WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Процеси національного будівництва та етнополітичної регіоналізації (пошукова робота) - Реферат

Процеси національного будівництва та етнополітичної регіоналізації (пошукова робота) - Реферат


Пошукова робота
Процеси національного будівництва та етнополітичної регіоналізації.
Багатоманітність поглядів щодо формування націй
Одними з найбільш цікавих і актуальних інтеграційних етнополітичних процесів /особливо для постколоніальних та посттоталітарних країн/ є процеси національного будівництва та етнічноїрегіоналі-зації. їм притаманні багато рис, якими характеризуються інтеграційні етнічні та етнополітичні процеси взагалі. Водночас процеси націобудів-ництва та етнорегіоналізації мають і чимало власних специфічних рис. На жаль, спеціальних фундаментальних праць, присвячених цій проблематиці на Заході не так вже й багато, а в пострадянських державах і поготів.
Отже, коли і як народжуються нації? Які умови і обставини потрібні для їх формування й успішного розвитку? Західні вчені запропонували досить багато цікавих і оригінальних відповідей на ці складні, життєво важливі питання. Одні з них вважали і досі вважають, що нації є породженням якихось таємничих позаземних сил, одвічно існуючими спільнотами із певними, раз і назавжди визначеними специфічними рисами, вдачею, долею, місією тощо. На думку інших /І.Горовиць, У.Коннор, Е.Сміт та інш./ нації виникли внаслідок природного розростання родини та родів і є спільнотами, базованими на спільному походженні. За твердженням третіх /Б. Андерсон, Е.Геллнер, К.Дойч. Т.Наїрн та інш./, нації - це історичні спільноти, котрі виникли на певному етапі розвитку людства на засадах не стільки спільного походження, скільки спільного громадянства і котрі самі зникнуть на якомусь наступному історичному етапі.
Найбільш поширеною і коректною, на погляд автора, здається остання точка зору. Але більшість її численних прихильників, в свою чергу, поділяється на дві великі групи. Зокрема, 1) на тих, хто вважає, що "нація є продуктом національної свідомості, націоналізму, національної волі й духовних сил" та 2) тих, хто розглядає її як спільноту, котра виникла внаслідок "динамічного соціального розвитку".Кожна з цих двох точок зору, на нашу думку, має раціональне зерно, але взята окремо є ойненсеною і однобічною. І лише взяті разом, у сукупності вони дають більш-менш об'єктивну і цілісну картину зародження й розвитку націй.
"Національності /нації - O.K./ - відзначав Г.Кон, - є продуктом історичного розвитку суспільства. Вони не ідентичні кланам, племенам або народам - групам людей, об'єднаних справжнім або уявним походженням...
Такі етнографічні групи існують протягом історії із найдавніших часів, але вони не утворюють національності; вони є ніщо інше як "етнографічний матеріал", із якого у певних умовах може виникнути національність".Такої ж думки дотримується і Е.Сміт: "Нація - це не раз і на завжди вироблена концепція; історичні нації - це процес безперервного руху, інколи повільний у своєму формуванні, в інші часи - швидкіший, часто нерівномірний і уривчастий, коли деякі риси з'являються або створюються, а інші відстають".
Доречним буде навести і слова О.Бочковського, який ще у 30-х роках писав: "Згадане явище /утворення націй - O.K./ відзначається великим динамізмом. Зокрема, від середини XIX ст. ритм і рух національних процесів є надзвичайно швидкий. Націю можна символічно порівняти з річкою, берега якої викликають ілюзію тривкості форм, але яка вічно пливе, все міняючи свій зміст".
Із наведених вище висловлювань знаних фахівців можна зробити висновок, що розвиток народів - це тривалий процес, причому досить динамічний, складний і суперечливий. Цей процес можна поділити на дві основні фази:
1) давню - виникнення етносів або етногенез;
2) новітню - утворення націй або націогенез.
Недарма вважається, що рід, плем 'я - то минуле народу, а нація -то його сучасне і значною мірою майбутнє.
Автор погоджується із тими західними дослідниками, які вважають, що початок процесу утворення самих націй датується десь ХУІ ст, а його піднесення - періодом Великої Французької революції. Спочатку він охопив Західну Європу, дещо пізніше перекинувся на Північну Америку, а вже у XIX ст. поширився на Східну Європу та інші континенти. Є всі підстави вважати, що у XX ст. процес національного будівництва набув глобального характеру. Внаслідок його дії біля 800 народів перетворились на нації, ще 3-5 тис. племен і народів мріють або змагаються за це. "Всюди групи людських істот домагаються статусу нації", -такий абсолютно вірний, на наш погляд, діагноз ставить Е.Сміт.Це роблять всі спільноти, не дивлячись на величезні відмінності у людських і економічних ресурсах, військовій і політичній силі, культурних досягненнях тощо.
Головні умови народження нації
При яких же умовах народи можуть перетворюватись на нації? Головними з них західні вчені і автор посібника вважають наступні:
1) перехід спільноти від "традиційного", "аграрного" суспільства до "індустріального";
2) посилення процесів глобалізації та модернізації;
3) спільна територія;
4) поглиблення розподілу праці та зміцнення ринкових відносин;
5) широко розгалужена система масових комунікацій;
6) певний рівень цивілізованості, критеріями якої вважаються наявність літературної мови, урбанізації та структурованого уряду;
7) творення відкритого, правового, демократичного суспільства;
8) забезпечення рівних прав і обов'язків громадян;
9) розвиток масової освіти;
10) зростання еліти, зокрема творчої інтелігенції;
11) етнічний ренесанс та політизація етнічності;
12) піднесення націоналізму і послаблення етніцизму;
13) зростання волі до спільного життя;
14) поширення спільної культури, мови і самосвідомості;
15) готовність прийняти спільну назву тощо.
Важливе значення для зародження і розвитку націй мають й ініш чинники, зокрема, геополітичне становище, зовнішнє оточення, війни та ін.
Частина умов вже була розглянута, окремі зрозумілі самі собою, але деякі з них потребують детального аналізу.
Зокрема, варто ще раз згадати про ту величезну роль, яку в процесі націотворення відіграють націонал ьна воля і націонал ьна свідомість людей.
На це справедливо вказують майже всі західні та й деякі вітчизняні вчені. "Нації, - стверджує Е.Геллнер, - це продукт людських переконань, пристрастей і нахилів".
"Нації, - вторить йому Е.Сміт, - не довічні, вони можуть бути сформовані й людська воля та зусилля відіграють важливу роль у цьому процесі".
"Суб'єктивний чинник бажання, волі становить суть зв'язку, силою якого якась кількість одиниць стає суспільством... Так виникла нація і Е.Ренан має рацію, коли бачить її єство в "щоденному плебісциті", - писав В.Старосольський.
За висновком багатьох західних вчених, не менш важливу роль у процесі націобудівництва відіграє те, що можна назвати "презумпцією рівності статусу і можливостей", тобто забезпечення рівних прав й
Loading...

 
 

Цікаве