WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Етнополітологія: структура, функції та місце в системі суспільних наук - Реферат

Етнополітологія: структура, функції та місце в системі суспільних наук - Реферат

глибинні причини етнополітичного ренесансу в Україні; дослідити зародження і розвиток, сутність, характер і значення української національної ідеї; дати об'єктивний ґрунтовний аналіз таким надзвичайно складним і суперечливим феноменам як етніцизм і націоналізм; висвітлювати загальне й особливе, досягнення, перешкоди та перспективи національно-державного будівництва в Україні; дати конструктивно-критичний аналіз переваг і недоліків різних форм державного устрою поліетнічних держав / унітаризму та федералізму /; розкривати сутність і принципи справді демократичної етнонаціональної політики; озброїти знанням та вмінням аналізувати причини виникнення і загострення етнополітичних та ет-норегіональних конфліктів, пошуку методів і засобів їх запобігання й врегулювання, а також виявлення шляхів збереження та зміцнення ет-нополітичної стабільності як одного з головних чинників національної безпеки України.
Все це - на перспективу. А поки що перед етнополітологією в Україні стоять більш прозаїчні завдання. По-перше, закріпити позиції як нової науки. А, по - друге, увійти до вузівських навчальних програм рівноправною навчальною дисципліною. Для цього етнополітологія має всі підстави. Вона відповідає всім вимогам, які має задовольняти наука взагалі. У неї є власні реально існуючі й доступні для дослідження об'єкт і предмет, власні методологічні засади, понятійно- категоріальний апарат, а також функції і завдання. На думку автора актуальність і значимість розвитку етнополітології взагалі і, зокрема, для молодої незалежної України не викликають сумнівів.
Звичайно, етнополітологія не "чарівна пшіичка" і не панацея від усіх етнополітичних проблем. Але "ниткою Аріадни" у цих вкрай заплутаних, таємничих і небезпечних "етнополітичних лабірінтах" вона вповні може бути.
Місце етнополітології в системі суспільних наук
В незалежній Україні етнополітологія вже знайшла своє власне "місце під сонцем". Однак, остаточне вирішення цієї проблеми вимагає певного перегляду існуючого "реєстру" наук про суспільство та сфери їх дослідження.
Відрадно відзначити, що це вже відбувається. Йде могутній об'єктивний процес дезінтеграції і водночас інтеграції наук. При цьому чимало з них вже зникли взагалі, частина об'єдналась та/чи об'єднуються з іншими науками, але ще більше їх народилось, народжується і досить бурхливо розвивається. Серед останніх - політологія, екологія, конфліктологія та ін. Особливо великі зміни відбулись серед наук, які досліджують етнонаціональні проблеми. Зокрема відродилась етнологія, оновилась націологія, з'явились нові етнонапрямки: етноісторія, етнофілософія, етносоціологія та інші.
Та найважливішим досягненням останніх років можна вважати народження і становлення наук, які вивчають етнополітичну царину людського буття, зокрема, етнополітології та етнодержавознавства.
Отже, місце етнополітології, з одного боку - серед загальних наук, а з іншого - серед етнонаук та етнонапрямків (Див. схему №7).
Співпрацюючи з усіма цими науками, спираючись на їх досягнення, етнополітологія дає можливість по-новому подивитись на історію людства, його сучасне і майбутнє, побачити багатовимірність людини і світу, збагнути величезну самоцінність етнонаціональних спільнот, побачити їх нерозривний зв'язок із політикою, зрозуміти природу етно- та національно-визвольних змагань, з'ясувати, нарешті, справжні сутність і характер, місце і роль етніцизму та націоналізму, виявити діалектику особистих, етнічних, національних, класових, державних і вселюдських інтересів і цінностей, з'ясувати причини загострення і шляхи врегулювання етнополітичних конфліктів тощо.
Підсумовуючи наведене, ще раз відзначимо, що етнополітологія пройшла досить складний шлях зародження і розвитку. На Заході вона вже утвердилась як окрема наука і навчальна дисципліна. Будучи наукою про взаємодію етнонаціональної та політичної сфер людського буття та новою дослідницькою концепцією, етнополітологія має власний понятійно-категоріальний апарат, власні предмет та об'єкт дослідження.
