WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Процеси національного будівництва та етнополітичної регіоналізації (пошукова робота) - Реферат

Процеси національного будівництва та етнополітичної регіоналізації (пошукова робота) - Реферат

можливостей та покладання однакових обов'язків на всіх членів спільноти незалежно від будь-яких обставин. Досить чітко цю закономірність виклав вже згадуваний Е.Геллнер:"Звичайна група людей /скажімо, мешканців певної території, носіїв певної мови/ стає нацією, якщо і коли члени цієї групи твердо визнають певні права й обов'язки щодо один одного в силу свого членства.
Саме взаємне визнання такого товариства і перетворює їх на націю". Ця закономірність, на наш погляд, має привернути особливу увагу і теоретиків, і практиків націобудівництва взагалі, і в посттоталітарних країнах, зокрема. Бо її ігнорування перетворює процес будівництва нації на свою протилежність, тобто на руйнування нації, що так яскраво і переконливо довів ще на початку 70-х років У.Коннор в своїй широко відомій на Заході статті "Націобудівництво чи націоруйнування?".
Але тут перед західними і вітчизняними дослідниками постають нові запитання. Чому, скажімо, нації виникають у різні часи? Чому далеко не всі, а лише окремі етноси виявляються здатними перетворитись на нації?
Відповідь на перше запитання, здається, вже знайдена. На думку багатьох західних вчених, з якою погоджується і автор, це, по-перше, не одночасний перехід людства до індустріального суспільства. Причому розрив у часі переходу різних етносів до індустріального суспільства становить десь від 100 до 150 років. А, по-друге, нерівномірний, хви-льоподібний характер модернізації, яка значною мірою впливає на етнічні та етнополітичні процеси.
Дещо складніше із пошуками відповіді на друге запитання. Одні вчені вважають, що можливості перетворення етносів на нації залежать переважно від провидіння; інші - від їх чисельності; треті - від характеру і вдачі; четверті - від геополітичного становища тощо. Але, на нашу думку, найкращу відповідь запропонував Л.М.Гумільов: можливості етносу перетворитись на націю залежать головним чином від його пасіонарності, про яку вже йшлося.
Класифікація націотворчих процесів
Варто враховувати, що західні дослідники вживають різні терміни і по-різному зображують процес виникнення націй. Історики полюбляють термін "зростання націй" /growth of nations/. Вони вважають, що нації, подібно до живих організмів, народжуються, старіють і вмирають, після чого все повторюється знову.
Соціологи користуються здебільшого терміном "національний розвиток" /national development/. На їх погляд, цей процес є наслідком "повільних дій" і "довгих очікувань мільйонів людей" і відбувається він під впливом багатьох внутрішніх та зовнішніх факторів, минулого і сучасного тощо.
Щодо політологів та етнополітологів, то вони віддають перевагу термінам "формування нації" /national-formation/ або "націобудівництво" /nation-building/.
Аналізуючи цей процес, автори колективної монографії "Національне будівництво" стверджують, що "націобудівництво - це справа будівництва групових зв'язків, єдності й групової лояльності для міжнародного представництва та внутрішнього планування". Націобудівництво, уточнюють вони, це такий процес утворення націй, "який розпочинає політична еліта, котра бажає виконати це завдання якомога швидше", і який має місце переважно у постколоніальних країнах.
До цього треба додати, що сьогодні процес націобудівництва відбувається не лише у постколоніальних, а й у посттоталітарних країнах.
Сутність і характер національного будівництва
Західні вчені висловили чимало цікавих думок щодо сутності й характеру націобудівництва. Серед них заслуговує на увагу думка професора Мічиганського університету Алі Мазруї, який, зокрема, стверджує, що націобудівництво включає п'ять основних процесів:
1) певною мірою культурне і нормативне злиття;
2) забезпечення економічного проникнення між різними стратами і секторами суспільства;
3) процес соціальної інтеграції;
4) процес будівництва ефективного механізму вирішення конфліктів;
5) психологічне накопичення спільного досвіду.Прихильники теорії націобудівництва/К.Дойч, У.Фольтц, К.Фрідріх та ін./ вважають, що нації будуються так само, як, скажімо, споруджуються архітектурні ансамблі або збираються механічні моделі. К.Дойч, приміром, стверджує: "Як будинок може бути побудований із лісоматеріалу; цегли, вапнового розчину у різний спосіб, швидко чи повільно, у різній послідовності монтажу, у частковій незалежності від оточення і відповідно вибору, волі й сили його будівельників, так само й нація може бути побудована відповідно до різних планів, із різних матеріалів, швидко або повільно, у різній послідовності кроків та частковій незалежності від її оточення".
Не ставлячи під сумнів кожну із наведених вище точок зору, відзначимо, що, мабуть, лише взяті разом вони можуть дати вірне уявлення про процес формування націй. Бо, як слушно зауважує Ф.Таджмен, "немає жодної сили, яка б штучно створила націю. Всі такі спроби були приречені на неминучу поразку. Нації не створюються якимись псевдонауковими, волюнтаристськими теоріями або ідеологічними програмами у ретортах великої держави або блока держав. Вони виростають природним шляхом у ході об'єктивного і складного історичного процесу, як наслідок розвитку всіх тих матеріальних і духовних сил, які на даному просторі формують національне буття окремих націй на основі кровної, мовної й культурної спорідненості та спільних життєвих інтересів.. ."
Слід відзначити, що у різних етносів процес націобудування йде по-різному. У політично незалежних та державних етносів цей процес, як правило, починається і йде згори донизу, тобто від етнічно та національно свідомої еліти до широких народних мас. Саме так формувались нації у Західній Європі протягом ХУІ-ХІХ століть
Роль еліт і націоналізму у формуванні й розвитку націй
Деякі західні дослідники досить слушно зауважують, що нації будуються не стільки політичними і військовими елітами, скільки культурними. За твердженням відомого американського вченого Брай-єна Уейнстейна, головну роль у процесі націобудівництва відіграють видатні письменники, поети, перекладачі та укладачі словників, яких він називає "мовними стратегами", бо "перо набагато могутніше за меч", "їх вибір мови для літературних праць може піднести цю мову на флагшток ідентичності. Віртуозність пера створює символи для нових кордонів спільноти та нових інтересів, які визначаються і захищаються ударом меча". До цього можна лише додати, що сьогодні багато представників культурної еліти будують нації не лише словом, а й ділом, зайнявши високі урядові посади, як це має місце у посттоталітарних державах.
У політично залемсних та бездержавних народів процес націобудівництва йшовздебііьшогоу зворотному напрямку, знизу догори, тобто від народних мас і особливо селянства, яке було не лише основною "етнічною сировиною" для нації, а й головним постачальником
Loading...

 
 

Цікаве