WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Етнічні та національні форми існування людства. Феномен етнічності - Реферат

Етнічні та національні форми існування людства. Феномен етнічності - Реферат

протилежний "традиціоналісту". Класичним його зразком можна вважати "євнуха при дворі колишнього східного деспота", що і дало підставу вкладати в це поняття переносний та надто широкий зміст.
Виділяючи і аналізуючи ці чотири "ідеальні типи" придбання і втрати етнічних коренів, Г.Абрамсон цілком вірно підкреслював, що їх поява й існування є реакцією на суспільні зрушення, протиріччя і потрясіння. Цю точку зору поділяють й інші західні вчені. Зокрема, американські дослідники Г.Стейн та Р.Гілл зауважують, що пошуки свого етнічного коріння - "це спроби подолати почуття особистого відчуження у світі, що швидко змінюється".
Дійсно у наш час бурхливого соціального розвитку переважає реакція першого типу - зростаючу етнічну стійкість і "традиціоналістсь-ку" впертість демонструють не тільки країни "третього світу" та/чи нові незалежні посттоталітарні держави, а й високорозвннуті регіони Заходу. Не дивлячись на розвиток системи світових комунікацій, а можливо саме завдяки цьому, етнічність у формах африканського трайбалізму, західноєвропейського етнічного ренесансу, східноєвропейського етнополітич-ного відродження та соціальних рухів на захист культурного плюралізму на всіх континентах стає феноменом, який набирає сил у відповідь на суперечності та складнощі сучасного світового розвитку. Все більше аспектів соціальної та політичної поведінки не можна проаналізувати і пояснити без залучення категорії "етнічного коріння", врахування фактів його придбання чи втрати.
Концепція етнічної ідентичності
Слід відзначити, що західні дослідники досить тісно пов'язують концепцію етнічних коренів з концепцією етнічної ідентичності. Виходячи із того, що концепція етнічної ідентичності становить одну із підвалин концепції етнічності, є потреба розглянути її більш докладно. Нагадаємо, що в західній науці під ідентичністю взагалі мається на увазі виділення і віднесення людиною та/чи групою себе, інших або іншими за певними ознаками (віковими, статевими, класовими тощо) до тих чи інших спільнот. Взаємодіючи одна з одною, ідентичності створюють т.зв. "ієрархію ідентичностей", в якій кожна ідентичність займає своє особливе місце. При цьому деякі з них перебувають у центрі уваги, турбот і занепокоєнь особи та/чи групи, у той час як іншіідентичності займають периферійні місця/7 Протягом останніх років до першої групи ідентичностей швидк^увїйшла, точніше увірвалась, етнічна ідентичність.
В західній етносоціологічній літературі існує чимало досить вдалих, на наш погляд, визначень етнічної ідентичності. Один із найбільш авторитетних канадських фахівців з цього питання Всеволод Ісаїв визначає етнічну ідентичність як "відданість соціальній групі спільного походження".Інший канадський етносоціолог Джефрі Рейтц доводить, що етнічна ідентичність - це ніщо інше як "почуття належності до націо-наіьної групи, базованій на етнічному походженні". "Етнічна ідентичність, - вторить їм американський антрополог Дж. Едвардс, - це відданість групі (великій чи малій, соціально домінуючій чи підлеглій), з якою особа має успадковані зв*язки".
Вразливим місцем такої точки зору є, на нашу думку, деяка переоцінка суб'єктивного і недооцінка об'єктивного факторів при визначенні етнічної ідентичності тієї чи іншої особи.
Більш коректним здається підхід Дж.Гааса, У.Шаффіра та деяких інших західних вчених, які враховують суб'єктивні й об'єктивні та внутрішні й зовнішні фактори , а також високо оцінюють роль етнічної ідентичності, особливо її придатність для соціальної стратифікації і себе й інших. За їх спостереженнями, мають місце випадки, коли особа чи група осіб бажає, щоб була визнана їх належність до тієї чи іншої спільноти, але члени - засновники тієї спільноти можуть відмовляти їй чи їм у цьому і заперечувати їх етнічну приналежність. Водночас можуть існувати особи, які в силу різних обставин бажають відмежуватись від певної етнічної спільноти, але виявляється, що інші особи продовжують вважати їх членами тієї спільноти. Все це дає підстави західним науковцям зробити висновок про те, що етнічна ідентичність є і досить стабільним, і досить мінливим феноменом.4" Загалом більша частина західних фахівців з цих проблем, з якими погоджується і автор, вважає етнічну ідентичність "вирішальною", "ключовою' серед багатьох інших ідентичностей.
Концепція національної ідентичності
Значний теоретичний та практичний інтерес, на наш погляд, становлять намагання західних вчених провести порівняльний аналіз між етнічною та національною ідентичностями. Під останньою, як правило, мається на увазі почуття приналежності й відданості людини якійсь певній нації. Як слушно зауважує відомий американський дослідник Джордж Де Вос, для багатьох громадян правових демократичних держав, особливо моноетнічних, ці дві ідентичності існують у нерозривній єдності. "Строго говорячи, - констатує він, - національність не відрізняється від етнічності". Щодо поліетнічних держав, то тут зазначені ідентичності не співпадають, бо "етнічна ідентичність є або більш специфічною, або більш широкою ідентичністю ніж національна ідентичність".
Треба враховувати, що на Заході етнічна ідентичність остаточно перемогла ідентичність класову і поступово починає витискувати національну ідентичність. В багатонаціональних та поліетнічних державах людина дійсно може ідентифікувати себе: а) з певною етнічною групою; б) з політичною нацією або в) водночас з ними обома. При цьому вона може почувати себе абсолютно комфортно. Проте у часи етнічного ренесансу і політизації етнічності представники багатьох етнічних груп починають відчувати дискомфорт, оскільки під впливом обставин або тиском певних сил мають робити вибір між двома зазначеними ідентичностями.
Це може призводити до кризи ідентичності, виникнення нових та/чи посилення старих етнонаціональних конфліктів тощо. Правовим демократичним державам в основному вдається знаходити виходи із кризових ситуацій, регулювати і пом'якшувати етнонаціональні конфлікти.
У багатьох посттоталітарних країнах, за переконанням автора, етнічна ідентичність дійсно успішно суперничає із класовою ідентичністю, поступово беручи гору над нею. Водночас вона вступила у протиборство із ідентичністю національною, ускладнюючи і гальмуючи процес національно-державного будівництва, породжуючи сепаратистські почуття й настрої, створюючи сприятливий грунт для загострення конфліктів і етнічних війн.
Основні типи етнічної ідентичності
Вартий згадки той факт, що сучасні західні науковці поділяють етнічну ідентичність на кілька різних типів.
Loading...

 
 

Цікаве