WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Криза „совєтології” і пошуки нових підходів - Реферат

Криза „совєтології” і пошуки нових підходів - Реферат

ми повинні виходити із збалансованішого погляду на унікальну взаємодію трансформаційних процесів всередині китайської імперії, впливу західної експансії на Східно-Азійський регіон та розповсюдження західних ідеологічних альтернатив. І на фундаментальному рівні схоже на правду, що у довготривалій цивілізаційній динаміці китайського світу полягає один з найзагрозливіших викликів західній теорії та історіографії" [9, c. 86].
У зв'язку з цим постає слушне запитання: наскільки прийнятним для реформування посткомуністичних і комуністичних країн є неоліберальний інструментарій? Як вважає А. Піккель, переважна більшість країн має дуже обмежені соцієтальні ресурси для успішного переходу при використанні принципів неоліберального проекту. Китайська модель має з ним мало спільного. Мова тут скоріш не про "західний капіталізм", а про "азійський". Сьогодні союз неоліберальних реформаторів та освічених технократів ведуть Китай шляхом тривалого капіталістичного зростання. В деяких країнах, включаючи Росію, Киргизстан, Монголію та Молдову, ліберальні реформатори, будучи при владі і користуючись підтримкою міжнародних фінансових організацій, досягли мізерних результатів. Проте консервативні і національно орієнтовані еліти, скажімо, в Словенії та Словаччині, навпаки, досягли відчутного успіху. Разом з тим, Куба і Білорусь рішуче відкинули неоліберальний проект [16].
Отже, кожна з країн, що розпочала зміни у 1990-і роки, є своєрідним трансформаційним феноменом, який живиться переважно західним досвідом та ідеями. Як слушно зауважує М. Буравой, для Росії та Східної Європи, котрі, шукаючи пояснення сучасних процесів, звертаються до "марксистських теорій глобального капіталізму", перспективними є ідеї М. Кастельса про інформаційне суспільство, а також Д. Гарвея щодо гнучкого нагромадження. "Посткомуністичний капіталізм, - констатує вчений, - створюватиметься не економічною буржуазією чи старою політичною елітою, але переважно культурною буржуазією та інтелігенцією, сформованою за часів комунізму" [10, с. 307, 303].
Тут необхідно пояснити один досить важливий момент, пов'язаний із запереченням багатьма дослідниками на теренах Центральної Європи, і особливо в Росії, добре відомого "цивілізаційного підходу". Побоювання того, що пророкована С. Хантінгтоном "вельветова культурна заслона" виявиться в якомусь сенсі набагато міцнішою, ніж заслона "залізна", поділяється багатьма європейцями на Схід від Відня. Цивілізаційний підхід залишає, скажімо, більшу частину України і Росію за межами західної ліберальної ойкумени. Не випадково російський дослідник Н. Косолапов віддає перевагу в цьому контексті саме формаційному підходу, вважаючи, що саме він "дає змогу сподіватися, що Росія (як, можливо, й деякі інші країни), пройшовши крізь всілякі відхилення і коливання, стане насамкінець на шлях соціально-орієнтованого ринку та політичної демократії, яким іде Захід. Цивілізаційний підхід, грунтуючись на інших теоретичних і методологічних посиланнях, не залишає для такого роду надій жодних наукових підстав" [3, с. 72].
Важливо підкреслити й те, що в Росії в багатьох сучасних дослідженнях і в політичному контексті використовується все, що так чи інакше засвідчує європейськість країни, в тому числі й в інтелектуальній сфері. Показовим тут є започаткування видання фундаментального дослідження вченого і політичного діяча ХХ століття Т. Масарика "Росія і Європа". Думки мислителя багато в чому співзвучні сучасному трансформаційному дискурсу. Т. Масарик пише: "Виховуючись у європейському дусі, кожна окрема російська людина переживає цей процес ломки в глибинах своєї особистості, адже перед нею постає завдання якомога органічніше поєднати корінні російські засади з європейськими запозиченнями, оскільки людина не може жити у роздвоєному стані" [6, с. 7]. Зміна інтелектуальних орієнтирів чи, скоріш, кардинальне їх корегування в західному дусі - ось суспільне завдання не одного десятиліття.
