WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Критерії визначення сильної держави - Реферат

Критерії визначення сильної держави - Реферат

може. Вона сама демонструє солідарність, надаючи допомогу тим, хто її потребує. Соціальна держава створює певні організаційні форми підтримки малозабезпечених, малозахищених соціальних груп та сприяє різним недержавним організаціям, які допомагають їй вирішувати такі проблеми.
Е. Дюркгейм вважав, що об'єктивним показником соціальної солідарності є право, оскільки воно сприяє організації суспільства, будучи найбільш усталеним. Він розглядав два види солідарності: механічну і органічну. Перша існує в суспільстві, в якому життя кожного індивіда повністю контролюється. І не тільки поведінка, а й вірування, переконання.
Розвиток розподілу праці, диференціація суспільства змінюють характер суспільних зв'язків. Виникає органічна солідарність, яка базується на розумінні індивідами своєї взаємозалежності. Сильною є держава, в якій солідарність стає суспільним принципом. "Сенс політики солідаризму, - пише О. Неель-Бройнінг, - такий: будь-який індивід, будь-яка частина цілого відповідає за долю соціуму, за долю цілого; індивіди, частина цілого, соціуму об'єднані взаємною відповідальністю. Водночас ціле, великі чи малі співтовариства несуть відповідальність за долю індивідів, "частин". Цю двобічну відповідальність і взаємозв'язок, що є наслідком спільної долі, ми називаємо "спільною участю". "Відповідальне суспільство" - це солідаризм" [28].
Наша держава протягом тривалого часу жила в умовах кризи. Одним із її проявів стала криза ідентичності. Саме вона призводить до маргінальності та зменшення солідарності.
Сильна держава сприяє національному самовизначенню, справедливому розподілу ресурсів, що є умовою забезпечення авторитетності влади. М. Ільїн та А. Мельвіль наводять три точки зору на авторитет. Згідно з першою, авторитет є формою здійснення влади поряд із непрямим впливом, примусовим контролем, насильством тощо. Згідно з другою, авторитет зводиться до керівництва, яке визнається підвладними, до здатності спрямовувати дії та думки інших політичних суб'єктів, не використовуючи при цьому примусу та насилля. Згідно з третьою точкою зору, авторитет розглядається як одне із джерел влади [29]. Дослідники пишуть, що авторитет є здатністю політичних керівників виявляти, концентрувати і посилювати найважливіші моменти спільної згоди [30].
Дж. Кенджемі розглядає особливості влади-повноважень і влади-авторитету. Влада-повноваження припускає законне право спонукати, примушувати інших робити те, що сама вважає важливим. Вона має право карати або заохочувати індивідів, намагаючись досягти поставлених цілей. Ключове поняття тут - "законне право". Воно надається офіційно. Але влада-повноваження може бути не тільки законно отримана, а й привласнена. Основна різниця між владою-повноваженням та владою-авторитетом полягає в способі, яким вони досягаються. Влада-авторитет - це здатність спонукати, переконувати для досягнення особливих цілей, здатність впливати на інших і мотивувати їх. Вона не може бути привласнена, захоплена.
Влада-авторитет бажаніша, ніж влада-повноваження. Конструктивний авторитет грунтується переважно на повазі. Хто заслужив повагу, той одержує і авторитет. Але влада-авторитет досить швидко може виявитися втраченою. Іноді одна-єдина невдала дія руйнує її. Cвідомий обман, особливо якщо він впливає на добробут, сім'ю; безвідповідальні дії; скандали; антигромадські дії, жорстока поведінка - все це руйнує владу авторитету.
Коли зменшується авторитет, залишається тільки сила. В цій ситуації влада застосовує покарання та погрози. Часте використання законного права застосовувати силу є небезпечним.
Основними умовами створення влади-авторитету є такі: влада здатна до самоаналізу; має певні спільні цілі і цінності; представники влади толерантні, можуть досягати консенсусу; існує визначеність стратегічних цілей розвитку, основних правил гри, усвідомлення наслідків поведінки; влада має сильне прагнення до досягнення мети. Вона також має бути реалістичною, бачити можливості вирішення проблем. Послідовна поведінка влади викликає довіру [31].
