WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Політичні вчення у Стародавній Греції (пошукова робота) - Реферат

Політичні вчення у Стародавній Греції (пошукова робота) - Реферат

ними, узгоджує їхні дії. Судову владу Б. Констан виокремлював як самостійну. Такий поділ влади і взаємодія її різних гілок, на його думку, забезпечують у суспільстві свободу.
Ідею індивідуальної свободи послідовно обстоював співвітчизник Б. Констана Алексіє де Токвіль (1805-1859) - історик, соціолог і політичний діяч. Найвідоміша його праця - "Про демократію в Америці" (1835). В центрі уваги вченого були проблеми демократії. Він розглядав її не лише як певну форму правління, а й як такий суспільний лад, що не знає станового поділу і базується на принципі рівності. Але досягнення рівності, котру мислитель розумів як рівність суспільного становища індивідів, ще не означає встановлення свободи. В усі часи люди віддавали перевагу рівності перед свободою, що є загрозою для сучасної демократії, яка можлива лише за умови єдності рівності та свободи. Проблема, отже, полягає в тому, щоб усіляко сприяти досягненню єдності, балансу рівності і свободи, створюючи для цього й відповідні політико-правові інститути.
Вивчаючи та порівнюючи досвід політичного розвитку Франції і США, А. Токвіль дійшов висновку, що однією з найбільших перешкод для досягнення свободи і, відповідно, демократії, є надмірна централізація державної влади, підпорядкування громадян всеохоплюючому впливу державної адміністрації. Політична централізація як зброя у боротьбі за рівність і проти привілеїв феодальної аристократії, з'єднуючись з адміністративною централізацією і бюрократизацією, різко посилює владу держави, яка встановлює контроль над усіма сферами суспільного життя і стає душителем свободи. Для встановлення свободи і демократії в цілому необхідні представницька форма правління, поділ влади, місцеве самоврядування, забезпечення свободи друку, совісті, незалежності суддів, створення суду присяжних тощо.
Ще однією загрозою демократії А. Токвіль вважав породжуваний рівністю індивідуалізм, який ізолює людей одне від одного, обмежує їх рамками приватного життя і тим самим створює сприятливий грунт для деспотизму. Противагу згубному розмежуванню людей він вбачав у наданні їм якомога більших реальних можливостей для спільної участі в політичному житті. На його думку, тільки в єдності рівність і свобода забезпечують демократію і є самодостатніми умовами справді людського буття.
Поряд з ідеями індивідуальної свободи, недоторканності і благодійної ролі приватної власності, вільної економічної діяльності, незалежності від держави приватного життя індивідів чільне місце в лібералізмі має переконання про те, що вчинками індивіда як приватного власника керує тверезий розрахунок на отримання від своїх дій якнайбільшої особистої вигоди. Найповнішою мірою це переконання знайшло обгрунтування у вченні англійського філософа і юриста Ієремп Бентама (1748-1832), яке дістало назву "утилітаризм" (від лат. utilitas - користь, вигода).
У своїх працях "Фрагменти про владу" (1776), "Принципи законодавства" (1789) та інших І. Бентам виходив з того, що сенс людської діяльності складають отримання задоволення та уникнення страждань, а найвагомішим критерієм оцінки будь-яких явищ є їхня корисність, тобто здатність бути засобом розв'язання якого-небудь завдання. Метою ж розвитку людства є максимізація загальної користі шляхом досягнення гармонії індивідуальних і суспільних інтересів. На відміну від більшості представників лібералізму в центрі уваги І. Бентама перебували не ідея індивідуальної свободи, а інтереси й безпека особи. Він вважав, що свобода межує із свавіллям. Індивід має не сподіватися на буцімто належні йому від природи права і свободи, а дбати про себе, про своє благополуччя. Лише він сам мусить визначати, в чому полягають його інтереси і користь.
Заперечуючи природні права людини, І. Бентам вважав ці права анархічними, бо їхній зміст є невизначеним і кожним тлумачиться довільно. Не сприймав він також ідею договірного походження держави, вважаючи її недоведеною тезою. На його думку, держави створювалися насильством і утверджувалися звичкою. І. Бентам визнає реальним правом лише те, яке встановлене державою. Критерієм оцінки цього права є користь, а його метою - найбільше щастя найбільшої кількості людей.
Погляди І. Бентама на найкращу форму правління зазнали певної еволюції. Спочатку він підтримував конституційну монархію в Англії і засуджував демократію як "анархію". Та згодом виступив з гострою критикою монархії і перейшов на демократичні позиції. Засуджуючи монархію, спадкову аристократію, особливо Палату Лордів як її політичне втілення, І. Бентам обстоював республіканський
устрій держави з поділом влади на законодавчу, виконавчу й судову гілки. Однак він був проти того, щоб ці гілки існували самі по собі й діяли незалежно одна від одної. Законодавча влада, на його думку, повинна здійснюватися однопалатним парламентом, який обирається щорічно на основі загального, рівного і таємного голосування. А виконавча влада має здійснюватися посадовими особами, які підпорядковуються законодавчій палаті парламенту, відповідальні перед нею і часто змінюються. Ці та інші ідеї І. Бентама справили відчутний вплив на подальший розвиток політичної науки.
Рекомендована література
Александров Н. Д., Сулимое В. Е.
О некоторых методологических основах политологии // Социально-полит, науки. 1991. №3.
Алексеева Т. А. Предмет политической философии // Полит, исследования. 1992.
№3.
Бодуен Ж. Вступ до політології. К., 1995.
Бойме К. Сравнение в политической науке // Социально-полит, науки. 1992.
№2.
Бутенко А. П. Политология как наука и как учебная дисциплина в современной России // Социально-полит, журн. 1993. № 9-10.
Гаджиев К. С. Опыт введения в политологию. Концептуальный и политический аспект // Полит, исследования. 1992. № 1-2.
Гареев Э. С, Дорожкин Ю. Н., Штейнгарт Р. 3. О политологии иее преподавании в вузе // Социально-полит.науки. 1991. № 7.
Ильин М. В., Коваль Б. И. Что есть политика и что - наука о политике (опыт нетрадиционного обзора) // Полит, исследования. 1991. № 4.
Становлення та розвиток політичних ідей
Ильин М. В., Мельвиль А. Ю., Федоров Ю. Е. Основные категории политической науки (раздел учебного пособия) // Полит, исследования. 1996. № 4.
Истон Д. Новая революция в политической науке // Социально-полит, журн. 1993. № 8.
Краснов Б. И. Политология как наука и учебная дисциплина // Социально-полит, журн. 1995. № 1.
Малыхин А., Чернышев В. Наука о политике // Социально-полит, науки. 1991. № 1. Марченко М. Н. На пути становления политической науки в СССР // Социально-полит, науки. 1991. № 3.
Панарин А. С. Философия политики. М., 1996.
Политика как научная дисциплина по Д. Хелду // Полит, исследования. 1991. № 5. Рогачев С. Я. Предмет политологии и ее место в системе социальных наук // Государство и право. 1993. № 5.
Рудич Ф. М. Политология: теоретический и прикладной контекст // Социально-полит, журн. 1996. № 5.
Федун Л. А. О предмете и методе политологии // Социально-полит, науки. 1991. № 3.
Loading...

 
 

Цікаве