WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Структура законодавчої влади у демократичній державі - Реферат

Структура законодавчої влади у демократичній державі - Реферат

ефективне. Наскільки б продуктивніше змогла розвиватися демократія в тих державах, які трансформуються з тоталітарних структур, якби були відтворені ідеї (що не тотожно простому запозиченню моделі) структурування влади у формі організації, як у США. У цьому зв'язку доречно згадати, що нелогічно винаходити велосипед методом "проб і помилок", коли є вже розроблена методологія цього процесу. Досить освоїти технологію створення якої-небудь моделі, адаптувати її для місцевих умов і запустити в роботу. Більш того, її можна конструктивно поліпшувати в міру осмислення суті ідеї. Тому якщо формується структура влади народу у формі організації, то вона повинна відповідати її найбільш доцільним параметрам.
Відповідно до принципів диференціації влади будь-яка структура влади в демократичній державі має двополюсну основу. Один полюс виражає собою стійкість, інший відповідає за мінливість; один співвідноситься з загальним, інший - з особливим; один характеризує пасивне начало, інший - активний [4]. У найбільш розвинених демократіях влада у формі організації існує як двопалатний парламент. Навіть у тих парламентах, які за формою залишаються однопалатними, тобто ідея двополюсності в них не зафіксована в організаційній структурі, зазначена вище біполярність постійно дає про себе знати. Найголовніше, що невиявлення полюсів в однопалатному парламенті робить зусилля влади у формі організації малоефективними. "Недоліки однопалатної системи легко стають очевидними, (відзначав Гегель), якщо згадати, як відбувається обговорення у великих зборах, згадати про спроби імпонувати своїми виступами, про швидкі, непродумані рішення і т.п. Ніде не приймається стільки необдуманих, нерозумних, несправедливих рішень, як у зборах представників, що складаються з однієї палати" [2, 476].
Ідею, методологічне осмислення структури двопалатного парламенту можна знайти в Гегеля, який вважав, що "для розуміння нижчих ступенів необхідне знайомство з вищим організмом, тому що він є масштабом і прототипом для менш розвинених; тому що в ньому усе дійшло до своєї розвиненої діяльності, то ясно, що лише з нього можна пізнати нерозвинене" [3, 545]. Розглядаючи сутність держави "як організований у себе народ", ми повинні погодитися з тим, що держава стосовно людини є її похідною. Таким чином, людина як така є тим вищим організмом, який повинен виступати для неї масштабом і прообразом. Звідси правомірною аналогією доцільності будування двопалатного парламенту може служити структура мозку людини.
Проводячи аналогію будови мозку з будовою парламенту, можна припустити, що однопалатна структура влади у формі організації співвідноситься з двопалатною як недиференційована цілісність структури мозку з двопівкульною структурою мозку. Якщо розглядати це співвідношення в структуруванні влади у формі організації з погляду реалізації ідеї еволюційного начала влади народу, то про однопалатну її структуру можна з усією визначеністю говорити як про еволюційно нерозвинену форму. Згідно з науковими даними, звичайна людина протягом свого життя використовує потенціал мозку всього на чотири відсотки. Удосконалюючи себе, вона може включити для вирішення своїх проблем незадіяні його потужності. А тепер уявимо, що людина має мозок з потенціалом можливостей тільки в чотири відсотки. У цьому випадку дозволяючі параметри мозку не тільки свідчили б про недосконалість людини, але й стали б гальмом для його подальшого розвитку. Як бачимо, структура мозку людини однозначно не співвідноситься з пристосуванням до існуючого буття, адже навіть за своїми вихідними даними у ньому містяться всі передумови для творчого розвитку. Природно, і структура парламенту не повинна однозначно відповідати наявній дійсності.
Взявши до уваги, що законодавча влада повинна мати структуру двопалатного парламенту, варто мати на увазі два моменти. Перший момент указує на те, що влада у формі організації, щоб залишатися еволюційно життєздатною, повинна максимально додержуватися структуроутворюючих принципів організації влади як такої. Іншим немаловажним моментом у формуванні даної структури влади є її функціональна визначеність, зв'язана тільки з організацією. Іншими словами, влада у формі організації не несе в собі функції керівництва і керування. Звідси також випливає, що влада у формі організації не може формуватися з представників влади у формах керівництва і керування. У протилежному випадку ми знову одержимо недиференційовану єдність, що за своїми можливостями малопродуктивна і не відповідає суті демократії.
Отже, влада у формі організації, відповідно до принципів диференціації влади, поділяється на дві палати. Одна з них уточнює сутнісну основу тих зв'язків, за допомогою яких можна мати більше влади над майбутнім, тобто волі, а інша затверджує їх через призму доцільності для даних умов життєдіяльності людини.
Обидві палати влади у формі організації спираються на ті самі структуроутворюючі принципи, задані владою у формі контролю, тобто безпосередньо самим народом. Тому творчість тих, хто створює закони, і тих, хто їх затверджує для реальних умов, обмежена сферою споконвічно допустимих значень, обумовлених тільки народом.
Виходячи з того, що процес законодавчої творчості навіть з технічного боку допускає високі вимоги до тих, хто повинен цим займатися, формування палати законодавців повинно проходити тільки на професійній основі. У даному контексті професійний аспект не стільки свідчить про приналежність до певного роду професій, скільки вказує на обов'язкову умову: для такого роду діяльності треба мати необхідний мінімум спеціальних знань та умінь, які ніколи не зможуть бути компенсовані жадобою діяльності.
Не треба нічого змінювати й у назві палати. Слово "сенат" навіть в етимологічному плані, виражаючи мудрий початок у процесі вироблення державних рішень, досить повно вбирає в себе принципи стійкості, загальності, пасивності, що, за ідеєю, і задають вихідну систему координат для цієї палати влади у формі організації.
Принцип стійкості приписує даній палаті турбуватися про збереження динамічної рівноваги в державному устрої, що розвивається. Принцип загального вказує на сферу прикладання зусиль, якому повною мірою відповідає законодавство. Принцип пасивності зобов'язує тільки визначати конструктивні ідеї, але не втілювати їх у життя. У свою чергу, кількість сенаторів повинна відповідати поділу держави на ті територіальні утворення, які історично склалися на даний період як відносно самостійні його частини.
Представництво в сенаті від кожної територіальної структури, що виступає відносно самостійною одиницею держави, так самоповинно підкорятися бінарній ознаці і бути кратним числом, тобто не менше двох чоловік.
Друга палата, яку звичайно називають "палатою представників", планує свою роботу асиметрично палаті сенату. Суть її роботи визначена в самій назві. Систему координат для її роботи задають принципи мінливості, особливого й активності. Принцип активності дозволяє палаті представників виходячи з "прерогативи користувача" приймати постанови про доцільність і недоцільність для життєдіяльності соціальних спільнот запропонованих сенатом законопроектів. Принцип мінливості буде реалізовуватися в можливості вносити не законопроекти, а параметри цілей, яких необхідно досягти в тих чи інших умовах. У свою чергу, сенат буде розробляти зміни в чинному законодавстві, які повинні
Loading...

 
 

Цікаве