WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Етнічні та національні форми існування людства. Феномен етнічності - Реферат

Етнічні та національні форми існування людства. Феномен етнічності - Реферат

глибиною і точністю. "Термін "етнічність", - наголошував журнал, - стосується поєднання багатьох рис або компонентів, що належать до природи будь-якої етнічної групи. Таким чином, етнічність - це сукупність спільних цінностей, вірувань, норм, смаків, самосвідомості, усвідомлення спорідненості в групі, спільної групової пам 'яті та лояльності, певних структурних взаємовідносин в середині групи та стремліпня до продовження існування".
Суттєве уточнення у поняття "етнічність" вносить визначення, яке дає американський етносоціолог Вернер Соллорс. На його думку, "етнічність" - це не річ, а процес", процес визначення індивідуальної та/чи групової ідентичності, розуміння етнічної приналежності, що замінює видимі, конкретні спільноти і який може мобілізувати людей. Загалом, вважає він, етнічність є не успадкованим від минулого феноменом, а компонентом модернізму, символічною конструкцією, "побудованою на згоді, сучасності та виклику".
Варте уваги й уточнення маститого американського етнополітолога Ричарда Шермергорна про те, що "етнічність - це не абсолютна характерна особливість, яку має або не має група, а мінлива і надзвичайно чуттєва, вразлива суміш певних рис".
Отже, в сучасній західній етнології "етнічність" у вузькому її розумінні розглядається як дивовижний феномен, що стосується, перш за все, специфіки самого буття та особливостей будь-якої етнічної спільноти. На думку автора, цей феномен можна вважати і назвати своєрідною "етнічною аурою".
Досить цікаву і загалом вірну точку зору висловив професор політології Рутгерського університету (США) Ірвін Горовиць. Аналізуючи етнічність, він дійшов висновку, що в політичному аспекті етнічність є вимогою більш широкої участі у процесі прийняття рішень та управління як на рівні окремих регіонів (штатів, провінцій, земельтощо), так і всієї держави. В економічній сфері - етнічність виявляє себе головним чином у захисті власних економічних інтересів, зокрема, у домаганнях більшої винагороди за фізичну працю, (якою займаються переважно представники етнічних груп) за рахунок розумової пращ. У сфері культури - етнічність, перш за все, нагадує про себе претензією на право не бути такою як всі, мати можливість формувати, зберігати і розвивати свій власний спосіб життя.
Нарешті, в історичному плані повернення до етнічності - це повернення до суспільства первісної ери в американській історії (як і в історії західної цивілізації), до початку дії теорії і практики "плавильного котла", до часів, коли відданість родині, патріархальній шіаді, своім рідним мовам переважали над проблемами кар'єри чи матеріального достатку.42 На нашу думку, такі погляди на етнічність, її роль, значення і прояви у житті суспільства заслуговують на увагу, особливо в молодих незалежних державах, а їх врахування -один із шляхів встановлення та /чи зміцнення етнополітичної стабільності.
Останнім часом частина західних вчених почала розглядати етнічність як специфічний прояв, форму або тип націоналізму, називаючи його етнічним націоналізмом. Схвально ставлячись до нового підходу до етнічності, автор вважає його досить дискусійним.
Особливої уваги, з точки зору етнополітології, заслуговують висновки професора університету Ієшива (Ізраїль) Джошуа Фішмена. На його думку, етнічність існує " у формах етнічного відродження, повернення до свого етнічного коріння, етнічної ідентичності та етнічної лояльності". Вона може розглядатись і бути "потенційним джерелам дестабілізації", але водночас і "джерелом стабілізації та рестабілізації" етнополітичної ситуації в країні та/чи регіоні. Етнічність можна використати як "базу мобілізації" і "свідомо маніпулювати неісргакчсамо, як будь-якою іншою силою, яка об'єднує людей, зокрема економічною, релігійною, ідеологічною та політичною силою".
Твердження ізраїльського дослідника, як на автора, є досить коректними, але деякі з них потребують уточнення і роз'яснення. Це стосується, перш за все, концепцій етнічного коріння та етнічної ідентичності, які колишньою радянською наукою не розроблялись взагалі.
Концепція і модель придбання та втрати етнічного коріння
Проведений нами аналіз розвитку західної етнополітологічної науки показує, що вона давно і досить успішно займається проблемами етнічного коріння, зокрема питаннями їх втрати і надбання. Про це свідчить чимала кількість цікавих і корисних публікацій, а також існування багатьох відповідних концепцій і моделей.
Найбільший інтерес, на погляд автора, становить концепція і модель "придбання і втрати етнічного коріння", розроблена у середині 70-х років відомим англійським етносоціологом Гарольдом Абрамсоном. Виходячи з тенденції зростання ролі етнічного фактору в соціально-політичному житті, він звернув увагу на необхідність дослідження і врахування проблем етнічних коренів, умов і значення їх придбання та втрати. Зокрема, він виокремив і проаналізував чотири можливих групи або типи явищ -феномен придбання етнічних коренів та три альтернативних феномени їх втрати.
До першого типу - "традиціоналістів" - належать особи, які поділяють цінності даної етнічної групи й інтегровані в її структуру, тобто мають міцне етнічне коріння.
Другий тип - "пришельця-неофітста" - складають особи, які включені у структурну систему етнічних зв'язків, але не мають успадкованого коріння у відповідній етнічній групі, її культурі і цінностях. Початкова соціалізація "неофітів" проходила за межами етнічної спільноти, до якої вони пізніше в силу різних обставин приєднались. їх доля досить складна, а часом і трагічна: вони інколи відчувають гнів і презирство з боку колишніх своїх "одноплемінників" та підозру і недовіру з боку нового оточення. Внаслідок цього, частина "неофітів" стає войовничими "традиціоналістами", друга частина -пасивними "традиціоналістами", решта може переходити на службу якійсь третій, сторонній ворожій силі.
Третій тип - "вигнанця" - становлять окремі особи, або невеликі їх групи, яких доля занесла до іншого етнічного середовища, де вони є носіями своїх етнічних цінностей. Цей тип є протилежним "пришельцю - неофіту". Етнічні вигнанці, закинуті силою економічних, політичних та інших обставин до середовища, в якому вони позбавлені споконвічних етнічних зв'язків, досить часто так і лишаються поодинокими та/чи дрібними уламками етнічної культури, чужої і незрозумілої для навколишнього оточення.
Четвертий тип - "євнуха" - складають особи, позбавлені етнічної пам'яті, які не мають етнічної спадщини і не ввійшли до якоїсь етнокультурної структури. Цей тип діаметрально

 
 

Цікаве

Загрузка...