WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Легітимаційна політика: поняття і сутність - Реферат

Легітимаційна політика: поняття і сутність - Реферат

згідно з її місцем у соціальній системі та перспективами соціальної мобільності. Як соціальний інститут, легітимаційна політика виникла у відповідь на потребу людини в смислах та в упорядкуванні відносин з природою ще первісному колективі. Саме до доби первісного суспільства відносить В. Ільїн появу регуляторів соціальної взаємодії: "Виникнення соціальності і координованих з нею владних, правових, етичних, а згодом і морально-ціннісних структур правомірно пов'язувати з упорядкуванням взаємодії особин в початкових формах первісного людського стада в усіх іпостасях прояву колективного життя від праці до злягання" [24, c. 123]. Через створення міфологічних та релігійних уявлень про світ легітимаційна політика не лише реалізовувала потребу людини у смислах, а й за їх допомогою згуртовувала первісний колектив, освячувала табу, звичаї та ритуали, добиваючись неодмінності їх виконання.
Отже, легітимаційна політика як духовна інстанція впорядкування соціальної організації виникає з появою соціальних відносин, що потребували закріплення, тобто легітимації.
Легітимаційна політика виникає разом з владою, без якої важко уявити будь-яку соціальну організацію, життя будь-якого соціального колективу. Джерелами влади виступає природна нерівність людей, ієрархія взаємовідносин учасників соціального цілого. Як відомо, ієрархічна організація формується ще у первісних людей внаслідок ускладнення добування їжі [27, c. 92 - 94]. Легітимаційна політика нерозривна з владою, вона виступає як її процесуальність, як встановлення правил, норм та процедур висловлювань і дій, як механізм, що породжує і структурує владу через фіксацію певних ієрархічних уявлень в суспільній свідомості. Важливими завданнями легітимаційної політики в соціумі є закріплення, насамперед на соціально-функціональному, а потім і на майновому рівні неоднаковості становища людей, утвердження норм людських взаємовідносин в усіх сферах життєдіяльності, запровадження обмежень для природних, індивідуальних, життєвих проявів людини у формі звичаїв, права, моралі з метою виживання соціального цілого.
Висновки
1. Легітимація є процесом досягнення соціальної значимості різними суб'єктами задля забезпечення успішного здійснення певної практики в суспільстві.
2. Легітимація - це процес, яким можна управляти.
3. Легітимаційна політика є інстанцією управління легітимацією.
4. Легітимаційна політика є, з одного боку, автономною реальністю, яка визначає соціальні відносини, межі, характер і способи розгортання соціальних практик через певні коди (прийнятне - неприйнятне, бажане - небажане тощо), укорінених в суспільній свідомості, і відтак є метаполітикою, з іншого боку - легітимаційна політика є способом існування, модусом здійснення політики як специфічної цілеспрямованої організаційної, регулятивно-контролюючої та управлінської діяльності, орієнтованої на перетворення або збереження існуючих суспільних відносин у зв'язку з уявленнями, інтересами і цінностями різних соціальних суб'єктів.
Література:
1. Амелин В. Н. Власть как общественное явление. // Социально-политические науки. - 1991. - №2. - С. 6 - 8.
2. Аристотель. Политика.- М.: АСТ, 2002. - 393 с.
3. Ачкасов В. А., Елисеев С. М., Ланцов С. А. Легитимация власти в постсоциалистическом Российском обществе. - М.: Аспект-Пресс, 1996. - 127 с.
4. Бергер П., Лукман Т. Конструирование социальной реальности. Трактат по социологии знания.- М.: "Academia-Центр", "МЕДИУМ", 1995. - 323 с.
5. Бистрицький Є. Проблема легітимації. // Українська державність у ХХ сторіччі. Історико-політичний аналіз. - К.: Політична думка, 1996. - С. 318 - 320.
6. Білий О., Бистрицький Є. Побудова держави в Україні: шляхи легітимації. // Політична думка. - 1996. - №1. - С. 11 - 23.
7. Бурдье П. Дух государства: генезис и структура бюрократического поля. // Поэтика и политика. Альманах Российско-французского центра социологии и философии Института социологии Российской Академии наук. - М.: Институт экспериментальной социологии; СПб.: Алетейя, 1999. - С. 127 - 166.
