WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Етнонаціональні відносини й національна політика - Реферат

Етнонаціональні відносини й національна політика - Реферат


Реферат на тему:
Етнонаціональні відносини й національна політика
ПЛАН
1. Поняття етнонаціональної політики.
2. Соціально-етнічні спільності: народ, етнос, нація.
3. Етнонаціональні відносини та проблеми національної політики.
4. Етнонаціональне самовизначення націй.
1. Поняття етнонаціональної політики
Соціально-економічні та політичні зміни сприяють зростанню національної самосвідомості народів, поглиблюють почуття національної гордості, але водночас подекуди призводять до сплесків войовничого націоналізму. Неврегульованість відносин між націями як в окремих країнах (особливо багатонаціональних), так і між різними країнами загострює національні проблеми які спричиняють тривалі конфлікти, війни, потоки біженців. Як наслідок - національна проблема набуває глобального, планетарного характеру. Тому з'ясування причин загострення міжнаціональних відносин і віднайдення способів розв'язання проблеми самовизначення народів є одним із найважливіших завдань політичної науки.
Національна проблема існувала завжди. А гноблення та експлуатація одних народів іншими і визвольна боротьба властиві були ще рабовласницькому ладові й тривали в епоху феодалізму. Проте гостро національне питання постало в період розпаду феодалізму та утвердження капіталізму, коли відбувалося становлення націй. Донині проблема етнонаціональних відносин є однією з провідних у складній гамі соціально-політичних відносин.
Науково-обгрунтована етнонаціональна політика є необхідною умовою процесу державотворення в усіх багатонаціональних країнах. Її ефективність залежить від того, наскільки правильно її принципи відображають стан етнонаціональної ситуації, вміння правлячих кіл враховувати етнонаціональні інтереси та сприяти їх гармонії.
Етнонаціональна політика тісно пов'язана з економічною, соціальною, демографічною, культурною та іншими видами політики.
Етнонаціональна політика - це цілеспрямована діяльність з регулюванням відносин між етносами, націями і етнонаціональними групами (народами), що виявляється у свідомому впливі державних і суспільних організацій на розвиток міжнаціональних та міжетнічних взаємин з метою їх нормалізації, стабілізації та гармонізації.
Об'єкт етнонаціональної політики:
§ нації;
§ етноси;
§ етнонаціональні групи;
§ міжнаціональні та міжетнічні відносини.
Суб'єкт етнонаціональної політики:
- держава (її органи);
- політичні партії;
- громадські організації тощо.
Головна мета етнонаціональної політики - узгодження етнонаціональних стосунків, демократичне розв'язання міжнаціональних суперечностей і конфліктів.
Основні принципи етнонаціональної політики:
- демократизму;
- національної єдності;
- взаємоповаги та взаємодовір'я між націями;
- толерантності у стосунках різних національностей;
- поваги до національних традицій, звичаїв, віросповідань;
- самовизначення націй тощо.
Етнонаціональна політика в тій чи іншій державі має врахувати:
- географічні фактори, демографічні процеси, історичні особливості формування певної нації або народності, її національної державності;
- національний склад населення;
- співвідношення корінного і некорінного населення, релігійність, особливості національної психології, національні традиції, звичаї, взаємовідносини певної нації з іншими етносами.
2. Соціально-етнічні спільності: народ, етнос, нація
При з'ясуванні сутності етнонаціональних відносин найчастіше вживають поняття, пов'язані з їхнім розвитком: "народ", "нація", "етнос". Нерідко їх трактують як синоніми, хоч вони мають істотні відмінності. Так, етнологічно "народ" і "нація" - ідентичні поняття, що визначають біологічне походження групи людей, але в соціально-політичному аспекті вони не є тотожними.
Народ - біологічна єдність, група, поєднана кровними, біологічними зв'язками.
Схематично діалектику його формування можна змоделювати у такий спосіб:
- з сім'ї виросла родина,
- з родини - рід,
- рід перетворився на плем'я,
- плем'я - на народ.
Внаслідок тривалого співжиття племена змішувалися. Вчені довели, наприклад, що:
- французький народ - наслідок змішання римлян, кельтів і германців;
- український - слов'янських і тюркських племен Київської Русі;
- завдяки змішанню слов'ян, угро-фінських племен, гунів, монголів і татар постав російський (московський) народ.
Та сутність народу не вичерпується біологічним походженням, оскільки він живе в певному просторі. Саме простір як місце постійної осілості народу є дуже важливим чинником його існування. Люди здавна були пов'язані природою, простором, який для них був близьким, рідним, а всякий інший - чужим. Колективними зусиллями народу облаштовувалася певна територія. Народжувалося поняття "батьківщина". До цього прилучився ще один важливий компонент - мова. З її допомогою люди спілкувалися між собою, завдяки їй починалося духовне життя народу. Кожне соціальне явище - це явище народне: народна культура, народне мистецтво, народна релігія тощо.
Якщо народи існували з давніх-давен, то нації викристалізувалися лише в XVII-XVIII ст. (німці стали нацією в XIX ст.). На відміну від народу, нація не є витвором природи, а народжується історично. Звісна річ, складно встановити, коли народ історично стає нацією. Процес переростання народу в націю - це повільна кристалізація національної свідомості, збереження свого етносу перед нищівними силами ззовні. Отже, нація формується з етносу.
Етнос - стійка сукупність людей, яка належить до певного народу, проживає на певній території чи в складі іншого народу і зберігає свою культуру, побут, мовні та психологічні особливості.
Етнос формується здебільшого на основі єдності території та економічного життя, але в процесі історичного розвитку багато які етноси втрачають спільність території. Наприклад, українці живуть зараз у багатьох країнах близького й далекого зарубіжжя. Там вони утворюють етнічні групи (національні меншини), що належать до єдиної нації певної країни.
Згідно з даними перепису загальна кількість наявного населення України станом на 5 грудня 2001 року за уточненими даними Всеукраїнського перепису населення становила 48 млн. 457 тис. осіб, що на 3 млн. менше, аніж згідно з переписом 1989 року.
За результатами Всеукраїнського перепису населення кількість чоловіків становила 22 млн. 441 тис. осіб (46,3%), жінок - 26 млн. 16 тис. осіб (53,7%).
У національному складі населення України переважна більшість українців, чисельність яких становить 37541,7 тис. осіб, або 77,8% від загальної кількості населення. За роки, що
Loading...

 
 

Цікаве