ромів, багато уваги приділялося й проблемам об'єднання ромів та їх спілкування з іншими етнічними складовими українського суспільства. Саме тому рішенням з'їзду було утворено нову організацію - Всеукраїнський конгрес громад рома. Президентом його обрано П. Григоренка, який запевнив, що конгрес проводитиме активну діяльність з метою задоволення соціально-економічних, культурно-просвітницьких та інформаційних потреб етнічних меншин рома в Україні, а головне сприятиме міжетнічному миру, дружбі та злагоді в Україні.
На цьому зібранні було проведено круглий стіл "Ситуація, пpоблеми етносу
Loading...

 
 

Цікаве