WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Процеси етнополітичної дезінтеграції та інтеграції. (пошукова робоат) - Реферат

Процеси етнополітичної дезінтеграції та інтеграції. (пошукова робоат) - Реферат

інтеграція, за його твердженням, - це "відносини між частинами, в яких вони взаємопов'язані і спільно утворюють системні якості, яких вони окремо не мають. Однак, інколи слово "інтеграція" також використовується для того, щоб описувати інтеграційний процес, за допомогою якого досягаються такі відносини або стан справ між раніше відокремленими частинами". "Політична інтеграція, - уточнює К.Дойч, - це інтеграція політичних акторів або політичних одиниць, таких як особи, групи, муніципалітети, регіони або країни щодо їх політичної поведінки".
Та найбільшу цінність /з етнополітичної точки зору/ становить аналіз західними вченими інтеграційних процесів у поліетнічних державах.
Заслуговує, зокрема, на увагу визначення відомого американського етнополітолога Р.Шермергорна: "Інтеграція - це процес, у ході якого частини або елементи суспільства включаються в активну і координовану згоду із способом життя, діяльністю й цілями домінуючої етногрупи в суспільстві".
Досить оригінальні думки висловив і не раз вже згадуваний Дж.Рот-шильд. У поліетнічній державі, стверджує він, термін 'Інтеграція" може стосуватись "трьох різних феноменів".
По-перше, інтеграція "життєвих шансів" /life-chances/, тобто підвищення рівнів освіченості, прибутків, найма на роботу, якості житла тощо. По-друге, культурна інтеграція, тобто акультурація або повна асиміляція. По-третє, "політична інтеграція, яка відбувається тоді, коли кілька етнічних груп суспільства визнають і підтверджують легітимність системи".
Отже, можна зробити висновок, що в західній науці інтеграція розглядається водночас і як процес, і як стан об'єднання окремих частин у єдине ціле, причому як у масштабах якоїсь країни, так і на міждержавному рівні.
Слід звернути увагу на те, що в західних концепціях найчастіше згадуються такі типи інтеграції, як економічна, політична, військова, технічна, культурна та ін. Але сьогодні, за нашим переконанням, є всі підстави говорити і про такий тип інтеграції, як етнополітична. Автор пропонує наступне її визначення: етнополітична інтеграція - це процес та/чи стан об'єднання етнічних спільнот, етнорегіопів та державних утворень в єдине суспільство і державу, а також окремих суспільств і держав в міжнародне і міждермсавне утворення. І, що особливо важливо, інтеграція - це інша, друга /поряд із дезінтеграцією/сторона процесу розвитку людства. Діючи разом, вони нагадують "Всесвіт, що розбігається", в якому теж діють сили як відштовхування, так і взаємного тяжіння.
Треба віддати належне: західні етнополітологи досить ретельно дослідили умови розвитку процесів інтеграції. Найкраще, на наш погляд, це зробив К.Дойч. Детально вивчивши чотирнадцять /!/ історичних випадків політичної та етнополітичної інтеграції, він зробив чимало надзвичайно цікавих і корисних припущень, висновків та пропозицій, які не можуть не вражати своєю об'єктивністю, глибиною, точністю, оригінальністю форм викладу і багатьма іншими достоїнствами. /Звичайно, є в його працях і дискусійні положення та й такі, що можуть бути розкритиковані.
Але залишимо це тим, хто, не пишучи власних змістовних робіт, займається пошуками якихось недоречностей чи некоректностей у чужих працях/.
Цілі й завдання, які ставлять перед собою всі, хто стає на шлях інтеграції. К.Дойч досить вдало поділяв на чотири основні напрямки:
1) досягнення і підтримання миру;
2) забезпечення більших досягнень у найрізноманітніших сферах людського буття;
3) вирішення деяких специфічних проблем;
4) створення нового власного іміджу та рольової ідентичності.
Крім того, за твердженням К.Дойча, може існувати ще один напрямок, а саме: комбінація деяких або всіх вищеназваних напрямків. При цьому, мабуть, враховуючи демагогічні й популістські нахили багатьох політичних лідерів, він попереджав, що щирість всіх наведених вище цілей і напрямів можна й треба перевіряти і пропонував для цього досить оригінальну методику.
Основні передумови інтеграційних процесів
Як відомо, процес інтеграції може досягти успіху, а може і зазнати невдачі. Значною мірою це залежить від передумов, які існують у середині кожної одиниці, що інтегрує і між ними усіма. Ці передумови К.Дойч теж поділяє на чотири основні групи.
По-перше, взаємна відповідність частин, що мають інтегрувати.
По-друге, сумісність їх цінностей і деяких справжніх спільних винагород.
По-третє, взаємна відповідальність. І, по-четверте, певна ступінь узагальненої спільної ідентичності або лояльності.
Всі ці чотири групи передумов можуть взаємодіяти і підсилювати одна одну, але в принципі кожну з них можна й виокремити.
Проте, К.Дойч не обмежується лише з'ясуванням передумов інтеграції. Він досліджує, конкретизує і уточнює умови успішного розвитку інтеграційних процесів. Таких умов рівно дюжина:
1) взаємна сумісність основних цінностей та норм політичної поведінки;
2) особливий, привабливий спосіб життя;
3) очікування більш міцних і корисних економічних зв'язків або спільних винагород;
4) помітне збільшення політичних і адміністративних можливостей, принаймні кількох учасників;
5) більш високе економічне зростання, принаймні кількох учасників /у порівнянні із сусідніми територіями/;
6) кілька важливих нерозривних ліній соціальних комунікацій через спільні кордони територій, які мають бути інтегровані та крізь бар'єри деяких основних соціальних страт, що мешкають на них;
7) розширення політичних еліт, принаймні деяких учасників і піднесення більшої спільноти як цілого;
8) відносно висока географічна й соціальна мобільність осіб, принаймні серед політично активних страт;
9) різноманітність і масштабність потоку взаємної інформації;
10) деяка загальна компенсація винагород у потоках інформації серед учасників;
11) досить часта зміна групових ролей серед учасників;
12) взаємне передбачення поведінки всіх учасників.
Тут доцільним буде додати і деякі досить слушні думки канадського вченого Богдана Гаврилишина. У своїй блискучій доповіді Римському клубові він визначив низку нових умов, котрі сприяють світовій інтеграції. Головними серед них є:
1) зростання відкритості держав;
2) збільшення густоти економічних, політичних, культурних, інформаційних та інших взаємозв'язків;
3) зростання взаємозалежності народів і держав у вирішенні глобальних проблем; 4) посилення планетарного резонансу регіональних подій тощо.
На думку К.Дойча, цілі й умови інтеграції значною мірою визначають характер цього процесу і засоби його забезпечення. Ці засоби він знов-таки поділяє на чотири великі групі: а) виробництво цінностей; b) розподіл цінностей; с) утримування силою; d) ідентифікація. При цьому під "а" і "b", тобто виробництвом і розподілом цінностей, він має на увазі виробництво та/чи надбання й
Loading...

 
 

Цікаве