WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Нація та національність (пошукова робота) - Реферат

Нація та національність (пошукова робота) - Реферат

загальнонаціональною спільнотою, а національною класовою спільнотою. Якщо ж до цього додати їх сумнозвісні помилкові твердження про існування т.зв. "історичних" та "неісторичних" націй, а також вкрай некоректний поділ націй на "революційні" та "реакційні", то стане зрозумілим, чому західна етнополітологія так скептично-іронічно ставиться до марксистської історико-економічної теорії нації.
На Заході більшого поширення набула історико-еконамічпа теорія нації, розроблена відомим німецьким соціал-демократом Карлом Каутським. Згідно з цією теорією, нація - це "дуже рухоме суспільне утворення", "продукт суспільного розвитку", "один з найбільш могутніх факторів суспільного прогресу". Націю утворює група людей, які, по-перше, розмовляють однією мовою "незалежно від свого характеру і соціального становища". По-друге, проживають на одній території. І, по-третє, мають міцні, "повсякденні економічні стосунки".
Тут слід звернути увагу на те, що, конспектуючи роботи К.Каутсь-кого, В.І.Ленін в одному із своїх рефератів записав: "Каутський. Мова і територія. Головне. /Економічна ознака/. Історичний характер". Пізніше колишні радянські суспільствознавці викинуть із цього запису прізвище К.Каутського, а решту слів почнуть приписувати В.І.Леніну. доводячи при цьому, що він "всебічно розвинув історико-економічну теорію нації К.Маркса та Ф.Енгельса". Однак, то були думки не основоположниківмарксизму, а Каутського. До того ж вони були далеко не ідентичні думкам К.Маркса і Ф.Енгельса. Принаймні К.Каутський, на скільки нам відомо, не характеризував націю як соціально-класову спільноту, не вважав пролетаріат єдиним творцем нації, не абсолютизував жодної із ознак нації і не намагався довести, що в разі відсутності однієї з них, нація не виникне чи припинить своє існування.
Є всі підстави вважати, що першим плагіат здійснив Й.Сталін. Своє пресловуте визначення нації він побудував на засадах, "запозичених" у Каутського, додавши до них одне з положень О.Бауера та К.Реннера. Показово, що він не зробив при цьому посилань на джерела. Більше того, К.Каутського було оголошено "дилетантом у національному питанні". "Нація, - писав ИСтапін 1913 p., - є усталена спільність людей, яка склалась історично, виникла на базі спільності мови, території, економічного життя та психічного складу, що виявляється в спільності культури". При цьому, він особливо підкреслював: "Лише наявність усіх ознак, взятих разом, дає нам націю". Пізніше, вже 1929 p., И.Сталін повторить всі ці міркування /із незначними змінами /, назве їх "російською /русекой/ марксистською теорією нації" і оголосить її "єдино правильною теорією".Тим самим буде накладене "вето" на будь-які дискусії щодо проблем теорії нації на цілі десятиліття.
Отже, розроблена К.Каутським історико-економічнатеорія нації, яка, на думку багатьох вчених, мала деякі "раціональні зерна", була певною мірою спотворена И.Сталіним і покладена в основу т.зв. "марксистсько-ленінської теорії нації". Звичайно, були в ній і нові "перли", зокрема, твердження про існування "двох культур у кожній національній культурі", розподіл націй на "буржуазні" та "соціалістичні", вищість останніх над першими тощо.
Водночас, як це не парадоксально звучить, але зазначена теорія, на нашу думку, увібрала в себе чимало положень етнічної теорії нації. І саме у такому комбінованому вигляді вона проіснувала до середини 80-х років, спричинившись певною мірою до дезінтеграції колишнього СРСР та ескалації цілої низки етнополітичних конфліктів. Тому, розгляд етнічної теорії нації становить не лише теоретичний, а й практичний інтерес.
Етнічна теорія нації
Коріння цієї теорії, за нашим переконанням, слід шукати у далекій давнині, коли народжувались й існували перші державні утворення та держави, що базувались на спільному етнічному походженні та культурі. Сама теорія почала складатись десь наприкінці XVIII ст. шляхом поєднання деяких положень психологічної та культурологічної теорій нації. В Західній Європі та Пшнічній Америці їй вдалось скласти конкуренцію історико-економічній теорії нації, але вона поступилась пануючій тут політичній теорії нації. Проте, етнічна теорія нації швидко поширилась на Німеччину та країни Східної Європи.
На нашу думку, у Німеччині цьому сприяли її запізнення із переходом до індустріального суспільства, а також поява праць таких вчених, як Гердер. Фіхте та Ге-гель, котрі романтизували родоплемінний дух давніх часів з його культом крові й грунту. Щодо країн Східної Європи, в тому числі й Росії, то їх майже не торкнувся процес переходу до індустріального суспільства, тобто там ще не склались відповідні умови для розуміння й сприйняття нації як політичної спільноти.
Пізніше, вже в 20-30-х роках XX ст. у Німеччині ця теорія була абсолютизована лідерами націонал-соціалізму і використана для підготовки до другої світової війни. В колишньому СРСР, і на це слід звернути увагу; у теоретичній царині з нею повели рішучу боротьбу, а в повсякденному житті взяли на озброєння, ввівши в паспорти радянських громадян пресловуту "п'яту графу" -"національність", яка встановлювалась "за законом крові", тобто за походженням одного з батьків та створивши низку союзних та автономних республік на етнічних засадах.
З кінця 50-х років етнічна теорія нації почала швидко набирати популярності в США та Канаді, потім перекинулась на Західну Європу та решту світу. Почався т.зв. "етнічний ренесанс" та "політизація етнічностей", про що докладно йтиметься у наступному розділі.
Аналіз праць західних вчених свідчить: найбільший вклад у розвиток етнічної теорії нації внесли Г.Нільссон, М.Новак, Е.Сміт та багато інших, кого сьогодні називають "стніцистами". Суть цієї теорії стає зрозумілою вже із назви однієї із надзвичайно популярних робіт Е.Сміта "Етнічні походження націй", яку можна перекласти і як "Етнічні коріння націй". Останніми роками, пише він, все більше етнічностей поза Західною Європою стали домогатися статусу нації, почали виходити на арену політичного життя і повели боротьбу за створення або відродження своїх власних держав. Так роблять всі етнічності, не дивлячись на свою чисельність, рівень економічного розвитку; запаси природних ресурсів тощо. Це відбувається тому, підкреслює Е.Сміт, що "для того, щоб вижити, етнічність має набути деяких атрибутів нації".
Цю точку зору поділяє і П.Ван Ден Берг. При цьому він дає наступне визначення: "нація - це політично свідома етнічність, яка домагається права на державність завдяки тому, що є етнічністю".
І саме ці етнічності отримали в західній етнополітологи назву "нація - група", "етнічна нація" або просто "етнонація". "Нація-група, І пише
Loading...

 
 

Цікаве