WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Виникнення етнополітичних поглядів в Давній Греції та Римі. - Реферат

Виникнення етнополітичних поглядів в Давній Греції та Римі. - Реферат

імперії, стануть рушійними силами суспільного розвитку і які у новітні часи отримають назви "націоналізм" та "етніцизм".
Та найбільше значення для сучасної етнополітологи мають ідеї й досвідмирного співжиття тогочасних племен і народів. Тим більш, що цих ідей і досвіду було чимало. Перш за все, заслуговують на увагу думки й практика об'єднання багатьох племен і народів у різноманітні союзи, створення федерацій та конфедерацій тощо.
Досить цікавим є тогочасний досвід запобігання ескалації конфліктів та розгортання війн між племенами, народами й державами шляхом ведення переговорів, пошуків компромісу, підписання мирних угод і договорів тощо. Ці угоди й договори декларували свободу, незалежність та самостійність їх учасників, повагу до існуючого політичного ладу і законів, недоторканість кордонів ("неможливість нового розподілу землі") та ін.
Варта уваги й думка давніх мислителів, зокрема Арістотеля і Полібія, про циклічний характер світового розвитку. Згідно з цією думкою, будь-яке суспільство проходить етапи зародження, піднесення, розквіту та занепаду. Після завершення цього циклу зазначені процеси починаються знову й знову, нагадуючи нескінченний коловий рух. Впродовж багатьох століть ця думка досить успішно використовувалась при аналізі етнополітичної сфери суспільного розвитку.
Розглянутий вище матеріал дає можливість авторові зробити наступні висновки:
По-перше, Давня Греція та Рим, як і деякі інші тогочасні держави, стали "колискою" багатьох етнополітичних думок та першим полігоном для їх випробування. Зокрема, у роботах тогочасних мислителів почав складатись понятійно-термінологічний апарат сучасної етнополітологи,
формуватись ідеї взаємовідносин між племенами та народами, а також між ними та державою, вироблятись принципи етнополітики тощо.
По-друге, тогочасні етнополітичні думки відбивали реалії доіндустріального етапу розвитку людської цивілізації. Однак, чимало тих думок, щоправда значною мірою трансформованих й модернізованих, дійшли до наших днів і становлять певний науковий інтерес.
По-третє, вже тоді намітились дві тенденції чи два напрямки у розвитку етнополітичних думок та їх реалізації. Першу тенденцію, представниками якої слід вважати Платона, Арістотеля та деяких інших мислителів, можна охарактеризувати, користуючись сучасною термінологією, як консервативну (ідеї месіанізму, насильницької асиміляції та переселення народів, унітарної держави, колоніальної імперії тощо). Другу тенденцію, яка простежується в роботах Демокріта, Сенеки й багатьох інших філософів та істориків, можна вважати, знов таки за сучасною термінологією, ліберально-демократичною (ідеї вільного розвитку культур і народів, їх мирного співіснування й взаємозбагачення, федералізму конфедералізму та ін.). Ці дві тенденції теж дійшли до наших днів, позначившись на розвиткові не лише зарубіжної, а й вітчизняної етнополітичної думки.
По-четверте, вже початок історії людської цивілізації засвідчив, що її розвиток йде завдяки нескінченним змінам процесів інтеграції, фрагментації та дезінтеграції.
По-п'яте, вже тоді почався пошук оптимальних форм державного устрою та міждержавних об'єднань. Були апробовані, зокрема, такі форми як "етнічна" унітарна держава, надетнічна імперія, поліетнічні федерація та конфедерація. При цьому, децентралізована федеративна держава й конфедерація (союз вільних держав) довели свою перевагу над централізованою унітарною державою та колоніальною імперією. Про це, зокрема, досить чітко й однозначно висловився такий всесвітньо відомий знавець проблем державного устрою як французький мислитель Ш.Монтеск'є. "Греція, - писав він, - була зобов'язана своїм тривалим процвітанням цим союзам (федераціям та конфедераціям - Авт.). Завдяки їм римляни змогли виступити проти всього світу і тільки завдяки їм світ зміг захищатись від Риму".
Так, чи приблизно так, на погляд автора, зароджувалась та розвивалась етнополітична думка, накопичувався перший досвід вирішення етнополітичних проблем. Але, і це слід особливо підкреслити, протягом наступних п'ятнадцяти століть ця думка майже не розвивалась, вона нібито завмерла, перетворившись на заскнілу догму.
Однією з головних причин цього явища було те, що протягом зазначеного періоду панівною формою державного устрою стала імперія.
Панування імперій було обумовлено, перш за все, особливостями доіндустріального етапу розвитку людства. Побудовані на політичних засадах, імперії об'єднували силою або загрозою її застосування десятки різних племен і народів. Це, по суті справи, були конгломерати народів і культур. Імперська форма устрою державного життя перетворилась на своєрідний "глечик", до якого було надовго "загнано" і "зачинено" "етнічного Джина", точніше "етнічних Джинів". Етнічні спільноти, говорячи сучасною мовою, так і не вийшовши на арену політичного життя, так і не ставши "політичними акторами", надовго були відсунуті від неї і перетворені на об'єкти різного роду сумнівних, а найчастіше злочинних соціально-економічних та політичних експериментів. Могутня сила етнічної ідеї виявилась незатребуваною. Більше того, значна частина матеріальних і духовних сил імперій була змарнована на боротьбу з цією ідеєю.
Проте, світ не став від того кращим чи безпечнішим. Почались битви між імперіями, боротьба за поділ і перерозподіл колоній, які до того ж супроводжувались династичними й релігійними війнами та жорстокою класовою боротьбою.
Початок індустріальної революції, який датується XIV-XV століттями, завдав досить міцного удару по "імперському глечику", проте він його витримав (хоча вже з'явились перші тріщини). Однак, як виявилось пізніше, це було початком кінця доіндустріального сталу розвитку людства та імперської форми державного устрою.
Література:
1. Васюта О.А. Проблеми екологічної стратегії України в контексті глобального розвитку. - Тернопіль, 2001. - С.311-338.
2. Галеева Г.А. Экологическое воспитание: проблемы, решения // Город, природа, человек. - М., 1982. - С.41-74.
3. Киселев Н.Н. Мировоззрение и экология. - К., 1990. - С.117-160.
4. Кочергин А.Н., Марков Ю.Г., Васильев Н.Г. Экологическое знание и сознание. - Новосибирск, 1987. - С. 176-200.
5. Крисаченко B.C. Екологічна культура. - К., 1996. - С.47-55.
6. Маркович Д. Социальная экология. - М., 1991. - С.154-161.
7. Моисеев Н.Н. Человек и ноосфера. - М., 1990. - С.247-268.
8. Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Україні в 2001 році. - К., 2003. - С.158-161.
9. Платонов Г.В. Диалектика взаимодействия общества и природы. - М., 1989. - С.168-177.
10. Соціальна екологія: Навч. посіб. / За ред. Л.П.Царика. -Тернопіль, 2002. - С.166-172.
11. Социально-философские проблемы экологии / И.В.Огородник, Н.Н.Киселев, В.С.Крысаченко, И.Н.Стогний. Под. ред. И.В.Огородника. - К., 1989. - С.225-239.
Loading...

 
 

Цікаве