WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Становлення і розвиток етнополітології. - Реферат

Становлення і розвиток етнополітології. - Реферат

виправдання. Роботи О.Бочковського писались в часи, коли героями етнополітичного розвитку людства вважались лише нації, коли ще не завоювали незалежності більшість націй, в тому числі й українська, коли в світі ще панували асиміляціоністські настрої, тенденції і теорії, зокрема, "плавильного котла" (melting pot), "злиття націй" тощо.
Щодо другого, тобто заслуг О.Бочковського, до них слід віднести його дещо критичне ставлення до терміну "етнополітика" та бажання поряд з нею розробляти і "націополітику". Але головне, і це слід особливо підкреслити, О.Бочковський одним із перших українських дослідників зрозумів, що треба розробляти і етнічні, і національні, і політичні аспекти людського буття, взяті не окремо, а разом, у їх сукупності та єдності. Про це, зокрема, свідчить назва нової науки, яка мала б цим займатись, - "етно-націо-політика". На жаль, ця ідея О.Бочковського, яка значно випередила свій час, і подібні західні розробки довго приховувались від українського народ)'. Чесно зізнаємось, що цяідея О.Бочковського та подібні думки деяких західних вчених кінця 80-х років XX ст. і підштовхнули автора до розробки етнополітологи' у запропонованому нами розумінні, про яке ще йтиметься.
Із відродженням незалежної України, яке супроводжувалось і супроводжується етнічним ренесансом, політизацією етнічностей і національно-державним будівництвом, проблеми дослідження етнополітичних процесів набувають надзвичайно важливого значення.
Спочатку ці дослідження велись в рамках історії, соціології, філософії та політології. Однак, будучи надто вже загальними,ці науки займались етнополітич-ними проблемами поверхово й формально. Потім народжуються та/чи відроджуються нові "етнонауки", зокрема, етнологія - наука про життя етносів та націологія - наука про життя націй. Водночас в рамках або на межі з класичними науками з'являються нові наукові напрямки, які автор називає "етнонапрямками". Серед останніх найбільш помітних успіхів досягли етноісторія (Б.Гончар, І.Іванченко, Є.Камінський, С.Кульчицький, І.Курас, В.Кучер, ЛНагорна, В.Панібудьласка, ВПотульниць-кий, А.Слюсаренко, В.Солдатенко, В.Трощинський, В.Чумак, В.Швед та ін.), етнофілософія (Є.Бистрицький, В.Вілков, Є.Головаха, М.Горє-лов, С.Грабовський, О.Забужко, В.Ігнатов, В.Кремень, І.Кресіна, Т.Ме-тельова, Б.Попов, В.Ребкало, В.Скуратівський, В.Ткаченко, Л.Шкляр та ін); етноконфліктологія (О.Маруховська, Г.Перепелиця, С.Римаренкота ін.); етнопсихологія (О.Куц, О.Нельга, М.Обушний, А.Пономарьов, М.Шульга та ін.) тощо.
Та найвищим досягненням, справжнім проривом у вітчизняному суспільствознавстві, як на автора, стало народження і досить успішний розвиток таких наукових етнонапрямків або окремих спеціальних наук, як етнодержавазнавство (Ю.Римаренко),12 етнополітика (В.Євтух, О.Майбородата ін.)13 та політична етнологія (І.Варзар).14 Засновники і прихильники цих нових наукових напрямків та/чи наук одними з перших вітчизняних науковців зрозуміли життєву важливість, необхідність, ефективність і перспективність ґрунтовних досліджень етнополітичної царини людського буття.
Отже, сьогодні в Україні дослідженням етнополітичної царини безпосередньо займаються кілька етнонаук та біля двох десятків етнонапрямків. Це вже само по собі є великим успіхом вітчизняної науки, досягнутим до того ж за короткий строк і в надзвичайно скрутних умовах.
Але сьогодні, і особливо на перспективу, такий стан справ вже не може задовольняти українське суспільство. Стають все бііьш очевидними відособленість, розрізненість та ізольованість етнопаук та етно-напрямків, разпорошеність наукових сил, їх надмірне суперництво, а часом і конфронтація. До того ж, етнологи, як правило, обмежуються дослідженнями етносу і етнічного, а націологи - нації та національного.
Щодо інших етнонаук та етнонапрямків, то в їх рамках вивчається і висвітлюється лише якийсь один бік, один зріз етнічного та/чи етнопо-літичного життя, причому найчастіше якоїсь окремої етнонаціональної спільноти.
Виходячи з цього, автор вважає, по-перше, недоцільним обмежуватись і далі спробами зображувати багатовимірний предмет, (яким, безумовно, є етнополітичне буття) на площині.
Етнополітичні реалії для свого повного і адекватного зображення вимагають багатьох проекцій, зібраних разом. По-друге, що прийшов час об'єднати зусилля вчених і знання, накопичені різними етнонауками і етнонапрямками. По-третє, що потрібно виробити єдині термінологічний апарат, підходи та методологічні засади для всіх наук і напрямків, котрі досліджують етнополітичну царину. Нарешті, що необхідно спільними зусиллями світового наукового товариства з'ясувати закономірності й тенденції етнополітичного розвитку людства, визначити шляхи і методи його збереження. Досягти цього, на наш погляд, можна лише шляхом розвитку єдиної, інтегральної науки, якою і стає етнополітологія.
Зауважимо, що в Україні процес зародження етнополітології як загальної науки, нової дослідницької концепції та навчальної дисципліни розпочався ще наприкінці 80-х - початку 90-х років.
Тоді ж побачили світ і перші навчально-методичні розробки та наукові публікації автора із зазначеної проблематики. В них були зроблені спроби дати визначення цієї науки, виробити її теоретико-методологічні засади та понятійно-категоріальний апарат, визначити місце в системі суспільних наук, цілі й функції.
Література:
1. Васюта О.А. Проблеми екологічної стратегії України в контексті глобального розвитку. - Тернопіль, 2001. - С.311-338.
2. Галеева Г.А. Экологическое воспитание: проблемы, решения // Город, природа, человек. - М., 1982. - С.41-74.
3. Киселев Н.Н. Мировоззрение и экология. - К., 1990. - С.117-160.
4. Кочергин А.Н., Марков Ю.Г., Васильев Н.Г. Экологическое знание и сознание. - Новосибирск, 1987. - С. 176-200.
5. Крисаченко B.C. Екологічна культура. - К., 1996. - С.47-55.
6. Маркович Д. Социальная экология. - М., 1991. - С.154-161.
7. Моисеев Н.Н. Человек и ноосфера. - М., 1990. - С.247-268.
8. Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Україні в 2001 році. - К., 2003. - С.158-161.
9. Платонов Г.В. Диалектика взаимодействия общества и природы. - М., 1989. - С.168-177.
10. Соціальна екологія: Навч. посіб. / За ред. Л.П.Царика. -Тернопіль, 2002. - С.166-172.
11. Социально-философские проблемы экологии / И.В.Огородник, Н.Н.Киселев, В.С.Крысаченко, И.Н.Стогний. Под. ред. И.В.Огородника. - К., 1989. - С.225-239.
Loading...

 
 

Цікаве