WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Україна: цивілізаційні антиномії - Реферат

Україна: цивілізаційні антиномії - Реферат

"Україна, безперечно, є синтезою між Заходом і Сходом, але синтези бувають різні, з перевагою того чи іншого елемента. В усякому разі європейськість України не підлягає жодному сумніву: з загальноєвропейського руху її не можна виключити, до нього вона належить органічно… Хоч Україна належить до Східної Європи, вона духовно репрезентує в своїй синтезі Заходу і Сходу деякі важливі, навіть основні риси західної ментальності. Тому можна, і навіть слід, говорити про призначення України бути Заходом на Сході" /Цит. за: 6,104/.
Наступна важлива квестія - це питання про те, що являє собою феномен "Європи" і що мислить з цього приводу сама Європа? Відомий італійський філософ Р.Гвардіні зазначає, що "Європа є не тільки географічний комплекс, не тільки конгломерат народів, але жива ентелехія, живий духовний склад, що розкривається в історії" /7,56/. Змістовний сенс цієї європейської ентелехії, здається, коректно розкриває сучасний американський теоретик У.Уолліс. Він вважає, що до європейських народів можуть бути віднесені ті, що мали спільний історично-культурний досвід: середньовічний католицизм, Ренесанс і Реформацією. Східний кордон Європи, на його погляд, може бути проведений по межах католицьких держав у 1500 році. /Цит:8,116/
Формування українського етносу відбувалося саме на зламі XV-XVI століття в межах польсько-литовської держави під впливом не тільки європейської духовної парадигми, але й європейського цивільного права /Див. 9/. Протягом XVI-XVII сторіч формуються власне українська культура, система освіти і специфічні ментально-світоглядні засади, що надають цій культурі специфічного забарвлення, в чітких кресах європейського культурно-цивілізаційного типу. Українською автохтонною землею прокотилися хвилі Ренесансу, Реформації таконтрреформації, інтеріоризовані у синтезі з духовним досвідом києво-руської традиції, вони породили культуру українського бароко.
Феномен українського бароко вимагає особливої уваги. Він, безумовно, став органічною складовою загальноєвропейського духовного бароко, але він був наскільки європейським, настільки й специфічно українським і тому потребує виокремлення його differencia specifica. Звернімо увагу на те, що український етнос і архетипи його колективного посвідомого поставали значно пізніше решти європейських народів, на надґрунті духовної історії Європи. І хоча він не мав того реального класичного середньовіччя, як більшість європейських народів, але його власне "середньовіччя розгортається у XV-XII століття, збігаючись у часі з Відродженням, Реформацією й бароко, як соціально-політично /козаччина/, так і духовно /від Києво-Могилянської академії до Сковороди/. Саме у цей час український етнос стає європейським народом, за два сторіччя засвоюючи понад сім віків духовної історії Європи її вартостями свободи, натурального права, приватної власності та демократії. У світлі попереднього стає зрозумілим, чому пророцький геній Т.Шевченка віднаходить витоки українських архетипів саме у добі козаччини.
Українське світобачення, засвоївши августинівсько-аристотелівську парадигму мислення та поєднавши загальноєвропейські вартості з народної мови і культурою та києво-руською традицією, витворилося як власне український варіант європейського світосприйняття й культури - української "самості" екзистенції та ментальності, українського варіанта європейського дискурсу.
Під таким кутом зору отримує сенс концепція єдиної європейської нації. Так, сучасний австрійський політолог О.Мольден у своїй книжці "Європейська нація. Від Атлантики до України", окреслюючи кордони духовної, політичної та релігійної Європи, зазначає, що в історичному минулому "Україна перебувала під значним католицьким культурним, а також польсько-литовським та габбургським політичним впливом" /,63/. В сучасній Україні, на його думку, "ренесанс культурного життя має чітко виявлені проєвропейські… акценти" /8,211/. Таким чином, він вважає, що виявлені природні гравітації української ментальності є достатньою підставою приєднання України до майбутньої єдиної європейської спільноти.
Нарешті ще одне питання. Що спричинило той достатньо активний процес анамнезу й актуалізації архетипів українського колективного несвідомого? Здається, що відповідь майже очевидна. Це - поступова зміна мовної ситуації в Україні. Поширення європейської системи вартостей повністю збігається у часті і просторі з поширенням ареалу відродження функціонування української мови.
Фундатор сучасної філософії мови В.фон Гумбольт розглядав будь-яку мову як особливе світобачення. З поширенням української мови маємо становлення власне українського дискурсу. Як стверджує Х.-Г. Гадамер /10,510/, посередником між соціальною реальністю і людиною завжди є мова. Саме цей український соціокультурний текст, що укладається в сучасній Україні, і дає можливість актуалізації архетипової традиції.
Таким чином, маємо в нашому суспільстві три дискурси, три соціокультурні текстові парадигми, три коди. Всі вони, певним чином, є опозиційними до державної влади, навіть ті, що її підтримують. Таким сьогодні є наше квазігромадянське суспільство.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Юнг Карл. Душа и миф. Шесть архетипов. - К., 1996. -191с.
2. Див.докл.: Пасько Ігор, Пасько Ярослав. Громадянське суспільство і національна ідея. - Донецьк, - 199. - 184 с.
3. Юнг Карл. Психология и алхимия. - М., 1996. - 179 с.
4. Данилевский Н.Я. Россия и Европа. - М., 1991. - 574 с.
5. Леонтьев К.Н. Византизм и славянство. /Собр. соч. - Т. 3. - М., 1912. - 248 с.
6. Окіншевич Л. Між Заходом і Сходом // Розбудова держава. - 1997, No7-8. - С. 108 - 113.
7. Гвардини Р. Спаситель в мифе, откровении и политике. Теологические раздумья // Философские науки. - 1992. - No2. - С.50 - 62.
8. Molden Otto. Die europaische Nation. Die neue supermacht vom Atlantic bis zur Ukraine. - Heilig Verlag. - 1990. - 323 р.
9. Пасько Ігор. Феномен козацтва і деякі питання генези українського етносу (історіософські міркування)// Схід - No% /29/ -1999. - С. 21-26.
10. Гадамер К.-Г. Истина и метод. -М., 1998. - 704 с.
Loading...

 
 

Цікаве