WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Легітимаційна політика: поняття і сутність - Реферат

Легітимаційна політика: поняття і сутність - Реферат

груп формувати в масах переконання, що саме даний "порядок" є найкращим з усіх можливих. Здатність забезпечення політичного панування в такій спосіб була названа ним легітимністю" [35, c. 71]. Як бачимо, Е. Ожиганов редукує поняття легітимності, фактично зводячи його обсяг до успішної реалізації функції утримання політичної влади панівними групами.
Слід додати, що поняття "легітимність" у М. Вебера є також близьким за значенням до поняття "визнання". Такої думки додержуються й сучасні філософи В. Фурс і П. Гайденко [46; 15, c. 25]. Згідно з П. Гайденко, М. Вебер перетворив поняття "визнання" на категорію "орієнтації на іншого", внаслідок чого "визнання" виявилось конститутивним моментом усілякої соціальної дії [15, c. 19]. Цікаво, що у Ю. Габермаса поняття "легітимний" і "конститутивний" у деяких випадках використовуються як рівнозначні [71, p. 179]. Отже, можна сказати, що "легітимність" за М. Вебером є визнання значимості певних соціальних відносин, яке (визнання) детермінує орієнтації індивідів на ці соціальні відносини і відтак визначає їх соціальну поведінку.
Для того, щоб глибше зрозуміти значення "легітимності", треба звернутись до його етимології. Деякі дослідники вважають, що слово "легітимність" з'являється не раніше епохи Середньовіччя [83, p. 2 - 3]. Проте відомо, що вже в І столітті до нашої ери термін "легітимний" зустрічається у Давньому Римі в юридичному та політичному дискурсах. Так, у трактатах Цицерона поняття "легітимний" використовується для позначення відповідності встановленої влади (potestas, imperium) закону в таких виразах, як "potestas legitima", "legitimum imperium" [60, p. 19].
Слова "легітимність", "легітимний", "легітимація" походять від групи однокореневих латинських слів lex, legis (закон, юридична норма, правило, принцип, порядок, право управління, влада), legitimus, legitima, legitimum (законний, правомірний, юридичний, правовий, належний, пристойний, неабиякий, правильний тощо), legitime (законно, згідно з законами, правомірно, належним чином), legitima, legitimorum (узаконені правила, формальності, розпорядження, статути) [17, c. 584, 588], legitimare (узаконювати), legitimatus (узаконений) [98, p. 1035]. Показово, що як синонім прислівника legitime (законно, правомірно) словник І. Дворецького наводить слово juste (справедливо, законно, по праву, по справедливості), а як на близьке за значенням слову legitimus (законний, правомірний) вказується на potestas (панування, влада, можливість, дозвіл, владика, владар, пан, значення, смисл) [17, c. 584, 789]. В обох випадках є посилання на Цицерона, у працях якого згадані слова вживаються як близькі за значенням. Отже, ще до початку нашої ери латинські слова, на основі яких утворились модерні поняття "легітимність", "легітимний", "легітимація", мали значення "законність", "влада", "справедливість", "право управління", "належний", "правомірний" і "правильний". Вони мають відношення як мінімум до чотирьох дискурсів: правового, політичного, етичного та логічного.
В інших європейських мовах слово "легітимність" та однокореневі з ним лексичні одиниці починають вживатися з ХІІІ століття, спочатку у французькій мові [64, p. 394], а згодом (з ХV ст.) у англійській [94, p. 189 - 190]. Їх використовували Д. Дефо, Т. Гоббс, Дж. Локк [94, p. 189 - 190].
