WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Політичні партії та партійні системи - Реферат

Політичні партії та партійні системи - Реферат


стимулювання ентузіазму виборців, акцентуючи увагу на численності партії та важливості її мети;
інформування виборців про політичніпитання, які вирішує партія, про особисті достоїнства вождів і недоліки суперників;
відбір кандидатів на певну посаду.
У політології фігурують й інші функції партій:
організація громадської думки з питань, які торкаються життєвих інтересів нації;
мобілізація виборців навколо партійних кандидатів;
виховання громадської думки і дедалі активніше виконання партіями загальноосвітньої ролі в процесі політичної соціалізації;
забезпечення неперервності політичних зв'язків між парламентом і народом;
формування разом з іншими політичними інститутами механізму державного і громадського управління, забезпечення стабільності влади;
створення сприятливих умов для послідовної зміни складу уряду за дво- і багатопартійної системи.
Особливу роль у життєдіяльності партії відіграє функція політичного рекрутування (кадрова). Вона передбачає підбір і висунення кадрів як для партії, так і для інших організацій, які належать до політичної системи, у тому числі висунення кандидатів у представницькі органи влади й у виконавчий апарат держави. Авторитет партії в суспільстві залежить від того, наскільки ефективно вона реалізовує функцію вироблення політики і здійснення політичного курсу. Обсяг і ефективність реалізації цієї функції залежить від місця партії в політичній системі.
Отже, до основних функцій партій належать:
1. Соціальна. (З'ясування, формулювання і обґрунтування інтересів великих суспільних груп).
2. Активізації та об'єднання. (Представлення інтересів великих суспільних груп на державному рівні).
3. Ідеологічна. (Формування ідеології та політичних доктрин: теоретичних концепцій, партійної програми, оцінок подій, закликів, соціально-політичних стратегій тощо).
4. Політична. (Участь у формуванні політичних систем, їх спільних принципів, компонентів; участь у боротьбі за владу в державі і формування програм її діяльності).
5. Управлінська. (Участь у здійсненні державної влади).
6. Електоральна. (Організація політичної боротьби, спрямування її в цивілізоване русло).
7. Виховна. (Інституалізація політичних конфліктів; формування громадської думки; політичне виховання суспільства або його частини).
8. Кадрова. (Формування політичної еліти: підготовка й висунення кадрів для апарату держави, керівників громадських організацій, зокрема профспілок; рекрутування та соціалізація нових членів).
5. Становлення багатопартійності в сучасній Україні. Перспектива утворення партійної системи.
З проголошенням у колишньому СРСР, у тому числі в Україні, політики перебудови, почали створюватися політичні структури, які спершу обстоювали послідовну соціалістичну демократію, а відтак - просто демократію, зосереджуючись на культурно-просвітницькій діяльності (Український культурологічний клуб у Києві 1987 p.), товариство Лева та молодіжний дискусійний політклуб у Львові, 1987 p.). Згодом почали формуватися організації політичного спрямування.
У становленні української багатопартійності виділяють три етапи.
1. Допартійний етап (з весни 1988 р. до весни 1990 p.).
На цьому етапі виникають політизовані й політичні організації, що своєю діяльністю підготували умови і дали поштовх процесові творення партій. Розпочався він зі створення в березні 1988 p. Української Гельсінської спілки (УГС), яка першою заявила про необхідність побудови самостійної української держави. У тому ж році виникли Демократичний союз та Народна спілка сприяння перебудові. А в січні 1989 p. відбувся перший з'їзд Українського християнсько-демократичного фронту, через рік - установча конференція Товариства української мови імені Т. Г. Шевченка, дещо пізніше - Українського товариства "Меморіал". Політичне життя активізувалося після опублікування 16 лютого 1989 р. у газеті "Літературна Україна" проекту програми сприяння перебудові Народного Руху України (НРУ). У вересні 1989 р. в м. Києві відбувся установчий з'їзд НРУ як політизованого громадського об'єднання, у жовтні заявила про себе нечисленна, але надрадикальна Українська національна партія.
2. Етап початкової багатопартійності (кінець 1990 p. - до подій 19-24 серпня 1991р.).
Започаткував його установчий з'їзд Союзу трудящих України за перебудову, що відбувся 24 лютого 1990 p. У квітні того ж року було засновано партію Державна самостійність України (ДСУ), Український християнсько-демократичний фронт реформувався в Українську християнсько-демократичну партію (УХДП), Українська Гельсінська спілка - в Українську республіканську партію (УРП). У травні відбувся установчий з'їзд Об'єднаної соціал-демократичної партії України (ОСДПУ), а через місяць заявила про себе Українська селянська демократична партія (УСДП) та Українська народно-демократична партія (УНДП).
1 липня 1990 р. в Києві відбулася перша сесія Української міжпартійної асамблеї (УМА), яку заснували партії та об'єднання національно-демократичного спрямування: УМА оголосила реєстрацію громадян Української Народної Республіки (УНР) на основі закону про громадянство УHP 1918 p. і скликання національного конгресу, виступила за створення Національних Збройних сил, Національної Служби Безпеки та Національної поліції.
Восени 1990 p. політичний спектр України розширили Селянський Союз України, Народна партія України, Ліберально-демократична партія України. У грудні 1990 p. члени КПРС, які утворювали демократичну платформу в тодішній КПУ, створили Партію демократичного відродження України (ПДВУ), тоді ж відбувся установчий з'їзд Демократичної партії України (ДПУ).
3. Посткомуністичний етап (від серпневих подій 1991 p. до виборів до Верховної Ради України в березні 1994 p.).
Відзначається принципово новими політичними і соціально-економічними умовами. Після серпневих подій 1991 p. КПРС та її регіональне відділення в Україні КПУ були заборонені. 24 серпня 1991 p. було проголошено незалежність України, що уможливило демократичні перетворення в ній. Процес творення партій отримав нові можливості й стимули. У вересні 1991 p. відбувся установчий з'їзд Ліберальної партії України (ЛПУ), у жовтні - установчий з'їзд Соціалістичної партії України (СПУ). На основі Української міжпартійної асамблеї було створено Українську Національну Асамблею (УНА).
У 1992 р. в Києві було створено Українську консервативну республіканську партію (УКРП), Християнсько-демократичну партію України (ХДПУ). Внаслідок об'єднання Української національної та Української народно-демократичної партії утворилася Українська національна консервативна партія (УНКП). Активно виникали нові партії в 1993-1994 pp., серед яких Народний Рух України (НРУ), Комуністична партія України (КПУ).
Багатопартійність в Україні стала фактом. "Громадяни України мають право на свободу об'єднання у
Loading...

 
 

Цікаве