WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Альтернативні рухи. Фашизм. Анархізм - Реферат

Альтернативні рухи. Фашизм. Анархізм - Реферат

зв'язок економічної і політичної децентралізації. Не випадково в проектах, спрямованих у майбутнє, іноді заперечується політичний масштаб держави-нації. Державному устроєві протиставляється регіоналізація. На глобальному рівні йдеться про планету федерацій, а не планетарну спільність.
Отже, передбачається створити децентралізоване суспільство, котре б складалося з дрібних політичних одиниць. Це створило б умови для прямої участі і контролю громадян в усіх сферах суспільного життя. Однією з головних вважається проблема рівності як соціальної цінності. Проте підхід до неї новий, нетрадиційний, зокрема в тому плані, що сучасне покоління, споживаючи безліч корисних копалин, дискримінує майбутні покоління. Трагічного характеру набуває міжнародна нерівність.
Універсальним засобом оздоровлення суспільства вважається утвердження нових цінностей. Першою з них є особиста аутентичність. Мається на увазі, що життя - це благо тільки за умови, що його зміст і стиль відповідають схильностям та покликанням людини. Другою цінністю вважається самовизнання. В політиці це означає право вибору, який би диктувався винятково свідомим прагненням свободи і справедливості. Третя цінність - первинна колективність, яка забезпечує повернення до примату територіальних зв'язків над соціально-економічними.
Загалом альтернативні доктрини містять у собі чималий гуманістичний потенціал і вже тому не виключається зростання їхньої ролі у майбутньому.
Альтернативні соціальні ідеї відбивають прагнення вийти за межі традиційних ідеологічних систем і дати тлумачення новим соціальним проблемам наприкінці нинішнього тисячоліття з позицій гуманізму через провідне поняття "людина".
Носіями альтернативного світогляду виступають не класи, партії і соціальні групи, а об'єднання однодумців, які утворюються на основі їх прихильності до певних соціальних цінностей.
До них відносяться:
- пацифісти (лат. "pacificus" - миротворний) - противники всіляких воєн, прибічники миру на Землі;
- феміністи - прихильники утвердження рівноправ'я жінок і підвищення їх ролі в соціальному житті;
- екологісти - особи, що виступають на захист навколишнього середовища;
- прибічники розвитку альтернативних систем освіти, демисифікації культури та інші.
Альтернативні концепції та ідеї - політичні, економічні та етичні - зводяться до декількох узагальнених положень.
Вихідним положенням виступає теза про безперспективність індустріального суспільства, оскільки індустріальний тип розвитку неминуче приводить до зрощення великого виробництва, утворення політико-економічної "мегамашини", яка протистоїть індивіду і в поєднанні з розподілом праці, що поглиблюється, веде до відчуження сутнісних сил людини.
Теоретики альтернативних рухів (Е.Шумахер, І.Ілліч, І.Штрассер) характеризують сучасне суспільство як "систему", що є безликою централізованою структурою, яка позбавляє індивіда можливості самореалізуватись і усвідомити власні інтереси.
При цьому соціальна природа "системи" ототожнюється як з капіталізмом, так і з соціалізмом (під ним мається на увазі адміністративно-командна модель суспільного ладу); вони трактуються як два різновиди індустріального суспільства, орієнтовані на максимізацію споживання за рахунок економічного зростання. Така "система" перетворює людину не в мету, а в засіб економічного розвитку, тому вона є аморальною і антигуманною.
Ідея децентралізації є альтернативою сучасному соціальному розвитку; вона має багато аспектів і включає:
- розукрупнення, тобто конфлікт з панівною економічною моделлю масового товарного виробництва;
- антиетсітизм, тобто конфлікт з державою;
- самоврядування, тобто конфлікт з механізмом представницької демократії;
- зняття відчуження особистості, неминучого у великих соціальних системах.
