WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Логіка неальтернативних запитань - Реферат

Логіка неальтернативних запитань - Реферат

такі, що дають в дійсності більше інформації, ніж потрібно дослідникові. Справа в тім, що форма поставленого запитання так чи інакше вказує, що той, хто його ставить, буде задоволений відповіддю, вибір якої відповідає нижньому обмеженню [2, с. 49].
Наприклад, чому дослідник взагалі хоче, щоб кількість обраних альтернатив було між трьома та п'ятьма замість, принаймні, трьох? З точки зору теорії рентабельності, ця ситуація може бути описана так: функція корисності, яка оцінює інформацію, для того, хто запитує, що задається різною кількістю альтернатив, дає значення 0 для відповідей з менше, ніж трьома альтернативами; зростає між трьома та п'ятьма та постійна для відповідей з числом обраних альтернатив більше, ніж п'ять [2, с. 50]. Такий аналіз має проводитися дослідником, виходячи з тієї мети, яку він прагне досягнути, поставивши таке запитання.
Інший компонент прямої відповіді - це вимога повноти. Та частина запитання, що визначає, чи повинна бути накладена вимога повноти чи ні, називається специфікацією вимоги повноти. Хоча не всі відповіді задовольняють цій умові, для того, щоб допустити вибір, всі запитання повинні обов'язково містити вказану специфікацію. Запитання можуть використовувати специфікацію вимоги максимальноїповноти, яка визначає, що відповіді повинні стверджувати наявність всіх істинних альтернатив у виборі. Деякі запитання використовують специфікацію вимоги порожньої повноти, яка визначає, що прямі відповіді не повинні обов'язково включати всі істинні альтернативи [2, с. 57].
Третій компонент - вимога здатності розрізнення та специфікація вимоги здатності розрізнення.
Вимога здатності розрізнення полягає у твердженні, що кожний елемент номінального вибору позначає окремий елемент реального вибору. Вводяться два різновиди такої специфікації: специфікація вимоги порожньої та непорожньої здатності розрізнення. Перша відповідає відсутності вимоги здатності розрізнення, а друга - твердженню про те, що іменний вибір не містить надлишковості [2, с. 70]. Відповідь або задовольняє, або не задовольняє вимог здатності розрізнення - проміжного значення бути не може.
У звичайній ситуації той, хто запитує, вважає, що судження, яке лежить в основі запитання, є істинним і відповідно хоче трактувати пропозиціональний зміст свого запитання як частину фонового знання, відносно якого визначена повнота відповідей.
Типологізація запитань проводиться на основі описаних характеристик. Дослідники виділяють такі типи запитань:
· єдино-альтернативні запитання-рішення;
· єдино-альтернативні запитання-доповнення;
· запитання-рішення з вибором всіх істинних альтернатив;
· запитання-доповнення з вибором всіх істинних альтернатив;
· запитання-рішення, в яких альтернативи не виключають одна одну;
· запитання-доповнення, в яких альтернативи не виключають одна одну.
Неальтернативні запитання закритого типу можна класифікувати як запитання-рішення з вибором всіх істинних альтернатив або як запитання-рішення, в яких альтернативи не виключають одна одну.
Запитання-рішення з вибором всіх істинних альтернатив надають альтернативи шляхом їх перерахування і потребують повного перерахування всіх істинних альтернатив. У запитаннях-рішеннях, в яких альтернативи не виключають одна одну, необхідно обрати лише деякі з істинних альтернатив [3, с. 84-86].
Проте не всі дослідники визнають доцільність запитань такого типу. Наприклад, Л. Оквіст запропонував називати інтеррогатив "нормальним", якщо жодна з відповідей на нього не випливає із іншої. Н. Белнап та Т. Стілл не користуються цим поняттям, оскільки, виходячи з нього, "ненормально" ставити приблизне запитання, яке пропонує обрати будь-яку кількість наведених альтернатив і може бути корисним у ситуації, якщо той, хто запитує, дасть вищу оцінку таким відповідям, як A&B, тому що вони містять більше інформації, ніж А або В [2, с. 139].
Виходячи з цього, можна зробити висновок, що неальтернативні запитання можуть бути корисними у випадках, коли важко чітко віднести явище, щодо якого поставлено запитання, до одного окресленого класу. Досить часто респондентові важко дати конкретну, однозначну відповідь. У таких випадках думка людини може бути виражена повніше, якщо їй дозволити обрати кілька альтернатив.
На відміну від номінальної шкали, де кожна альтернатива позначає окремий клас і не перетинається з іншими, шкала із сумісними альтернативами дозволяє використовувати в якості альтернатив поняття, зміст та обсяг яких перетинатимуться. Співвідношення між змістом та обсягом цих понять має бути попередньо встановлено (одним з варіантів може бути попереднє експертне опитування стосовно понять, що їх треба включити до переліку альтернатив). Це дозволить отримати уявлення про внутрішню структуру та взаємозв'язки, що поєднують альтернативи такого запитання. Ці знання, як зазначалось вище, можуть бути корисними на етапі аналізу даних. Водночас пошук "міжальтернативних" зв'язків може проводитися і в інших напрямках. Так, багато дослідників звертають увагу на психологічний аспект процесу вибору альтернатив респондентом. Отже, ця галузь також може бути перспективною у подібного роду наукових пошуках.
Розглянуті логічні аспекти запитань множинного вибору мають враховуватися при їх використанні. Керуючись викладеними положеннями, необхідно складати перелік альтернатив та інструкцію з їх відбору. На жаль, неможливо дати вичерпні рекомендації стосовно оптимальної кількості альтернатив у списку або кількості альтернатив, які може обрати респондент. Ці показники мають визначатися, виходячи з мети та завдань конкретного дослідження. Але в будь-якому випадку, визначаючи їх, необхідно пам'ятати про логічні особливості, які відокремлюють неальтернативні запитання від інших типів запитань.
Література:
1. Аверьянов Л. Я. Социология: искусство задавать вопросы -М.,1998. http://www.socd.univ.kiev.ua/local/lib/soc/averyanov/iskustvo.htm (12.02.2004).
2. Белнап Н., Стил Т. Логика вопросов и ответов. - М.: Прогресс, 1981.
3. Волович В. И. Надёжность информации в социологическом исследовании. - К.: Наукова думка, 1974.
4. Гречихин В. Г. Лекции по методике и технике социологических исследований. - М.,1988.
5. Садмен С., Брэдберн Н. Как правильно задавать вопросы. - М.: Институт Фонда "Общественное мнение", 2002.
6. www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве