WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Антропологічні стратегії та цілительні практики в середньовічній культурі (ХІІ-ХІVст). - Реферат

Антропологічні стратегії та цілительні практики в середньовічній культурі (ХІІ-ХІVст). - Реферат

сновидіння, виганяти демонів, що оселились в тілі людини і руйнують її плоть та душу (13).
Медична діяльність передбачає створення і використання інструментів (ліки, молитви і магічні формули). І водночас вона сама є інструментом, котрий, з одного боку, оберігає людину в її покинутості, захищає від страждання й болю, з другого - є інструментом богопізнання, і богоспілкування шляхом до виявлення і проявлення (ostensio) богоприсутності.
Коли Петрарка в своїй знаменитій "Інвенктиві ..." стверджує, що істинне медичне знання є прихованим і перебуває у схованках божественного духу, він повторює загальновідому тезу середньовічних трактатів. Ролан Кремонський вважає, що Майстер Світу є водночас і Творцем медицини (24). Арнольд із Віланови в Medicationis Parabolae розглядає прагнення займатися медициною як відповідь на пристрасне прагнення (instinctum) до пізнання істини, котре було закладене в простір душі людини Творцем (16). Причому пізнання в більшості випадків розглядається не лише як інтелектуальна потуга, не лише як спроба вичитати у промовах і словах приховані смисли, але як миттєве наближення й "освоєння" Богом людини і людини - Богом", як зустріч-діалог-спілкування. В осередді цієї зустрічі здійснюється взаємопізнання, взаєморозуміння і взаємодія. Бог, той "Інший, котрий бажає твоє бажання" (Х.Яннарес), захоплюється і втягується в сферу людського існування й співжиття, відбувається блискавично-нестійка зміна конфігурацій усіх духовно-душевно-тілесних енергій людини. Тіло отримує досвідне пізнання речей божественних. У Хільдегарди воно прислухається до голосу Божого, у лікаря Діно де Гарбо - сприймає його енергії. Дотик до світу, тіл, слів і речей стає спільним дотиком, погляд стає спільним поглядом, поглядом-крізь-погляд, дотиком-крізь-дотик, тіло на мить стає тілом бого-людським. Той Другий, енергії якого пронизують тіло і душу, стає співучасником, співтворцем лікаря. Якщо в античності медичний дискурс давав змогу почувати себе всеозброєним, був дискурсом, на який завжди можна покластися, котрий гарантував йому і пацієнтові надійне функціонування в режимі здоров'я, то середньовічна медична думка не знає ніких запорук - перебуває у стані негарантованості і непевності. На думку Хільдегарди (Causae et Curae), всі ліки даються людям Богом, і тільки Його воля робить їх ефективними. Водночас медичне мистецтво за певних умов може потрапити під вплив сил інфернальних і, разом з тим, може спокушати та зваблювати. Саме тому такою важливою в середньовічній медицині є проблема демаркації між "істинною" і "оманливою" медициною. "Оманлива" медицина губить душу, а "істинна" "здатна творити чудеса" і " зберегти у мужів як душу так і тіло"(5).
У ХІІІ столітті медицина із мистецтва (ars) поступово перетворюється в знання, котре стало позначатися термінами disciplina або scientia. Тадео Альдеротті (р. 1223), Вільгельм із Брешії (XIII cт.), Бартоломео Бруджез (1286-1356), Бартоломео Варіньяна (п.1318), Гі де Шоліяк, Джентіле де Фуліньйо (XII ст.), Петро Абано (1250-1315), Арнольд із Віланови, Радульф де Лонго Кампо (ХІІІ ст.) розглядають медицину ще й як scientia, тобто перш за все як знання, знання обов'язкове і об'єктивне, котре можна логічно вивести з аксіоматичних принципів, достовірність якого можна продемонструвати, користуючись схоластичним методом.
Схоластичний дискурс, наслідуючи Аристотеля, пропонує нове розуміння медичного знання: медицина осмислюється як окрема наука, що складається з теоретичної і практичної сторін, отримує свій власний предмет дослідження - людське тіло в стані здоров'я, захворювання і в проміжному стані (neutrum), її мета - повертати й оберігати здоров'я. У Радульфа де Лонго Кампо в Anticlaudianum Alani Commentum теоретична медицина займається вивченням людини та її здоров'я, а практична - est scientia conservandae sanitatis, curandae aegritudinis et neutralitatis in naturalibus per non naturalia renovendo ea quae sunt contra naturam (21).