З розвитком мов, згідно з найавторитетнішими західними словниками, значення слів "легітимність" та споріднених з ним розширилось. Так, за The Oxford English Dictionary під словом "легітимний" розуміється: "той, що проголошується законним", "відповідний до закону чи правила", "санкціонований, уповноважений чи дозволений законом", "правильний", "обов'язковий", "належний", "підходящий", "нормальний", "звичайний", "систематичний", "відповідний визнаному стандартному типу", "санкціонований законами умовиводу, аргументації", "логічно прийнятний, допустимий у якості висновку" [94, p. 189]. За Webster's New Universal Unabridged Dictionary, "легітимний" означає також санкціонований звичаєм або законом, справедливий, обгрунтований [98, p. 1035]. Цікаво, що Longman Dictionary of Contemporary English долає тенденцію бачити у поняттях "легітимність" та "легітимувати" в цілому лише позитивні конотації [80, p. 807]. В основному, як бачимо, традиція вживання слів "легітимність", "легітимація", "легітимувати" закріплює за ними позитивне значення.
Семантичне поле "легітимності" не обмежується лише юридичною термінологією. Ця теза протистоїть поширеній традиції радянських і російських словників подавати "легітимність" як поняття тільки правової лексики [29, c. 203; 43, c. 168; 47, c. 199]. Некоректним здається й віднесення терміну "легітимність" лише до сфери державного права і політичної науки, як це робить сучасна багатотомна німецька енциклопедія Брокгауза, в якій "легітимність" (Legitimitаt) визначається як "виправдання держави, сили її панування та її дій уявленнями про цінності і принципи на відміну від формальної законності (легальності) або чистого фактичного здійснення влади" [57, s. 210].
У цьому зв'язку слід згадати М. Вебера, який не обмежує застосування терміна легітимність лише політичною практикою, а поширює його на всю сферу соціальних відносин [12, c. 17], вбачаючи в цьому феномені важливу умову існування певного соціального порядку. Так, він відзначає, що значимість, тобто легітимність порядку соціальних відносин, надає цьому порядку можливість диктувати непорушні вимоги та встановлювати зразки поведінки для індивіда [8, c. 636 - 639]. На розумінні легітимності як явища соціального, яке не обмежується лише рамками політичної сфери, наполягає й українська дослідниця І. Попова [39, c. 21]. Отже, можемо стверджувати, що поняття "легітимність" характеризує не лише світ політики, а й усю палітру соціальних явищ і процесів, і є поняттям соціальним [13, c. 111].
Звертаючись до аналізу природи легітимності як соціального явища, М. Вебер, по суті, вказує, що вихідним моментом легітимності є смисл. Він відзначає, що легітимність певної соціальної системи (порядку) безпосередньо пов'язана зі смислом системи, втрата якого руйнує її легітимність, в результаті чого соціальна поведінка припиняє орієнтуватись на таку соціальну систему і знищується. М. Вебер зауважує, що можуть паралельно існувати різні розуміння смислу певної соціальної системи. Іншими словами, будь-яка соціальна система має різні способи своєїлегітимації. Крім того, як смисли, так і легітимності різних соціальних порядків (систем) конкурують між собою. Це означає, що соціальні суб'єкти можуть вважати свої дії легітимними або переконливо надавати їм видимість легітимності, керуючись різним розумінням смислу соціального порядку (системи) або орієнтуючись на смисл конкуруючого соціального порядку, іншої ціннісно-нормативної системи [8, c. 638]. Такою системою може бути кодекс честі, прийнятий певною соціальною групою, констеляція власних економічних інтересів та очікуваної поведінки інших, законодавство та санкції, які можуть застосовуватись проти його порушників, а також та чи інша етика. На думку М. Вебера, не існує єдиної етики, що має легітимуючу силу для всіх видів соціальних відносин [14, c. 135]. Він відзначає, що справжня, адекватна правомірна етична легітимація політики можлива лише на основі її власних, політичних цінностей, максима ж політичної етики говорить: "Ти повинен насильно протистояти злу, інакше за те, що зло візьме гору, відповідатимеш ти" [9, c. 696].
П. Бергер і Т. Лукман, услід за М. Вебером, легітимацію пов'язують зі смислом та надають їх взаємодії великого значення як умові існування соціального порядку.
Loading...

 
 

Цікаве