Суть пропонованої альтернативи - суспільство, метою якого с вільний розвиток особистості. Альтернативники формулюють головне завдання на сучасному етапі руху до такого суспільства - це подолання відчуження людини в економіці, політиці, культурі, приватному житті. Вони сповідують стратегію "малих справ" - впровадження "малих ніш" альтернативного способу життя в існуючий "великий соціум". Все це є досить утопічним, але стратегія "малих справ" представляє собою антипод радикалізму в політичних діях, оскільки всі форми політичних акцій альтернативників мають ненасильницький характер.
Соціальні рухи альтернативииків керуються принципом "базисної демократії", що означає пряму децентралізовану демократію з її постійним контролем за посадовими і виборними особами і можливістю їх замінності. За своїм змістом "базисна демократія" не є новою, і все залежить від ступеня її реалізації.
2. Фашизм і неофашизм
Фашизм (лат. fascio - пучок, в'язка) - ідейно-політична течія, що сформувалася на основі синтезу сутності нації як вічної та найвищої реальності та догматизованого принципу соціальної справедливості; екстремістський політичний рух, різновид тоталітаризму.
Історично фашизм сформувався на ідеях расової та національної винятковості, антисемітизму. Як політична течія найповніше реалізувався в Італії часів правління Беніто Муссоліні (1883-1945) та Німеччині за режиму Адольфа Гітлера (1889-1945).
У фашистській ідеології цінності демократії, лібералізму нічого не варті, бо вони, на думку її адептів, розбурхують "давні інстинкти" людини. Через політичну конкуренцію, боротьбу за владу демократія "гальмує єдність нації". Ідеал суспільного ладу для фашизму - тоталітарна держава, позбавлена "хиб ліберальної демократії", здатна до всеохопного контролю за особою й суспільством в ім'я єдності та процвітання "великої раси", а також вести війну. Війна робить націю сильною і загартованою, запобігає її "гниттю". Кожне покоління мусить мати свою війну. Той народ, який не зможе завоювати собі життєвий простір, має загинути, - заявляв Гітлер. Бо "хто хоче жити, той бореться, а хто не хоче в цьому світі безкінечно змагатися, не заслуговує права на життя".
Фашисти будь-якої національності формували свою ідеологію на засадах національної винятковості, месіанської ролі свого народу.Політична доктрина фашизму заперечувала поняття "клас" і "класова боротьба", для нього головні поняття - "раса", "нація", оскільки класи роз'єднують вищу і вічну спільність людей - націю. Фашистська держава не визнавала жодних прав робітників, службовців, вважала, що профспілки збурюють "стадні інстинкти" працюючих. Тому в країнах, де функціонували фашистські режими, професійні спілки заборонялись.
Ліквідуючи парламентську форму правління, фашизм, як свідчить історія, не здатний утворити стабільну структуру. Безславно впали фашистські режими в Італії, Німеччині, Іспанії, інших європейських країнах. Ганебно закінчилися повоєнні спроби "чорних полковників" у Греції та "горил" у Латинській Америці. Але як ідеологія він не зник, а, пристосувавшись до нових історичних умов, трансформувався в різноманітні модифікації неофашизму.
Неофашизм - різноманітні варіанти відтворення елементів ідеології і політичної практики фашизму, соціальну базу яких становлять маргінальні верстви населення.
Стрижнем неофашистської ідеології є расизм як невід'ємна складова фашизму, яка модифікувала гітлерівський расизм, відсунувши на задній план його тезу про перевагу німців над іншими європейськими народами.
Певне забарвлення характерне для неофашизму в США. Його ідеологи висловлюють расистську ідею про "вищу" і "нижчу" раси в таких концепціях, як "перевага англосаксонської раси", "расова війна". Один із "теоретиків" американського неофашизму М. Рут головними перевагами англосаксів вважав "здорове почуття нерівності", "загострену недовіру до демократії"; пролетаріат і службовців визначав як "дві неповноцінні маси людей, що борються за привілеї, розмножуючись,
Loading...

 
 

Цікаве