WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Логіка неальтернативних запитань - Реферат

Логіка неальтернативних запитань - Реферат


Реферат на тему:
Логіка неальтернативних запитань
Опитування є найпоширенішим методом збирання соціологічної інформації. Проте донедавна надто мало уваги зверталося на аналіз помилок, що виникають під час опитувань (за винятком помилок вибірки). Хоча помилки вимірювання, обумовлені опитувальниками, які використовуються під час дослідження, можуть бути серйознішими, ніж помилки вибірки [5, с. 9].
Вже на початку проведення масових опитувань було відомо, що спосіб постановки запитання може суттєво впливати на відповідь. Проте систематичні дослідження у цій галузі стали проводитися зовсім недавно.
Об'єктом даного дослідження є методика неальтернативних запитань. Іноді в літературі можна зустріти інші назви: запитання - меню, методика множинного вибору або запитання із сумісними альтернативами. Всі ці назви позначають один і той же тип запитань. У літературі він окреслюється так: запитання такого типу, в якому респондентові пропонується набір відповідей, з правом вибору кількох із них [4, с. 127]. Ці запитання можуть бути закритими чи напівзакритими. Сума відсотків відповідей на неальтернативні запитання може перевищувати 100 %. Кількість альтернатив, які може обрати респондент, може обмежуватися дослідником. Ці обмеження можуть накладатися верхньою або нижньою границями. Наприклад, респондентові пропонують обрати "не більше п'яти альтернатив", "не менше трьох" або накласти обидві ці умови одночасно. За рівнем вимірювання у більшості випадків неальтернативні запитання визначаються як номінальна шкала із сумісними альтернативами.
Запитання такого типу досить часто можна побачити в опитувальних листах. Вони мають певні переваги. По-перше, їх можна розглядати як зручну та економнішу альтернативу набору дихотомічних запитань. Такі запитання досить компактно розташовані у опитувальнику. Це дозволяє економити ресурси під час виготовлення інструментарію і, водночас, це зберігає час та сконцентровує увагу респондента.
По-друге, такі запитання дозволяють отримати багатограннішу інформацію стосовно явища, про яке дослідник бажає отримати знання. Реалізація цієї переваги можлива за умови правильного формулювання самого запитання та ретельного відбору альтернатив, що пропонуються респонденту.
Обидва ці фактори є досить вагомими для дослідника, і саме це спонукає використовувати неальтернативні запитання в соціологічному опитуванні. Проте, незважаючи на важливість першого чинника, більше уваги в даному дослідженні приділяється саме пізнавальному потенціалу цієї методики. Це пояснюється тим, що коли визначальним чинником для дослідника при використанні запитань такого типу є можливість отримати повнішу інформацію про предмет дослідження, то зростає роль та ускладнюється процедура конструювання самої шкали. На підготовчому етапі необхідно чітко уявляти, за яких умов використання такого типу запитань принесе найбільше користі. На цьому етапі потрібно розглянути, яким чином формулювати запитання, скільки і яких категорій внести до переліку альтернатив, скільки з них має обрати респондент, в якому порядку ці категорії розташовані у списку. Відповідь на всі ці запитання дозволяє дослідникові передбачити, якого виду інформацію він отримає на виході, а це, в свою чергу, дозволить обрати адекватний метод аналізу даних.
Описаний вище аналіз має починатися з розгляду логічної структури запитання. Про важливість такого підходу свідчить ряд праць, присвячених розгляду логіки побудови запитань в соціологічному опитувальнику. Так, цей аспект досить глибоко висвітлений І. Воловичем у роботі "Надійність інформації в соціологічному дослідженні". Цей елемент автор визначає як важливу умову надійного інструментарію та його ефективного використання [3, с. 68]. Зазначається також, що в соціології недостатньо уваги приділяється теорії запитання, його логічній структурі, правилам його формулювання та постановки. Це, в свою чергу, призводить до спотворення відповідей респондентів і помилкових висновків.
Підхід до теорії запитання, що існує в логіці, не враховує прикладного аспекту. Саме тому соціологи мають розробити свій підхід до вирішення цієї проблеми, враховуючи специфіку застосування запитань при проведенні опитування. Запитання та відповідь - головні структурні елементи соціологічних опитувальних листів. Від їх правильності залежить успіх опитування [3, с. 69].
Прагматичний аспект теорії запитань частково розглядається в прикладних дослідженнях. У більшості випадків це або аналіз окремих прикладів ефективного формулювання запитань, або аналіз окремих помилок, які виникають при цьому. Такі приклади можна зустріти в працях Н. Бредберна та С. Садмена "Як правильно ставити запитання" та Л. Авер'янова "Соціологія: мистецтво ставити запитання" [1; 5]. Проте для розуміння природи запитання та його функціонування у ситуації опитування недостатньо розуміти, що різні форми постановки одного запитання призводять до різного розподілення відповідей респондентів. Необхідно вивчити механізми, які призводять до таких результатів. За словами О. Моргенштерна, пізнання "є не що інше, як безперервне прагнення правильно поставити запитання та знайти після цього відповіді на них. При цьому запитання часто має більше значення, ніж відповідь" [цитується за 3, с. 71].
Існують різні методологічні підходи до аналізу запитань. Найефективнішим виявився підхід, що розглядає запитання як елемент системи "запитання - відповідь". Співставлення запитань із відповідями полегшує вивчення структури запитань, дозволяє робити висновки відносно їх осмисленості, функцій, на цьому проводиться їх класифікація та практичне використання [3, с. 72].
Представниками такого підходу є Н. Белнап та Т. Стіл. Вони розробили формалізовану мова запитань L. Під значенням запитання, на їхню думку, слід розуміти сукупність відповідей, що допускаються самим запитанням. Основним поняттям у логіці запитань та відповідей є поняття прямої відповіді. Пряма відповідь - це фрагмент мови, що відповідає на поставлене запитання, і відповідає вимогам повноти. Формальним аналогом запитання є поняття інтеррогативу. Елементарне запитання має складатись з двох частин: суб'єкта та передумови. Суб'єкт представляє множину альтернатив, а передумова визначає, яку кількість істинних альтернатив бажано мати у відповіді і якого роду вимоги повинні бути накладені на повноту та здатність
Loading...

 
 

Цікаве