WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Шотландська школа і Адам Фергюсон: етична природа громадянського суспільства. - Реферат

Шотландська школа і Адам Фергюсон: етична природа громадянського суспільства. - Реферат

останнім єдину соціальність або націю і державу.
5. Контекст людяності
Фергюсонова концепція громадянського суспільства орієнтована на здійснення рівної свободи завдяки підтримці і забезпеченню населенням та владою людяного контексту всіх, хто бере участь у соціальній системі. Це має бути передусім моральноозначена царина відносин, в якій народ, як соціальна спільнота, здійснює свою людяність і таким чином - свободу. Такий підхід став основою класичного розуміння громадянського суспільства і залишився фактично неповторним в подальшій його теоретичній інтерпретації. Він спирався на визнання індивідуальної свободи у контексті соціальних відносин. Погодимося з А.Селігманом, що "ідея громадянського суспільства означала для мислителів шотландського просвітництва передусім царину солідарності, підтримувану разом завдяки силі моральних почуттів і природних схильностей людей" [35]. Суспільні, солідарні інтереси одержали пріоритетне значення відстоювання інтересів індивідуально-корисливих, егоїстичних за умов визнання повної свободи самоздійснення індивіда.
Фергюсон не бачить майбутнього для громадянського суспільства, в якому свобода участі може опиратися лише на прагненні багатства і влади. Навпаки, він занепокоєний новими можливостями поділу зайнятості (праці), які спричинили поділ "членів кожної держави на класи". Особливу небезпеку викликає прагнення військової еліти держави узурпувати й монополізувати владу і перетворити її в монопольну власність, що неминуче поставить населення в умови відносин за принципом "володар-раб". Такі умови призведуть, на його думку, до домінування "преторіанської гвардії", а несамоврядних вільних і сповнених власної гідності людей. Тут криється небезпека "перетворення громадянського суспільства на суспільство "державних" людей, або підданих верховній владі. Фергюсон зауважив посилення держав Європи за рахунок росту колоніальних інтересів і був занепокоєний утворенням колоніальних імперій навколо виключно потреб збагачення і влади. Перевага невеликих державних націй була для нього очевидною в сенсі формування властиво громадянського суспільства. Імперські державні утворення для нього поєднувалися з пануванням матеріального інтересу і повсюдною корупцією; стосунки людей фокусувалися тут на вигоді й ошуканстві, а не на гідності і виявленні талантів. Властиво корупція складається як тенденція погіршення звичаїв і роз'їдання ввічливих, цивілізованих стосунків між людьми, які починають надавати перевагу виключно матеріальним інтересам. Зі свого боку, імперська держава є таким утворенням, яке закріплює превалювання корисливих, егоїстичних зацікавлень і корумпує громадянське суспільство. Коли державні мужі і солдати стають лише професіоналами і перестають бути звичайними громадянами, це допомагає "розірвати соціальні зв'язки, підмінити правдиву винахідливість на формальні норми і усунути індивідів зі спільної арени зайнятості, на якій сердечні почуття і розум є найщасливішими працівниками" [36].
Як показала історія, Фергюсон зумів передбачити трагедійність подальшого соціального розвитку, що відбувався під знаками імперіалізму й тоталітаризму, так чи інакше пов'язаними з поширюваними певними дискурсивно-інтерпретативними зразками розуміння свободи.
Фергюсон спромігся побачити громадянське суспільство крізь призму єдиного інтерпретативного поля значень, в якому об'єднувалася економічна, політична і моральна активність індивідів. Набули єдності моральне почуття і розумові спроможності людини, що стало основою взаємопов'язання приватного і публічного у соціальних взаємодіях. Відповідно, здійснення свободи не могло обмежуватися емпіричним рівнем інтерпретації та обставинами, які дозволяють чи заважають робити вибір у предметно-матеріальному світі речей. Тут ховалася полеміка з концепцією Дж.Локка, на відміну від якої Фергюсон розвинув теорію громадянського суспільства як сфери альтруїтивної активності, що спрямовується моральними прихильностями і здатністю до милосердя. Потрібно також зазначити, що громадянське суспільство інтерпретувалося Фергюсоном без спрощення його природи. Навпаки, складність громадянського суспільства є найістотнішою ознакою. Відтак, відмежовуючи економічну сферу з її соціальними і моральними жертвами, Фергюсон не вилучає її цілком з громадянського суспільства, а розглядає як живильне підгрунтя цивілізованого росту. З ним пов'язуються потреби розвитку основи, комунікації, виробництва тощо. Фергюсон лише наполягав, що без чуття самодостатності, гідності, громадської відданості "невидима рука" соціальності буде діяти проти властиво людських інтересів. Фергюсове розуміння свободи і громадянського суспільства показало, що задля поліпшення життя людей і задля побільшення економічного успіху й примноження публічної вигоди останні повинні розглядатися у контексті вартостей, які безпосереньо ними не створювалися.
А.Фергюсон аналізував громадянське суспільство виходячи з фундаментальних передумов тієї традиції соціального життя, найважливішим компонентом якої є морально-етичні вартості. Свобода людини тут мотивується не станом "хотіння" чи корисливими мотивами, а пов'язана зі станом і розуму, і моральної взаємодії між людьми. У такому сенсі свобода може розвиватися повністю лише на рівні участі особи в публічних, громадських справах.
Вважається, що традицію єдності розуму і морального чуття розірвав Д. Г'юм, чим поширив ідею біфуркації між публічною сферою, пов'язаною зі справедливістю, яка підлягає правовому регулюванню, та приватною сферою, що пов'язана з мораллю і регулюється чеснотами. Сучасний дослідник А.Селігман вважає, що концепція Г'юма, підхоплена лібералізмом, була "атакою на традицію морального чуття й універсальної доброчинності, з якою тісно пов'язана ідея громадянського суспільства" [37].
Селігман також підкреслює, що, лише йдучи "шляхом розчинення чи розпаду традиції громадянського суспільства, ми можемо зрозуміти поширення лібералізму чи радше ліберал-індивідуалізму з усіма його супровідними проблемами "репрезентації суспільства" [38]. Сучасний американський філософ Джон Ролз у працях "Справедливість як чесність" та "Політичний лібералізм" продовжує подібну лінію. Так званий збірний образ розгортання життя з великою сукупністю значень він перетворює на погляд за принципом "намітки" незнання [veil of ignorance] для того, щоб встановити "плюралістичну" публічну царину, помічену мінімальним числом правил, з якими усі мали б згодитися, щоб запевнити максимальний простір для дій [39]. Звідси випливає, що кожен, хто діятиме в публічній сфері, має розглядатися за зразком "клона", якому "намітка незнання" створює умови перебувати поза віком, статтю, вірою, культурою і переконаннями. Таким чином, будь-які мотиви,
Loading...

 
 

Цікаве