Як і будь-яка інша суспільна наука, етнополітологія має загальні й специфічні методи та принципи дослідження. Найбільш цікавими та ефективними серед них є принципи наукового плюралізму; світ-систем-ного аналізу, етноісторичний, етнофілософський, етно-соціологічний, етнодержавологічний, етнокомунікативний, етнополітологічний, моделювання та багато інших.
Методологічною підвалиною етнополітологи є критичне етнополітичне мислення. На відміну від догматичного етнополітичного мислення з його формаційним, класовим та партійним підходами, критичне мислення базується на цивілізаційному та гуманістичному принципах. По суті справи, критичне етнополітичне мислення перетворилось на нову метапарадигму і є ключом до розуміння й розв'язання етнополітичних проблем на мікро-, мезо- та макрорівнях.
Актуальність розвитку етнополітології як загальної науки, дослідницької концепції та навчальної дисципліни дедалі зростає. Це зумовлено низкою об'єктивних і суб'єктивних, загальних і специфічних чинників. Особливо потрібна етнополітолога для посттоталітарних держав, над якими "дамокловим мечем" висять небезпека етнополітичних конфліктів та загроза єдності й территоріальної цілісності.
В незалежній Україні етнополітологія перебуває в стані становлення. Вона вбирає в себе, інтегрує і синтезує теоретичні розробки вітчизняних мислителів, котрі творили від часів Київської Русі до 30-х років XX сторіччя; багатьох українських науковців-емігрантів, дисидентів, тих сучасних дослідників, які стояли частково або переходять на позиції критичного етнополітичного мислення, а також західних вчених. Слід особливо наголосити, що 1997 р. Вища атестаційна комісія (ВАК) України, нарешті, визнала ізатвердила етнополітологію та етнодержавознавство як нову спеціальність (23.00.05.). Подальший розвиток етнополітології як загальної науки, нової дослідницької концепції та навчальної дисципліни сприятиме збереженню і зміцненню етнополітичної стабільності - найважливішого чинника національної безпеки України.
Проте, і на Заході і, тим паче, в Україні етнополітологія лише стає справді загальною, інтегральною наукою, новою дослідницькою концепцією та навчальною дисципліною. На цьому шляху у неї ще багато проблем, перешкод і труднощів. Але попри їх всі, етнополітологія зміцнює своє законне місце серед інших наук про людину, суспільство і людство. Етнополітична царина людського буття давно вже повинна була стати і, нарешті, стає об'єктом дослідження окремої, спеціальної, загальної академічної науки. Занадто дорогу ціну вже сплатило (дві світові, безліч етно- та національно-визвольних воєн) і платить ( десятки кривавих етнополітичних конфліктів) людство за нехтування чи недостатню увагу політичних еліт та наукового співтовариства до цієї найскладнішої, найчуттєвішої і найважливішої царини.
Однак є надія, що становлення і розвиток етнополітологи може певною мірою допомогти народам і людству хоча б у третьому тисячолітті запобігти ескалації етнополітичних конфліктів, зберегти етнополітичну стабільність та зміцнити етнополітичну безпеку.
Література:
1. Васюта О.А. Проблеми екологічної стратегії України в контексті глобального розвитку. - Тернопіль, 2001. - С.311-338.
2. Галеева Г.А. Экологическое воспитание: проблемы, решения // Город, природа, человек. - М., 1982. - С.41-74.
3. Киселев Н.Н. Мировоззрение и экология. - К., 1990. - С.117-160.
4. Кочергин А.Н., Марков Ю.Г., Васильев Н.Г. Экологическое знание и сознание. - Новосибирск, 1987. - С. 176-200.
5. Крисаченко B.C. Екологічна культура. - К., 1996. - С.47-55.
6. Маркович Д. Социальная экология. - М., 1991. - С.154-161.
7. Моисеев Н.Н. Человек и ноосфера. - М., 1990. - С.247-268.
8. Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Україні в 2001 році. - К., 2003. - С.158-161.
9. Платонов Г.В. Диалектика взаимодействия общества и природы. - М., 1989. - С.168-177.
10. Соціальна екологія: Навч. посіб. / За ред. Л.П.Царика. -Тернопіль, 2002. - С.166-172.
11. Социально-философские проблемы экологии / И.В.Огородник, Н.Н.Киселев, В.С.Крысаченко, И.Н.Стогний. Под. ред. И.В.Огородника. - К., 1989. - С.225-239.
Loading...

 
 

Цікаве