Відтоді медицина починає усвідомлювати себе окремою наукою, джерелом об'єктивного і обов'язкового знання. Завдяки зусиллям схоластів вона виходить з тіні невизначеності, позбувається відчуття невпевненості, вибудовує себе як позитивна і неспростовна наука, що здатна підпорядковувати собі фізичну реальність і домагатися бажаного їй результату.
Література:
1. Абеляр П. Теологические трактаты: пер.с лат.- М.: Прогресс, Гнозис, 1995.-С.266
2. Алан Лилльский. О бренном и непрочном естестве человека // Памятники средневековой латинской литературы X-XII веков .-М., 1972.-С. 333
3. Ансельм Кентерберийский. Монологион. Письмо к Ланфранку епископу // Ансельм Кентерберийский. Сочинения. - М.: Канон , 1995.- С. 114-115.
4. Арсеньев Н.С. Что общего у нас со средними веками? // Человек.- 1996.- N2.- C.164.
5. Бекон Р. Введение к трактату псевдо-Аристотеля // Герметизм, магия, натурфилософия в европейской культуре XIII-XIX вв.-М.: Канон+, 1999.- C.68.
6. Бессмертный Ю.Л. Жизнь и смерть в средние века. Очерки демографической истории Франции. - М.: Наука, 1991.-С. 107-111.
7. Бонавентура Дж. О возвращении наук к теологии // Знание за пределами науки: мистицизм, герметизм, астрология, алхимия, магия в интеллектуальных традициях I-XIV веков.-М.:Республика, 1996.-С.315-323.
8. Гуго Сен-Викторский. Семь книг назидательного обучения, или Дидаскалион // Антология средневековой мысли (Теология и философия европейского Средневековья): В 2 т.-Т.1.-СПб.:РХГИ, 2001.-С. 303-305.
9. Гуревич А.Я. Проблемы средневековой народной культуры.- М: Искусство, 1981. - С. 61.
10. Гуревич А.Я. Смерть как проблема исторической антропологии: о новом направлении в зарубежной историографии // Одиссей. - М., 1989. - С. 119-122.
11. Дамиани П. О божественном всемогуществе // Ансельм Кентерберийский. Соченения.-М.:Канон, 1995. - С.382-394.
12. Иннокентий ІІІ. О презрении к миру, или О ничтожестве человеческого состояния // Итальянский гуманизм эпохи Возрождения .-Саратов , 1988.- С.119
13. Марбод Ренський. Книга о камнях // Памятники средневековой латинской литературы Х-ХІІІ вв. - М., 1972.
14. Уколова В.И. Исидор Севильский как деятель культуры раннего Средневековья // Проблемы испанской истории-1984.- М.: 1984.-С. 181.
15. Фуко М. История безумия в классическую эпоху.-СПб.:Университетская книга, 1997.- С.27.
16. Arnaldus Medicine and religion.: The case of Arnau de Vilanova.- Oxford; N.-Y., 1998.- P.274-275.
17. Gilles de Corbeil . Carmen de pulsibus // Inaugural Dissertation zur Erlangung der Doktorwurde in der gesaniten Medizin verfast und einer Hohen Medizinischen Fakultat der Bayerischen Ludwig Maximilias Universitat zu Munchen vorgelegt von Norbert Widmann aus Augsburg.-Munchen : Universitats Buchdruckerei Dr.C.Wolt&Sohn, 1939.- S.5-11.
18. Hildegard of Bingen. Holistic Healing (Causae et Curae ).-Collegeville: The Liturgical Press, 1994.
19. Hildegard of Bingen. Scivias. Book Three: The History of Salvation // Hildegard of Bingen Creation and Christ (The Wisdom of Hildegard of Bingen). - New York: Paulist Press, 1996. - P. 73.
20. Hildegard Von Bingen's Physica : The Complete English Translation of Her Classic Work on Health and Healing.- Rochester : Healing Arts Press, 1998.
21. O'Boyle C. The art of medicine : medical teaching at the University of Paris, 1250-1400.- Leiden-Boston : Brill, 1998.-P.41.
22. The Middle English translation of Guy de Chauliac's Anatomy : with Guy's Essay on the history of medicine.-. Lund : C.W.K. Gleerup, 1964.- P..77.
23. Thomae de Wratislavia Practica Medicinalis.- Wroclaw-Warszawa-Krakow-Lodz : The Polish Academy of Sciences Press, 1989.- Р.6.
24. Ziegler J. Ut Dicunt Medici: Medical Knowledge and Theological Debates in the Second Half of the Thirteenth Century // The Bulletin of the History of Medicine .-1999.- vol.73 (2).-P.216.
Loading...

 
 

Цікаве