WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Виникнення етнополітичних поглядів в Давній Греції та Римі. - Реферат

Виникнення етнополітичних поглядів в Давній Греції та Римі. - Реферат

складались переважно із представників інших народів. Теж саме відбувалось і у тодішніх імперіях.
Схоже, що вже тоді виник феномен, який у другій половині XX століття отримав назву "етноклас", коротко говорячи, створились групи людей, соціально-політичний статус яких у суспільстві визначався, перш за все, етнічним походженням.
Особливо активно відстоювали нерівноправність народів найбільш відомі давньогрецькі мислителі Платон (427-347 pp. до н.е.) та його учень і вчитель А. Македонського Арістотель (384-322 pp. до н.е.). Вони ретельно обґрунтовували нерівноправність народів, виступали за їх відокремлений розвиток, створення держави за етнічним принципом] відкрито висловлювали негативне ставлення до представників інш племен, а пізніше і закликали до їх загарбання тощо. Для обох мислителУ всі вони були "варварами", а значить і рабами. ''Варвар і раб за своєю природою поняття тотожні", підкреслював Арістотель.4 На думку Пла-тона, різниця між греками і "варварами" була настільки суттєвою, що навіть норми ведення війни були іншими в залежності від того, чи велась війна між грецькими племенами й державами, чи між греками і "варварами". У першому випадку, треба було дотримуватись принципів "людяності", продаж полонених не дозволялась; у другому - війна велась з усією безпощадністю, а переможеш перетворювались на рабів. Все це було, на думку автора, одним із перших проявів ксенофобії, етноцентризму, етніцизму та етнократизму.
Значний науковий інтерес із етнополітичної точки зору становлять погляди багатьох давніх мислителів на проблеми держави. Показово, що й тут діапазон їх думок був надзвичайно широким: від моноетнічної мінідержави-полісу до величезних надетнічних імперій і, навіть, світової держави.
Найбільш відомим прихильником першого типу держави був Платон. Він наполегливо доводив переваги мінідержави, ратував за її економічну незалежність або "самодостатність" і водночас виступав проти територіального розростання. Дещо іншої думки був Арістотель.
По-перше, він виступав за територіально більшу державу, але таку, щоб її розміри були доступними для нагляду і легкими для контролю й управління.
По-друге, вона мала займати якомога вигідніше геополітичне становище.
По-третє, пізніше, як вже відзначалось, він всіляко вітав створення імперії. Прихильником імперії був також Ціцсрон та багато інших тогочасних мислителів.
На думку стоїків, найбільш відомим серед яких був Луцій Сенека (33 р. до не. - 65 р. не), ідеалом може бути лише світова держава з єдиним урядом і законами. Щодо окремих держав, то їх слід вважати штучними, випадковими утвореннями, котрі не мають суттєвого значення для людства і як такі приречені на зникнення.
Відповідно до поглядів на державу формувались і погляди на лояльність та громадянство. Більшість мислителів ратувала за лояльність громадян до своїх держав. При цьому, вони посилались на концепцію договірних відносин між державою та її громадянами, яку вперше сформулював грецький філософ Сократ (469-399 pp. до не.), і який вважав батьківщину вищою й дорожчою за батька з матір'ю. Водночас він наголошував, що надбання громадянства чи відмова від нього є особистою справою людини, як і її виїзд чи в'їзд та проживання в будь-якій країні. Актуальними є і його думки щодо ставлення громадянина до кордонів своєї держави. Він зобов'язаний їх виконувати, але має право поборювати ті закони, які вважає несправедливими.
Протилежної думки дотримувались грецькі та римські стоїки, які, будучи прихильниками світової держави, палко відстоювали світове громадянство, що зрівнювало у правах всіх людей планети, і поклали початок ідеології, котра пізніше отримала назву "космополітизм". Ідея світового громадянства з часів своєї появи і по сьогоднішній день викликає досить гострі дискусії, і все ще чекає на свого дослідника. Тому тут лише зазначимо, що зародження цієї ідеї було реакцією на посилення етноцентризму етніцизму та ксенофобії, а також на появу колоніальних імперій, з їх експлуатацією та визиском і давала поневоленим народам хоч якусь надію на краще майбутнє.
У Давній Греції та Римі народились і були втілені в життя й такі ідеї як: 'месіанізму", тобто провідництва та пануючої ролі "обраного богом народу , претендентів на яку ніколи не бракувало; "колоніалізму;", причому в обох його варіантах - мирного освоєння вільних земель та загарбання чужих територій і народів; "асиміляції", теж в двох її формах - природного сприйняття тим чи іншим народом або його частиною мови і культури іншого народу та насильницького їх нав'язування; переселення народів", знов таки у добровільній і примусовій формах та багато інших.
Водночас народились й інші ідеї, котрі можна охарактеризувати як етпополітичні і які з часом стали визначальними для розвитку людської цивілізації. Маються на увазі, перш за все, ідеї незалежності й вільного розвитку народів, боротьби проти поневолення, визиску та гноблення тощо. Але вже тоді правлячі кола починають займатись питаннями етнополітики, а саме - вести пошук прийомів, методів і засобів збереження своїх величезних імперій. Головними з них були: протиставлення народів, їх насильницька асиміляція і переселення, а також підкуп місцевих еліт, їх залучення до управління і таке інше.
Є підстави вважати, що вже тоді з'явились і деякі думки, котрі через тисячоліття увійдуть до теоретичної бази етноконфліктологіи Йдеться про те, що Арістотель та інші тогочасні вчені починають з'ясовувати причини заколотів, переворотів і народних повстань, вивчати їх рушійні сили, вести пошук шляхів їх попередження й нейтралізації та ін.
Особливо слід сказати про тогочасні загарбницькі війни, за допомогою яких створювались величезні колоніальні імперії. Якщо вірити історичним джерелам, то були перші міжетнічні війни, які супроводжувались геноцидом і етноцидом, тобто знищенням цілих племен та народів. А як ще можна охарактеризувати, скажімо, дані про те, що лише Цезар за час десятилітньої війни, в одній лише Галлії "поневолив триста народностей, воював з трьома мільйонами людей, з яких один мільйон знищив у часи битв і стільки ж захопив у полон". Це були, мабуть, перші "мегажертви" ( термін 3. Бжезинського) того, що в XIX ст. буде названо шовінізмом.
Одним із головних принципів, на яких базувалась тогочасна колоніальна імперська політика, був сумнозвісний принцип "divide et impera" - "поділяй і володарюй". Принагідно відзначимо, що правлячі кола тогочасних імперій починають дбати про "юридичне обгрунтування" цієї політики. Зокрема, римськими придворними юристами було розроблено т. зв. "'право народів", яке виправдовувало війни, рабство, заснування імперій, нерівноправне становище метрополії і колоній тощо.
Але ніщо не могло перешкодити народним повстанням та етно-визвольним війнам.
Бо вже тоді почали зароджуватись ті дивовижні, складні й вкрай суперечливі феномени, які будуть розвалювати
Loading...

 
 

Цікаве