WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Політичні ідеї та вчення періоду Раннього Християнства та Середньовіччя - Реферат

Політичні ідеї та вчення періоду Раннього Християнства та Середньовіччя - Реферат

(1820-1895) - німецьких політичних мислителів, основоположників однієї з найвпливовіших течій політичної думки в новітній історії людства - марксизму.
Стрижневі політичні ідеї марксизму:
істинне народовладдя можливе за скасування приватної власності на основні засоби виробництва, їх усуспільнення та подолання всіх інших видів відчуження;
досягнення в суспільстві повної соціальної справедливості, побудова його на соціалістичних засадах можливі або мирними засобами, або шляхом збройного повстання народу;
визначальними в політичному розвитку людства е матеріальне виробництво, стан продуктивних сил і виробничих відносин, взаємодія базису і надбудови, соціальне буття, класова боротьба тощо;
головною умовою перемоги революції та переходу до соціалізму є диктатура пролетаріату;
авангардом робітничого класу має бути комуністична партія, мета якої - завоювання політичної влади;
робітничий клас і його партія у своїй діяльності повинні керуватися гаслом "Пролетарі всіх країн, єднайтеся!", тобто принципом пролетарського інтернаціоналізму; не може бути вільним народ, який пригнічує інші народи;
державні й правові відносини можуть бути зрозумілими з матеріальних відносин, не закон - фундамент для суспільства, а суспільство - фундамент для закону;
громадянське суспільство - це сама людина в її суспільних відносинах, воно складається не з окремих індивідів, а відображає сукупність зв'язків і відносин, у яких індивіди перебувають один щодо одного;
держава - механізм економічно наймогутнішого класу, який панує і політичне, але вона не є силою, зовні нав'язаною суспільству, а продуктом суспільства на певній стадії розвитку і прагне стати над суспільством;
право - возведена в закон воля правлячого класу, зміст якої визначається матеріальними умовами життя такого класу; політична влада - організоване насилля одного класу для пригнічення іншого;
буржуазний конституціоналізм, буржуазний парламентаризм, буржуазне все-загальне виборче право - формальні, урізані, а часом і фіктивні, а тому непридатні для побудови нового суспільства;
одне з головних завдань революції - зламати буржуазну державну машину й організувати її за типом Паризької комуни, поєднавши в одному органі функції законодавчої і виконавчої влади;
пролетаріат не задовольняється рівністю перед законом, бо потребує рівності громадянської, економічної, але не дрібнобуржуазної "зрівнялівки";
центральне питання будь-якої революції - питання влади, революція е локомотивом історії, вищою формою класової боротьби і повинна бути перманентною, повстання - є революційне мистецтво, скидаючи будь-яку стару владу, революціонери не можуть спиратися на старі закони;
творцем історії є народ, а не герої, видатні особистості;
комуністична суспільно-економічна формація має дві фази - соціалізм і комунізм;
у комуністичному суспільстві не буде приватної власності, експлуатації людини людиною, держава й право поступово відімруть, поступившись громадянському самоуправлінню, класи будуть знищені, згодом зникнуть національні відмінності, протилежність між розумовою та фізичною працею, містом і селом, праця стане першою потребою життя, запанує повна соціальна рівність і принцип "кожний - за здібностями, кожному - за потребами", людство здійснить стрибок з царства необхідності до царства справжньої свободи, де вільний розвиток кожного стане умовою вільного розвитку всіх.
Англійські та французькі мислителі й революціонери XVII-XVIII ст. справили величезний вплив на політичні погляди Бенджаміна Франкліна (1706-1790), Томаса Пейна (1737-1809), Джорджа Вашингтона (1732-1799), Джонса Адамса (1735-1826), Томаса Джефферсона (1743-1826), Джеймса Медісона (1751-1836), Олександра Гамільтона (1757-1804) та інших американських просвітників, багато з яких були ідейними натхненниками першої американської революції 1775-1783 pp., засновниками США. Відчутним був і їх зворотний вплив на європейські процеси, зокрема на французьку революцію, завдяки участі у творенні видатних політичних документів - юридичних конституцій окремих штатів, Декларації незалежності 1776 p.. Статей конфедерації 1777 p., Конституції США 1787 р. та ін.
Республікансько-демократичну течію американської політичної думки представляли Б. Франклін, Т. Пейн і Т. Джефферсон, які сформували засади новітнього американського конституціоналізму, політичну доктрину незалежності північно-американських колоній, висловили розуміння процесу політичної історії, рішуче заперечували інститути рабовласництва й работоргівлі, обґрунтували американський конфедералізм і демократизм, своє бачення природних прав людини й суспільного договору, відстоювали принципи всенародного суверенітету, всезагального виборчого права, миролюбивої зовнішньої політики, пріоритету людини над громадянським суспільством, а громадянського суспільства - над державою, верховенства закону, правової держави, проголошували право народу на революцію. Саме Т. Джефферсон сформулював класичну ліберальну формулу прав людини, сформульовану Д. Локком, "життя, свобода і власність", замінив на "життя, свобода і право на щастя".
Дещо інших політичних поглядів дотримувались американські федералісти - Дж. Адамс, Д. Медісон, О. Гамільтон та ін. Демократичну республіку вони розглядали як етап на шляху до встановлення конституційної монархії, обґрунтували доктрини політичного ізоляціонізму, не завжди з належною шаною ставились до прав людини, віддаючи перевагу інтересам держави, проповідували ідеї цензового виборчого права. Але їх заслугою є боротьба зі становим поділом суспільства і становими привілеями, перенесення ідей Локка й Монтеск'є про поділ владна американський ґрунт, розробка форм і методів політичного збалансування владних гілок, їх структури і компетенції, шляхів зміцнення центрального федерального уряду, принципів судочинства, захист інтересів і свобод великих підприємців, пошуки засобів політичного компромісу. Завдяки майстерному володінню цим мистецтвом американська традиція вважає батьком Конституції США Д. Медісона, який знаходив компромісні варіанти не лише у її формулюваннях, а й у процесі її ратифікації штатами.
Отже, політичні вчення Нового часу, підсумувавши попередні досягнення громадсько-політичної думки та всебічно висвітливши проблему примирення через політику держави й суспільства, заклали основи формування й розвитку новітньої політології.
Література:
1. Бебик В. M. Базові засади політології: історія, теорія, методологія, практика: [Монографія]. - К., 2000.
2. Білоус А. Політико-правові системи: світ і Україна. - К.,1997.
3. Бодуен Ж. Вступ до політології. - К., 1995.
4. Брегеда А. Ю. Політологія : Навч.-метод, посібник для самост. вивч. дисц. - К., 1999.
5. Базар І. M. Політична етнологія як наука : історія, теорія, методологія, праксеологія.- К., 1994.
6. Гаєвський Б. Українська політологія. - К., 1995.
7. Гаєвський Б. Філософія політики. - К., 1993.
8. Гальчинський А. Кінець тоталітарного соціалізму, а що далі ? - К., 1996.
9. Гелей С., Рутар С. Основи політології. -Львів, 1996.
10. Гелей С.Д., Рутар С.М. Основи політології. Навч. посібник. - К., 1999.
11. Пірен M.I. Етнополітика. - К., 1997.
12. Потульницький В. Історія української політології. - К., 1992.
Loading...

 
 

Цікаве