Отже, держава, щоб бути сильною, має визначити зовнішньополітичну стратегію, вміти захищати не лише політичний, економічний, а й соціокультурний суверенітет; повинна розглядати альтернативні варіанти вирішення суспільних проблем, легітимізувати їх, здійснювати зворотний зв'язок, контролювати реалізацію рішень. Важливо, щоб держава могла інтегрувати суспільство, визначала колективні цілі, сприяла формуванню цінністного консенсусу. Визначення шляхів формування сильної української держави є сьогодні першочерговим завданням.
Література:
1. Спиридонова В. И. Слабое и сильное государство как две исторические модели модернизации в современных условиях //Вестник Московского университета. Серия 12. Политические науки .-2001- №4.- С.95.
2. Лебедева М. Современные технологии и политическое развитие мира //Международная жизнь.- 2001.- № 2.- С. 52.
3. Панарин А. С. Глобальное политическое прогнозирование. - М. Алгоритм, 2002. - C. 98.
4. Там само. - С. 99.
5. Аверин Ю. П. Циклы государственной организации России: из прошлого в будущее //Вестник Московского университета. Серия 18. Социология и политология. - 2000.-№ 1.- С. 12.
6. Там само. - С. 13-14.
7. Там само. - С. 13.
8. Леслі А. Пал. Аналіз державної політики. - К. Основи, 1999.-С. 161-162.
9. Там само. - С. 162.
10. Там само. - С. 162-164.
11. Спиридонова В. И. Слабоеи сильное государство как две исторические модели модернизации в современных условиях. - C. 100-101.
12. Леслі А. Пал. Аналіз державної політики. - C. 167-168.
13. Там само. - С. 168.
14. Там само. - С. 170-171.
15. Спиридонова В. И. Цит. праця. - С. 95.
16. Мельвиль А. Ю. Внешние и внутренние факторы демократических транзитов.- М.,1999. - С. 33.
17. Elites and Democratic Consodation in Latin America and Southern Europe. - Now York, 1992.
18. World Politics, 1994. Vol. 1947, №1. -С. 145.
19. Huntington S. The Third Wave. Democtatization in the Late Twentieth Century. Norman - London, 1993.
20. Transitions to Democracy: Comparative Perspections from Southern Europe, Latin America and Eastern Europe.- Aldershot, 1995.
21. Тарасенко В. І. Інноваційна трансформація в Україні та її результати і наслідки //Українське суспільство на порозі третього тисячоліття /Під ред. М. О. Шульги. - К.: Ін-т соціології АН України, 1999. - С. 67.
22. Див. Проблемы социальной интеграции. -РЖ Социальные и гуманитарные науки. Отечественная и зарубежная литература. Социология. Серия 11. - 2003.-№ 3. - С. 27.
23. Див. там же. - С. 23.
24. Там само. - С. 24.
25. Там само. - С. 24-25.
26. Трубецкой Е. Н. Энциклопедия права. - Санкт-Петербург.: "Лань", 1998.- С. 52.
27. M. Schlei, J. Wahner. Freiheit Qerechtigbeit, Solidaritat: Grundwerte und Praktische Politik. - Bonn: Bad Godesbery: Neue Gesellsc haft, 1976. - XYI, 165.
28. Neel-Breuning O. von. Grundsatzliches zur Politik, - Munchen, wien, 1975. 1195. Olzog - Studienbuch.
29. Ильин М. В., Мельвиль А. Ю. Власть //Психология и психоанализ власти. Хрестоматия в 2-х томах. - Т. 1. - Самара: Издательский дом "БАХРАХ", 1999. - С. 68.
30. Там само. - С. 70.
31. Див. Кенджеми Дж. Использование лидером власти личного авторитета или власти законных полномочий // Психология и психоанализ власти. Хрестоматия в 2-х томах. - Т. 2. - Самара: Издательский дом "БАХРАХ", 1999. - С. 155-166.
32. www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве