WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Виникнення етнополітичних поглядів в Давній Греції та Римі. - Реферат

Виникнення етнополітичних поглядів в Давній Греції та Римі. - Реферат


Реферат на тему:
Виникнення етнополітичних поглядів в Давній Греції та Римі.
Передумови зародження етнополітичних думок
Витоки сучасних західних етнополітичних теорій і концепцій, на погляд автора, сягають передісторичної доби. Звичайно, важко та й не можливо встановити конкретний час виникнення етнополітичної думки як такої. Єдине здасться очевидним: першим зародилось те, що умовно можна назвати етнічною думкою, тобто міркування про поділ людства на етнічні групи, які мають не лише спільні, а й специфічні риси та особливості. Вже тоді, у праісторичні часи, почали з'являтись почуття, які дійшли, щоправда, у модернізованому вигляді до наших днів і відіграють суттєву роль у сучасних етнополітичних процесах. Зокрема, зароджується лояльність до своєї етнічної групи (роду, племені), почуття братерства в середині групи, бажання встановити контроль над певною територією та природними ресурсами, готовність пожертвувати всім, включно із життям, заради її виживання тощо. Тоді ж з'являються почуття зверхності, підозри й ненависті до інших племен і родів, агресивність та войовничість.
Відбувається, говорячи словами видатного американського вченого У.Самнєра, розподіл примітивного суспільства на "ми-групи" та на "вони-групи" з власними звичаями, традиціями, способом життя, інтересами тощо.
Для характеристики цих грз'п з'являється термін "етнос", що в перекладі з давньогрецької означав натовп, рід тощо. З часом, десь у V-IV ст. до н.е., цей термін починає вживатись у розумінні "плем'я" та "народ". Дещо пізніше з'являється й термін "нація" (від лат. "natio" -рід, плем'я, народ; "nasci" -народжуватись), який вживався по відношенню до різних племен і народів, і у такому значенні проіснував приблизно до XV ст.
Доцільним буде підкреслити, що водночас із дезінтеграцією людства, йшла його інтеграція, зокрема, створювались союзи племен, йшли процеси їх розселення, перемішування, асимиляції тощо.
Слід особливо наголосити, що перші державні утворення виникали за т. зв. "етнічним принципом". Згідно цього принципу населення держави мало складатись з представників одного етносу. Внаслідок цього початок світового процесу державного будівництва ознаменувався появою кількох сотень мініатюрних "етнічно чистих", або просто етнічних держав.
Досить згадати, що лише на території Греції в V-TV ст. до н.е. існувало 158 таких держав ("держав-полісів"). Водночас вже тоді почали з'являтись поліетнічні (багатоетнічні) держави, державні та міждержавні утворення, населення яких становили представники різних і часом багатьох етносів (племен і народів).
Варто зазначити, що первісні племена мали, говорячи сучасною мовою, певні владні структури, але та влада ще не носила політичного характеру. Однак з виникненням класів, зародженням держав і політи-зацією влади виникає політична думка, тобто міркування про сутність і характер, форми і функції держави та її органів, а також право і мораль.
І, мабуть, саме в ті часи ці дві думки - етнічна та політична, наклавшись одна на одну, утворили етнополітичну думку, під якою автор має на увазі міркування про взаємовідносини етносів між собою та з державою. І, мабуть, тоді ж почали закладатись основи та вироблятись принципи етнополітики.
§2.Формування етнополітичних думок у Давній Греції та Римі
Аналізуючи розвиток тогочасної етнополітичної думки, варто мати на увазі, що цей процес хоча і йшов по висхідній, але не був лінійним і безперервним. Він знав часи піднесення й застою, а подекуди і назадницького руху. Етапи цього розвитку збігаються із загальновизнаними етапами світової історії. Далеко не однозначним був і внесок різних країн та народів у цей процес. Найбільшим він виявився там, де існували розвинуті на той час держави, і де вони займали вигідне геополітичне становище тощо. Такими державами були, перш за все, Давня Греція та Рим і саме там слід шукати витоки етнополітичної думки. Досить слушно з цього приводу висловився англійський філософ Ф.Бекон: ''Науки, які у нас існують, майже всі мають джерелом греків. Того, що додали римські, арабські та новітні письменники небагато і воно не має великого значення; та й яким би воно не було, воно засновано на тому; що вже відкрили греки".
Із цієї точки зору великий інтерес, на думку автора, становлять роботи давніх істориків Геродота, Плутарха, Полібія, Страбона. Фукідіда та багатьох інших. В їх роботах, які, по суті справи, заклали основи не лише історії, а й етнографії, описуються численні племена і народи, їх культура, мови, звичаї', традиції, спосіб життя тощо. Прикладом може служити 24-томна "Римська історія" римського історика грецького походження Аппіана (І-ІІ ст.н.е.), кожний том якої було присвячено окремому народові. В працях давніх мислителів описувались також і тогочасні етнічні та етнополітичні процеси, зокрема: колонізації, добровільної й примусової асиміляції, виникнення добровільних союзів різних народів та величезних імперій, які утримувались силою зброї.
Надзвичайно велику цінність мають праці тогочасних філософів, політичних діячів, а також тих, кого можна вважати "прабатьками" політології, а деякою мірою і етнополітології. Це, перш за все, Арістотель, Платон, Протагор, Сенека, Сократ, Ціцерон та багато інших. Вклад цих видатних мислителів у розвиток філософської та політичної думки добре відомий. Проте їх внесок у зародження етнополітичної думки ще чекає на свого дослідника.
Показово, що вже тоді серед вчених намітились різні підходи до тих чи інших явищ, процесів та тенденцій. Спочатку; наприклад, народ розглядався ними як суто етнічне об'єднання. Але з часом деякі мислителі починають розглядати його і як певне державно-політичне утворення. Одним із засновників такого підходу був відомий римський політичний діяч і оратор Ціцерон (106-43 pp. до н.е.). Народ, зазначав він, це об'єднання багатьох людей, пов'язаних між собою згодою щодо питань права і спільності інтересів. Не буде, мабуть, перебільшенням вважати це початком т. зв. "етатистського"підходу до понять "нація", "народ", який сьогодні превалює у західній етнополітології.
Вчені Давньої Греції та Риму намагались осмислити наслідки контактів між народами, причини їх нерівноправного становища, принципи взаємовідносин із державою тощо. Адже вже тоді народи були поділені на пануючих і підлеглих, споконвічних мешканців тієї чи іншої території та прийшлих "колоністів".3 Чи не звідти тягнеться сучасна тенденція поділу населення посттоталітарних держав на "корінне" та "мігрантів"? І чи не звідти бере свій початок сучасна західна концепція "етнічної стратифікації", згідно з якою кожний етнос займає відведене йому місце у т. зв. "табелі про ранги"?
Як вже відзначалось, тодішні держави виникали переважно на етнічній основі. Представники пануючого етносу об'єднувались незалежно від свого соціально-класового походження й статусу проти експлуатованих ними рабів, які
Loading...

 
 

Цікаве