8. Вебер М. Основные социологические понятия. // Вебер М. Избранные произведения. - М.: Прогресс, 1990. - С. 602 - 643.
9. Вебер М. Политика как призвание и профессия. // Вебер М. Избранные произведения. - М.: Прогресс, 1990. - С. 644 - 706.
10. Висоцька О. Є. Моральні цінності як основи взаємодії суспільства з природою: Дис. … канд. філософ. наук: 09.00.03. - Дніпропетровськ, 2002 .- 194 с.
11. Висоцький О. Сутність легітимації політики //Політичний менеджмент.- 2004.- № 4 (7). - С.24-34.
12. Высоцкий А. Ю. К вопросу о теории легитимности. // Філософія, культура, життя. Міжвузівський збірник наукових праць.- Вип. 12. - Дніпропетровськ: ДДФЕІ, 2002. - С. 16 - 23.
13. Высоцкий А. Ю. Легитимность: анализ понятия. // Грані. - 2003. - №1 (27). - С. 109 - 113.
14. Высоцкий А. Ю. Проблема легитимации политики в концепции Макса Вебера. // Грані. - 2003. - №6. - С. 132 - 136.
15. Гайденко П. П. Социология Макса Вебера. // Вебер М. Избранные произведения. - М.: Прогресс, 1990. - С. 5 - 43.
16. Геґель Ґ. В. Ф. Основи філософії права, або Природне право і державознавство. - К.: Юніверс, 2000. - 336 с.
17. Дворецкий И. Х. Латинско-русский словарь. Около 50 000 слов. Изд. 2-е, переработ. и доп. - М.: Русский язык, 1976. - 1096 с.
18. Дибиров А.-Н. З., Пронский Л. М. О природе политической власти. // Вестник Московского университета. - Сер. 18. Социология и политология. - 2002. - №2. - С. 48 - 60.
19. Доган М. Легитимность режимов и кризис доверия. // Социс. - 1994. - №6.- С. 147 - 155.
20. Дроздова А. М. Социально-философские проблемы легитимации власти: Автореф. дис. ... канд. филос. наук. / Ставроп. гос. техн. ун-т. - Ставрополь, 1997. - 22 с.
21. Еллинек Г. Общее учение о государстве. - СПб.: Общественная польза, 1903. - 532 с.
22. Єрмоленко А. М. Універсальний громадський дискурс як морально-етична метаінституція леґітимації політичного ладу. // Малахов В. А., Єрмоленко А. М., Кисельов О. О. та ін. Етика і політика: проблеми взаємозвязку. - К.: Стилос, 2000. - С. 37 - 82.
23. Завершинский К. Ф. Легитимность: генезис, становление и развитие концепта. // Полис. - 2001. - №2. - С. 113 - 131.
24. Ильин В. В. Политология.- М.: Книжный дом "Университет", 1999. - 540 с.
25. Йонас Г. Принцип відповідальності. У пошуках етики для технологічної цивілізації. Пер. з нім. - К.: Лібра, 2001. - 400 с.
26. Качанов Ю. Л. Политическая топология: структурирование политической действительности. - М.: Ad Marginem, 1995. - 224 c.
27. Клягин Н. В. Происхождение цивилизации (социально-философский аспект). - М.: ИФ РАН, 1996. - 252 с.
28. Кравченко Ю., Чечель В. Легітимність політичної влади й можливість її досягнення. // Політологічні читання. - 1993. - №2. - С. 41 - 58.
29. Комлев Н. Г. Словарь иностранных слов. - М.: ЭКСМО-Пресс, 1999. - 672 с.
30. Фурс В. Н. Вебер Макс. // Всемирная энциклопедия: Философия. / Главн. науч. ред. и сост. А. А. Грицанов. - M.: ACT, Мн.: Харвест, Современный литератор, 2001. - С. 153.
31. Халипов В. Ф. Власть: Кратологический словарь. - М.: Республика, 1997. - 431 с.
32. Хоркхаймер М., Адорно Т. В. Диалектика Просвещения. - М.; СПб.: "Медиум"; "Ювента", 1997. - 311 с.
33. Циппеліус Р. Філософія права. - К.: Тандем, 2000. - 300 с.
34. Чернобровкина Н. И. Культурная легитимация как социальное явление: Автореф. дис. ... канд. филос. наук. / Рост. гос. ун-т. - Ростов н/Д, 1996. - 21 с.
35. www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве