WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Шотландська школа і Адам Фергюсон: етична природа громадянського суспільства. - Реферат

Шотландська школа і Адам Фергюсон: етична природа громадянського суспільства. - Реферат

дихотомію, роз'яснення якої і будемо зустрічати від Геґеля до Г. Арендт. Він розділяє соціальні ролі "жінок або рабів", які перебували окремо від вільних людей античності через їхнє призначення до хатньої роботи чи фізичної праці; тоді як "вільні повинні розглядатися як такі, хто не має жодного предмета зацікавлення політичною і військовою активністю" [14].
Отже, проблема в тім, що традиційна, публічна, визнавальна звичаєвість, створювана вільною людиною, потрапила у комерційному суспільстві під вплив приватно-корисливих інтересів та простуватих переживань і повсякденної чутливості, що є в залежності від грубих фізичних потреб. Тобто Фергюсон подав публічну сферу суспільства як арену зіткнення економічних, соціальних правових і моральних суперечностей. Іншими словами, моральні властивості взаємин неусувалися з публічності, а навпаки, додавали істотну рису. Так цивільність, вихованість, вишуканість узагальнювалися від моральних чинників і спільно з ними конституювали нову етичність громадянського суспільства, головним діячем якої був не просто комерсант-торговець, а вільна людина з розвиненою моральною сферою взаємин. Сукупність названих ознак, - публічних і моральних, що складаються на основі синтезу стосунків, позначених пристрастями та приватними інтересами, - визначають громадянський простір комерційного суспільства. Сфера комерції стає невід'ємною частиною публічного життя і є, водночас, пов'язаною з врядуванням, яке набуває нових якостей, та моральними взаєминами, орієнтованими на вільну людину і вільну активність. На переконання Фергюсона, економічний індивід модерного, комерційного суспільства не може перебувати поза політичною сферою. Загалом публічна сфера, поєднуючи в собі публічне, комерційне, моральне і політичне, утворює своєрідну етичність власне громадянського, ввічливого суспільства. Істотною рисою цієї етичності є підпорядкованість до неї суто приватного, егоцентричного інтересу та визначеність не приземленими потребами виживання людини, а суспільними потребами взаємовизнання та самостійності. Під впливом останніх, а також за участю достойних урядовців, сповнених гідності, суспільні звичаї можуть набувати ввічливого, вихованого, цивілізованого характеру і позитивно регулювати "приватні недоліки" на користь "суспільного добра". Саме тут, в етичності публічної сфери, проявляється дія так званої "невидимої руки", про яку говорив А. Сміт. Важливим моментом утвердження громадянської етичності ставало взаємовизнання (чи не визнання) приватних інтересів і пристрастей, існування яких почало усвідомлюватися на рівні їх самостійної дії.
Адам Сміт запровадив поняття про "невидиму руку", яка перетворює "приватні недоліки, вади" [private vices] на суспільну вигоду.
Поняття "невидимої руки", що викликало і продовжує викликати дискусії, для нас важливе у сенсі його інтерпретативного впливу на концепцію вільного ринку для Адама Сміта. Річ в тім, що це така невидима рука, значення якої постає не з самої економіки, а з культурного середовища і традицій, в яких виростала людина. А.Сміт, як всі прибічники еволюційного розуміння ринкової економіки, залишає за останньою чинники спонтаційного впливу, що походять не з чисто економічних вигод, а з суспільного життя людей як таких.
Адам Селігман звертає увагу, що теорія Сміта має два важливі аспекти. Зазвичай прийнято прочитувати лише той аспект, який вказує на економічні чинники Невидимої Руки. Однак не менш важливим аспектом є етико-моральний, який переважно нехтується. На думку Селігмана, він полягає в тому, що та сама Невидима Рука в теорії А. Сміта строго послаблює будь-яку спробу уявити раціональну самозацікавленість у термінах, звільнених від пристрасті або від спостереження інших людей [15]. Визнання в очах інших людей має в економічній активності найважливіше мотиваційне значення. Успіх, навіть корисливий, передбачає ту чи іншу форму морально-етичного вкорінення людини у суспільство. Йдеться, фактично, про вкорінення у культурну традицію, зміст якої ніколи не може бути редукований до суто раціональних і навіть розумових чинників. Відтак контекст суспільства, в якому діє Невидима Рука, має а) економічну інтенцію вільного ринку; б) наповнений морально-етичним змістом. А в цілому це є контекст громадянського суспільства. А.Сміт, також узалежнюючи громадянське суспільство з його етичною сутністю, надає особливого значення індивідуальній свободі особи, що виступає конститутивним чинником соціального порядку. Соціальність набуває інтерпретації через освоєння значення і ролі приватного життя особи, в якому усвідомлюються її нові, передусім публічні (суспільні) інтереси. Складається розуміння, що активна і автономна поведінка людини - поведінка, спрямована на здійснення автономії, - передбачає на другому своєму крилі легальне публічне схвалення. Відтак публічна суспільна громадська сфера диференціюється від індивідуально-приватної суспільної сфери через розмежування значення юридичного закону і чесноти моральної. Публічна сфера в аспекті її значення для приватної особи (з моральними чеснотами) має підлягати спільним юридичним домовленостям і бути таким чином ними регульованою. Звідси суспільство, в якому взаємодіють за принципом доповнення юридично регульована публічна сфера і індивідуально-автономна приватна сфера, набуває значення громадянського.
Звідси визнання "природності" приватної автономії особи в рамках шотландського просвітництва передбачало наявність солідарності, що складається за участю моральних почуттів і природних прихильностей.
Для шотландського просвітництва, на відміну від Локка, ідейні основи громадянського суспільства були вивільнені (або ж значно послаблені) від трансцендентального пов'язання, а значення універсального набуло значної реінтерпретації. Якщо для Локка джерелом універсального був Бог, то для XVIII ст. - універсальність перебуває у самому світі, а не поза ним.
Розмежування приватної і публічної сфери у Фергюсона, за словами сучасного дослідника Адама Селігмана, є найсерйознішою проблемою, яка "переносить нас до ядра образу громадянського суспільства в його моральному баченні. Я хотів би довести, що унікальність класичного бачення громадянського суспільства полягала в тому, щоб розглядати соціальну сферу людської взаємодії як сферу моральну, - тобто що вона не просто нейтральна арена обміну, - а сфера, в якій моральні привнесення походять з природи самої людини" [16]. Далі Селігман підкреслює, що баченням суспільства з огляду на моральну сферу було покладено новий інтерпретативний сенс поняття "громадянського суспільства" завдяки обґрунтуванню Фергюсона. Таким чином, громадянське суспільство набуло вкорінення у внутрішній, світській логіці, а не в трансцендентній реальності.
Loading...

 
 

Цікаве