WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Методологічні засади етнополітології - Реферат

Методологічні засади етнополітології - Реферат

підхід.
3. Етносоціологічний метод, в основі якого лежить положення про те, що одним з головних суб'єктів історичного розвитку людства є і, мабуть, довго ще будуть етнонаціональні спільноти, які, і це слід особливо підкреслити, складаються із окремих осіб і соціальних груп (класів, прошарків, страт тощо), із спільними і окремими особливими інтересами та цінностями. Даний підхід є надзвичайно корисним для постто-талітарних суспільств, де існує і дедалі поглиблюється і соціальне, і етнічне розмежування. Цей підхід має значні переваги перед відомим для вітчизняних вчених соціологічним підходом, який виходить з абсолютизації класового й нехтування етнічним та поширеним на Заході етнологічним методом, який виходить з абсолютизації етнічного й ігнорування класового та/чи недооцінки соціального.
4 Етнофілософський підхід, який є відносно новим в західній і мшіовідомим у вітчизняній етнополітології. Він грунтується на визнанні того, що у кожної етнонаціональної спільноти є не тільки і не стільки спільні погляди на оточуючий нас світ, скільки власне, особливе,специ-фічне світосприймання та розуміння свого власного місця і ролі у цьому світі. Цей метод є універсальним і може бути застосованим при аналізі не лише етнополітичних, а й всіх інших суспільних процесів.
5. Етноісторичний підхід, що є одним із досить поширених у західній та й вітчизняній етнополітологічній науці. Він передбачає аналіз етнічних та етнополітичних процесів, з одного боку, протягом всієї історії людства та окремих його етносів, а з іншого - на конкретно-історичному етапі їх розвитку. Цей метод є досить ефективним при визначенні ступеня розвитку людства та/чи окремих етносів, а також виявленні закономірностей і тенденцій та розробці футурології щодо еволюції етнополі-тичної царини людського буття.
6.Етнодержавологічний підхід, (розроблений і запропонований Ю.І.Римаренком) який виходить із постійної взаємодії етнонаціональ-них спільнот і держави і є конче потрібним при виробленні стратегії й тактики національно-державного будівництва та розробці і впровадженні в життя державної концепції етнонаціональної політики взагалі, і зокрема в Україні.
7. Етнотехнологічний підхід, який вперше застосовується в етнополітичних дослідженнях. Цей метод виходить із можливостей і потреб аналізу етнополітичних процесів в залежності від розвитку засобів і технологій виробництва і озброєння. Звертаємо увагу на те, що людство вже виробило три таких засоби і технології: а) кам'яна сокира і лук; б) парова машина і рушниця та в) комп'ютер, робот і ядерна бомба. Все це справило, справляє і буде справляти величезний вплив на етнічні та етнополітичні процеси як в окремих країнах, так і на всій планеті.
8. Етнокомунікативний підхід, який автор вперше вводить в методологічний арсенал етнополітичних досліджень. Цей метод передбачає аналіз етнополітичних процесів, виходячи із рівня і ступеню розвитку засобів спілкування та інформаційно-комунікативних технологій. Підкреслимо, що людство за час свого існування винайшло п'ять таких інформаційно-комунікативних технологій - 1) мова; 2) писемність; 3) друк; 4) радіо, телефон і телебачення та 5) комп'ютерно-телевізійні мережі державного, регіонального і глобального рівня (Euronet, Internet), кожна з яких призвела і призводить до епохальних змін і зрушень в сутності, характері і напрямках етнополітичних процесів.
9. Етноекологічний підхід, який поволі починає впроваджуватись у західні, а подекуди і у вітчизняні наукові дослідження. В основі цього методу лежить переконання у тому, що врятування людства і кожного етносу потребує кардинального поліпшення екологічної ситуації в окремих країнах, регіонах і на всій планеті і, що ніхто так не зацікавлений і не здатний до боротьби за відтворення екологічно-безпечних умов свого існування, як етнонаціональні спільноти.
10. Метод багатовимірної сутністно-змістовної типологізації і періодизації, який полягає у виявленні таких просторових і часових комбінацій різних проявів етнополітичного життя, які відрізняються якісно іншими особливостями і становлять певні якісні цілісності. Цей метод особливо корисний при дослідженні процесів етногенезу, націогене-зу, національно-державного будівництва, а також при класифікації націй і націоналізму тощо.
11. Підхід, вільний від оціночних суджень (Value - Free Approach), суть якого полягає у відмові від звички розглядати й оцінювати процеси і явища з морально-етичних позицій.23 Доречним буде зазначити, що "батьком" цього маловідомого у нас методу можна вважати видатного французького вченого, "піонера" етнополітологічних досліджень Е.Ре-нана. Ще майже століття тому він писав: "Щоб не спотворювати характер науки, звільнимо її від обов'язків висловлювати свій погляд щодо проблем, з якими пов'язано стільки інтересів... У науки є краща справа: будемо просто питати у неї істину".24
Прихильниками цього методу були і є М.Вебер, К.Поппер, Дж.Сорос та багато інших. Він є надзвичайно зручним і корисним при дослідженні саме етнополітичної сфери людського буття - найбільш вразливої і чутливої - з її такими складними і суперечливими феноменами як національна ідея, етнічна і національна свідомість, етніцизм і націоналізм, етнополітичний ренесанс тощо.
12. Етнополітологічний метод, який є новим, раніше не застосовуваним ні в західній, ні тим більш у вітчизняній науках. Розробляючи і пропонуючи цей метод, автор вважає його головним методом етнополі-тології, котрий узагальнює, синтезує та інтегрує всі наведені вище підходи. Він розглядає його як альтернативу загально-соціологічному методу, добре відомому на Заході і в Україні, і тим більш вульгарно-соціологічному методу радянського періоду, які тлумачили і тлумачать етнос і політику, по-перше, як окремі, незалежні, а по-друге, як виключно соціальні феномени. Головні підвалини етпополітологічного методу полягають у розумінні й визнанні наступного:
1. Етноси і політика є реально існуючими, унікальними, багатовимірними і суперечливими феноменами.
2. З часу свого зародження політика є постійною супутницею етносів, невід'ємною і складовою їх існування. Етноси і політика є взаємопов'язаними і взаємообумовленими (щоправда, різною мірою на різних етапах їх співжиття) явищами. Різні етноси по-різному будували свої відносини із іншими етносами, по-різному вели свою етнонаціо-нально-визвольну боротьбу, на різних засадах і принципах влаштовували своє політичне життя, обирали різні форми і типи державного устрою, политичних системі режимів, демонстрували різні типи і рівні політичної культури.
3. Етноси були, є і ще, мабуть, довго будуть постійними об'єктами політики, а з переходом людства до індустріального суспільства і її суб'єктами. Починаючи з XIX ст. етнонаціональні спільноти стали одним (поряд із класами) із основних політичних акторів суспільного розвитку, а з другої половини 60-х років XX ст. головним політичним актором стали етнічності (етнічні групи).
Величезна значимість етнополітологічного методу полягає, з одного боку, у тому, що він надає можливість вивчати закономірності розвитку етнополітичних процесів і робити прогнози, а з іншого - визначати межу запозичень чужого етнополітичного досвіду, зокрема формування націй, державного будівництва, розробки конституцій, підготовки державних концепцій етнонаціональної політики тощо. На думку автора, потенційні можливості етнополітологічного методу не вичерпуються його застосуванням в етнополітичній царині. Він може і повинен використовуватись і при
Loading...

 
 

Цікаве