І через більш ніж десятиріччя, що минули після "доби Горбачова", у неономенклатурних країнах актуальним є звернення до тих інтелектуалів Заходу, хто розуміє, що тут насправді відбувається: "Зробіть, якщо це можливо, кроки для підтримки критичних досліджень і розуміння посталих феноменів солідарними інтелектуалами і тими особистостями поміж освіченої публіки, хто справді бажає реальних і дієвих змін (нехай пробачить читач, використаю тут підходи А. Пшеворського) у нашій "СНГалії". Формуємо за допомогою західних друзів та продукованих ними ідей нову якість політичного керівництва. Один із відомих дослідників, а саме П. Реддауей, якось висловив щодо посткомуністичних країн таку думку: ми (тобто ті, хто живе на Заході) не в змозі врятувати там демократію, але ми маємо діяти, виходячи з морального імперативу надати усю можливу підтримку з нашого боку цій "дуже крихкій демократії".
Для України шанси осягнути європейський ліберально-демократичний тезаурус, мабуть, привабливіші з огляду на австрійське культурне минуле західно-української тераси. Однак більша частина України (схоже на те) "продиратиметься" крізь хащі номенклатурно-феодального капіталізму, відштовхуючись від деіделогізованої формаційної концепції, котра дозволяє гнучкоманеврувати, насамперед в економічній та соціальній сферах. В дискурсі соціальних наук термін "трасформація" визначається як нескінченний процес змін. У нашому контексті він виступає синонімом "переходу". Як зауважує А. Піккель, перехід (у сенсі переходу до "західної моделі") продовжує бути політично найвпливовішою ідеєю сьогодення. Отримавши лише натяки для пошуку, ми спроможні відкривати шляхи переходу самі, спочатку покладаючись переважно на інтелектуальні орієнтири Заходу, а згодом формуючи власне бачення ситуації, яке вже ad modum не мало б їм суперечити.
Література:
1. Гельман В. Пострадянські політичні трансформації: начерки до теорії // Політична думка. - 2000.- №2. - С. 3 - 10.
2. Киссинджер Г. Нужна ли Америке внешняя политика? К дипломатии для ХХІ века / Пер. с англ. под ред. В. Л. Иноземцева. - М.: Ладомир, 2002. - 352 с.
3. Косолапов Н. А. Теоретические исследования международных отношений (Современное состояние науки) // Международная экономика и международные отношения. - 1998.- №2. - С. 67 - 79.
4. Королев С. А., Смолянский В. Г. Введение // Развитой социализм и кризис "советологии". - М.: Наука, 1982. - С. 3 - 14.
5. Коэн С. Провал крестового похода. США и трагедия посткоммунистической России. - М.: АИРО-ХХ, 2001. - 303 с.
6. Масарик Т. Г. Россия и Европа. - СПб: РХГИ, 2000.- 448 с.
7. Микоян С. В центре внимания - Советский Союз // www.ng.ru/
8. Almond G. A. The Record of Soviet Studies // Beyond Soviet Studies / Ed. by D. Orlovsky. - Washington: The Woodrow Wilson Center, 1994.- P. 193 - 198.
9. Arnason J. P. Communism and Modernity // Daedalus. - 1995. - Vol.129. - №1.- Р. 61 - 91.
10. Burawoy M. Afterword // Uncertain Transition. Ethnographies of Change in Postsocialist World / ed. by Michael Burawoy and Katherine Verdery. - Lanham - Boulder - New York: Rowman & Littlefield Publ., Inc., 1999. - P. 301-311.
11. Fleron F. J. The Logic of Inquiry in Post-Soviet Studies: Art or Science? // Communist and Post-Communist Studies. - Vol. 29. - 1996.- №3.- Р. 245 - 274.
12. Нuntington S. P. The Clash of Civilizations? // Foreign Affairs. - Summer 1993.- P. 22 - 49.
13. Janos A. C. What Was Communism. A retrospective in Comparative Analysis.
14. Laqueur W. The Dream that failed. Reflections on the Soviet Union. - N.Y-Oxford: Oxford University Press, 1994. - IX, 231 p.
15. Orlovsky D. Introduction // Beyond Soviet Studies / Ed. by Daniel Orlovsky. - Washington: The Woodrow Wilson Center, 1994. - P. 1 - 27.
16. Pickel A. Transformation theory: scientific or political? // www. socsinet.com/politicalscience/
17. www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве