WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Етноси і нації в системі інших спільнот. Класи, етноси і нацї (пошукова робоат) - Реферат

Етноси і нації в системі інших спільнот. Класи, етноси і нацї (пошукова робоат) - Реферат


Пошукова робота
Етноси і нації в системі інших спільнот. Класи, етноси і нацї
Як відомо, кожне суспільство і людство в цілому поділені по вертикалі на класи і соціальні групи, або, за західною термінологією, на страти та по горизонталі - водночас на етноси і нації.
Одним з перших звернув увагу на класовий і національний розподіл Ф.Енгельс. Однак, і він сам, і його соратник К.Маркс та особливо їх послідовники майже повністю проігнорували цей фак-р. Вони зосередили свою увагу виключно на класах, розробивши свою відому теорію класів та класової боротьби. У колишньому СРСР та країнах соціалістичного табору цю теорію було не лише абсолютизовано і догматизовано, а й втілено в життя, тобто перетворено на класократичну парадигму, що призвело до жахливих трагічних наслідків.
Захід не сприйняв марксової теорії класів та класової боротьби. Замість неї там поширилась т.зв. "теорія стратифікації". Проте у ба- і гатьох західних країнах було зроблено чимало для вирішення соціаль- J них проблем та запобігання ескалації соціальних конфліктів. На Заході, писав видатний американський вчений Френсіс Фукуяма, "класова про- блсма була досить успішно вирішена", а Америка "стала тим безкласо- j вим суспільством, яким колись марив Маркс".
Однак, у деяких країнах Заходу, не говорячи вже про решту світу і особливо посттоталітарні країни, класові проблеми хоч і втрачають свою гостроту, але все ще мають місце. "Класова боротьба, - свідчить відомий англійський політолог Ральф Мілібенд, - все ще лишається центральним фактом життя розвинутих капіталістичних суспільств"'. Такої ж думки і шотландський політолог Джек Бренд, який на підставі соціологічних досліджень довів, що у Шотландії "класові конфлікти є більш реальними й серйозними, ніж етнічні". Слушними слід визнати і твердження Г.Сетон-Уотсона про те, що "несправедливості й конфлікти між класами та між націями лишаються гіркими реаліями".
Отже, поділ суспільства і людства по вертикалі на соціальні спільноти, хоч і став він набагато "м'якшим", зовсім інакшими стали його критерії, змінились сутність, характер і назви самих спільнот, інших форм набула їх боротьба, значною мірою зберігається й досі.Нерозуміння або ігнорування цього факту може дорого коштувати (особливо постко-лоніальним та/чи посттоталітарним країнам), зокрема, вибухом гострих соціальних конфліктів, виникненням громадянської війни, або й втратою незалежності, як це не раз мало місце в історії людства, у тому числі й в Україні.
Такою ж реальністю сьогодні є поділ людства по горизонталі - на нації. На Заході давно, а останнім часом і в Україні, це знайшло відображення у т.зв. "національній" та "націоналістичній" парадигмах.
Слід відзначити, що визнання поділу суспільства і світу на класи (страти) та на нації одночасно стало важливим кроком у напрямку розуміння їх багатовимірності й суперечливості.
Одним з перших цей крок зробив видатний німецький соціолог Вернер Зомбарт. Ще на початку XX ст. він писав: "Розпочавши "Комуністичний Маніфест" відомими словами "історія всіх суспільств, що існували до цього часу, була історією класової боротьби", К.Маркс... висловив цим одну з найбільших істин XIX ст. Але він висловив не всю істину. Не вірно, що вся історія людства вичерпується виключно боротьбою класів. Якщо ми бажаємо взагалі звести "всесвітню історію" до єдиної формули, то нам доведеться ... сказати, що існує подвійний антагонізм, навколо якого обертається вся історія: анатагонізм соціальний та антагонізм національний".
Здається, всі сучасні західні вчені поділяють цю точку зору. Більше того, багато з них цілком слушно вважають, що "нація, - говорячи словами відомого англійського вченого Тома Неірна, - отримує перемогу над класом".
Проте, віддаючи належне В.Зомбарту і ТНеїрну, слід підкреслити, що й вони висловили не всю істину. Перефразовуючи слова першого з них, можна сказати: якщо ми бажаємо звести всесвітню історію до єдиної формули, то нам слід визнати, що існує потрійний антагонізм, навколо якого обертається сучасна історія, а саме - антагонізм соціальний, антагонізм національний та антагонізм етнічний.
Одними з перших на це звернули увагу відомі американські дослідники Наган Глейзер та Деніел Мойніген. "Ми жодною мірою не вважаємо, що нація і клас не є головними категоріями для розуміння сучасного суспільства. Але вірно також і те, що ми повинні додати етнічність (етнічну групу - O.K.) як головний центр мобілізації інтересів", - відзначали вони на одній з міжнародних конференцій на початку 70-х років.
Події 80-90-х років, на наш погляд, повністю підтвердили правильність цього висновку. По-перше, сьогодні етнічний поділ суспільства і світу є чи не найбільш помітним та антагоністичним. По-друге, етноси й етнічні групи, або просто етнічності, дійсно перетворились, і мабуть надовго, на одного із головних акторів сучасного суспільно-політичного життя. І, нарешті, почала складатись т.зв. "етнічна" та "етні-цистська" парадигми. По-третє, не сказав всієї істини і Т.Нсїрн. А вона сьогодні полягає у тому, що етнічність перемагає і класи, і нації.
Слід особливо підкреслити, що співвідношення соціального, етнічного та національного, роль класів, етносів і націй, їх взаємовідносини набагато складніші й більш суперечливі, ніж уявляє собі більшість науковців та політичних діячів.
По-перше, варто звернути увагу на те, що, за твердженням У.Конно-ра, вже "з весни народів" 1848 р. етноси і нації починають виконувати функції класу та виступати у ролі головної рушійної сили суспільного розвитку.
По-друге, як свідчить Е.Геллнер, давні поневолені і експлуатовані класи не починали руйнувати існуючих політичних систем доти, доки не визначались "етнічно". А новий робітничий клас зміг перетворитись із "класу в собі" на "клас для себе" лише тоді, коли став "нацією", тобто національним. Та й нація стала політично свідомою і активною лише тоді, коли стала "класом". Здається, ні нації, ні класи не є політичними каталізаторами: ними є лише "нації-класи", або "класи-нації".
Доречним буде відзначити, що подібні думки ще раніше висловлювали вже згадувані О.Бауер, К.Реннер, а також Бер Борохов169, Антоніо Грамші та деякі інші вчені. А терміном "нація-клас" користувалась значна частина лідерів національно-визвольних рухів країн Азії й Африки. Отже, схоже, має рацію відомий в Південній Америці вчений Тор-рес Рівас, стверджуючи, що в проблемі взаємовідносин "клас-нація" суттєвим є питання не дослідження того, як вони детермінують один одного, а з'ясування відносин між класами, які детермінують націю.
По-третє, нації в постіндустріальному суспільстві характеризуються зростаючою соціальною однорідністю та швидким збільшенням т.зв. "середнього класу".
При цьому його лави поповнюються представниками майже всіх етнічних спільнот. Це, на нашу думку, зумовлює міцність і стійкість нації, а також забезпечує соціальну й етнополітичну стабільність суспільства.
Але поза межами "середнього класу" ще лишається значна частинапредставників підлеглих етнічних груп. Вони зосереджуються у найбільш брздних, важких, малокваліфікованих, низькооплачуваних сферах виробництва і послуг.До недавнього часу в США це стосувалось поляків, італійців, українців (останніх В.ісаїв назвав "неграми" вугільних шахт і сталеливарної промисловості) та представників деяких інших "білих" етнічних груп, а сьогодні - негрів і "чиканос"; у ФРН - турків, греків, представників інших національних меншин;
Loading...

 
 

Цікаве