WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Політика як суспільне явище - Реферат

Політика як суспільне явище - Реферат


Реферат на тему:
Політика як суспільне явище
ПЛАН
1. Сутність та різновиди політики.
2. Структура і функції політики.
3. Об'єкт та суб'єкт політики.
4. Рівні існування політики.
5. Політика і суспільство.
1. Сутність та різновиди політики.
Об'єктом дослідження політології є політика - явище надзвичайно складне. За демократизації, гуманізації та індивідуалізації суспільного життя основним завданням політики має стати підвищення її ефективності й відповідальності.
Походження поняття "політика" здебільшого пов'язують із назвою однойменної праці давньогрецького мислителя Аристотеля, в якій він розглядав основи організації та діяльності держави, політичної влади.
Як відносно самостійна сфера суспільного життя, політика виникла водночас із соціальною, етнічною та релігійною диференціацією суспільства. Покликали її до життя ускладнення механізмів матеріального виробництва, культурний прогрес, зростання соціальної мобільності суспільства. Внаслідок цих об'єктивних процесів виокремилися групи людей з підвищеною конфліктністю, непри­миренністю. Постала нагальна потреба в соціальній силі, здатній забезпечити реалізацію особистих, групових, суспільних інтересів, регулювання відносин між людьми для збереження цілісності суспільства. Тому політика заявила про себе як мистецтво суспільного існування, необхідний чинник збереження цілісності диференційованого суспільства.
Вислів У.Черчіля: "Навіть тоді, коли ми не цікавимося політикою, політика цікавиться нами".
Дуже поширеною на Заході є думка про те, що політика, держава та уряд - це механізм за допомогою якого вільні громадяни прагнуть задовольнити власні цілі та інтереси.
"Політика" є одним з найбільш неоднозначних термінів. Це виявляється насамперед у повсякденному житті, коли політикою називають будь-яку цілеспрямовану діяльність: мистецтво управління суспільством, громадську активність, сферу задоволення амбіційних і користолюбних прагнень людей тощо.
Узагалі існують два основні підходи до тлумачення терміна "політика": з одного боку, це заняття малодостойне й цинічне, з іншого - високоморальне й творче, притаманне "справжнім аристократам духу", як говорили древні.
Сучасні традиції вживання терміна "політика" започатковані античним (давньогрецьким) розумінням політики як вельми благородної справи - мистецтва державного управління, покликаного об'єднати суспільство навколо вищої його мети.
Неоднозначність побутових уявлень про політику пов'язана зі складністю й багатогранністю її виявів. Саме тому побутують різні наукові тлумачення, в яких політика постає як:
- одна зі сфер життєдіяльності суспільства;
- сфера виявлення інтересів соціальних груп, їх зіткнення і протиборства;
- спосіб певної субординації цих інтересів, підпорядкування їх найвищому началу, більш значущому і обов'язковому;
- рух соціальних груп, спільнот, які прагнуть здійснити свої інтереси через загальний інтерес, що набуває примусової форми для решти суспільства;
- чинник становлення людини як вільної, унікальної і неповторної.
- система певних суспільних відносин, взаємодія класів, націй, держав між собою і з владою;
- сукупність дій, заходів, установ, за допомогою яких узгоджуються інтереси різних верств населення;
- прагнення здобуття і використання державної влади, цілеспрямованого впливу на неї;
- участь у справах держави, у визначенні форм, завдань, змісту її діяльності;
- наміри, мета і способи дій правлячої еліти та її оточення;
- прояви хитрощів, обережності, таємничості, ухилянь, обачності.
Розглядаючи політику як сферу людської діяльності, можна тлумачити її трьома способами:
1. Політика як діяльність на етичних засадах.
Ця традиція започаткована Арістотелем, який вважав, що кожна спільнота створюється з певною метою. Означена мета повинна перевищувати всі індивідуальні блага окремих людей. Цією метою є справедливість або найвище благо для всіх. Виходячи з такого розуміння домінантною рисою політики має бути мудрість, яка полягає в умінні вибирати засоби для реалізації моральної мети.
2. Політика як засіб досягнення егоїстичних цілей.
Характеризується як цинічне розуміння політики, яке проявляється в наступному: "мистецтво можливого", "після нас хоч потоп", виправдання збройної боротьби за "життєвий простір" та ін. Проте, таке розуміння політики, де мета виправдовує будь-які засоби, не належить до визначальних традицій західної політичної культури, яку започаткували ще за часів античності.
3. Ціннісно-нейтральне розуміння політики.
Проявляється в раціональному, аналітичному тлумаченні політики як сфери діяльності, яка регулюється правовими, соціальними та психологічними нормами, які різняться в залежності від того чи іншого суспільства.
Перелічені варіанти інтерпретації політики не вичерпують багатоманітності її визначень, а лише відображають найважливіші з них. Узагальнюючи вищезазначені іпостасі політики, можна запропонувати її наступне визначення.
Політика - одна з найважливіших сфер життєдіяльності суспільства, взаємин різних соціальних груп та індивідів щодо утримання й реалізації влади задля здійснення своїх суспільно значущих інтересів і потреб, вироблення обов'язкових для всього суспільства рішень.
Функціонування політики розмежовують за різними критеріями:
1. За сферами суспільного життя:
- економічна;
- соціальна;
- культурна;
- національна;
- військова тощо.
2. За орієнтацією:
- внутрішня;
- зовнішня.
3. За масштабами:
- міжнародна,
- світова,
- локальна,
- регіональна.
4. За носіями й суб'єктами:
- політика держави;
- партії;
- руху;
- особи.
5. За терміном дії:
- короткострокова;
- середньострокова;
- довгострокова.
2. Структура і функції політики.
Політика має складну структуру. Найчастіше виокремлюють у ній три головні елементи:
1. Політичний інтерес (внутрішнє, мотиваційне джерело політичної поведінки).
2. Політичні відносини та політична діяльність (відображають стійкий характер взаємодії суспільних груп між собою та з інститутами влади).
3. Політична свідомість (свідчить про принципову залежність політичного життя від свідомого ставлення людей до своїх владно значущих інтересів).
4. Політична організація (характеризує роль інститутів публічної влади як
Loading...

 
 

Цікаве