WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Шотландська школа і Адам Фергюсон: етична природа громадянського суспільства. - Реферат

Шотландська школа і Адам Фергюсон: етична природа громадянського суспільства. - Реферат

групою, яка позбавлена приватної власності. Ернст Геллнер вважав дану проблему серцевиною занепокоєння Ферґюсона. "Громадянське суспільство є дуже добре в самому собі, проте через розмежування влади-армії від цивільних, а ремесла громадян від ремесла вояків - хіба це не створює небезпеки перебрання влади групою останніх, які зруйнують благотворний порядок…?" [4]. На думку Фергюсона, загроза має інше походження, аніж мораль людини, - вона йде від соціального поділу праці та спричиненої ним соціальної диференціації, що порушує природніоснови морально-розумової єдності. Поділ ремесла є позитивним в сенсі примноження товарів для населення. Проте сепарація вмілості (arts), яка формує громадян і службовців (statesmen), та вмілості політики і війни викликає розчленування людського характеру і руйнує властиво саме мистецтво соціальної єдності. Роз'єднання через поділ вміння (ремесел) фактично усуває вільних людей від того, що лежить в основі їхньої безпеки.
Е.Геллнер вважає, що розгляд підстав соціального розмежування на основі поділу вмілості людей щодо сфер активності - близький за змістом до концепції Є.Дюркгайма, висловленої понад століття пізніше, про розмежування між механічною й органічною солідарностями між людьми. Подібно до Дюркгайма, Фергюсон сприймав соціополітичні наслідки поділу праці навіть важливішими за економічні [5].
Поділ вміння і професійності вносив радикальні зміни в індивідуальне і соціальне життя. Фергюсон відзначав позитивні і негативні сторони процесу. З одного боку, зростання товарного виробництва побільшувало публічний інтерес до освіти і науки, сприяло розвиткові сталої мережі навчання; створювалася певна містерія навколо потреб професійної підготовки індивіда. Проте, з іншого боку, "нація торговців" перетворюється на населення, яке, поза особливостями торгівлі, "зовсім нехтує усіма людськими справами, і яке може докладатися до збереження і поширення спільнотворення (commonwealth) лише допильновуючи власну вигоду щодо предметів свого зацікавлення й уваги" [6]. Через створення вузької професійної занятості населення добробут нації може поліпшуватися, а скарбниця поповнюватися; але може бути і навпаки. Тобто "розподіл вміння і професійності як джерело добробуту залишається відкритим" [7] щодо перспектив розвитку народу загалом. Збільшення товарів ще не є гарантією правдивого прогресу. Мало того, розмежування вмінь і спеціалізація навичок на рівні загальнонаціональному загрожує фрагментацією суспільству, коли спеціалізовані за родом зайнятості частини переслідуватимуть лише інтереси приватної влади кожного члена групи, залишаючись байдужими до спільної мети перебування у суспільстві. Остання мислиться Фергюсоном як справа цивільного (civil) покращання людини і суспільства, полем здійснення чого є формування належного публічного життя суспільства. Однак цивільне поліпшення життя не збігається з комерційним розвитком. Існує великий сумнів, чи міра "національної спроможності" (capasity) збільшується в ногу з розвитком умінь (arts). Скажімо, багато механічних умінь не потребують такої спроможності і здобувають успіх в умовах цілковитого пригнічення чуттєвості і розуму - нехтування ними і пригнічення їх є "матір'ю індустрії", - вважає Фергюсон.
Комерційне суспільство змінює критерії публічної оцінки людини. Поширення цивільної форми зайнятості та натиск професійних домагань створюють публічну ситуацію, в якій люди постають у різноманітному світлі своїх придатностей, на які суспільство має попит. "Продукування винахідливості виноситься на ринок, і люди охоче платять за все, що може інформувати чи розважати" [8]. За таких умов "і ледарство, і зайнятість" по-своєму сприяють просуванню "прогресу вмілостей" (arts) і дарують "витонченим націям такий клімат верховенства винахідливості, за якого вони, схоже, досягають цілей, що вже були переслідувані дикунами в їхніх лісах, знаннях, порядках і багатстві" [9]. Проблема полягає в тому, що комерційна активність носила по-своєму прилюдний характер і відрізнялася від інших аспектів публічного життя. Зате приватний інтерес кожен мусив допильновуватися самостійно, до того ж таємно від публіки. Такий стан речей вносив нові і серйозні суперечності в суспільне життя. Оскільки збагачення власників, що не мали спадкового походження, супроводжувалося збідненням працівників "на зарплату", найнятих власниками, то підривалися загальні принципи організації людей в асоціації і товариства, властиві для попередньої історії виживання людства. По-перше, це стосувалося добровільності, яка тепер обмежувалася для багатьох, хто мусив коритися виключно комерційному, корисливому інтересові. По-друге, було піддане сумніву розуміння людини в сенсі її доброї волі загалом (нагадаємо, що саме з нього виводили природу людини шотландські просвітники). Фергюсон наголошував, що кожен індивід "відрізняється своїм покликанням і має таке місце, для якого він годиться" [10], тобто саме в цьому сенсі люди повинні мати рівні публічні можливості. Але на практиці в комерційному суспільстві люди потрапляють у складні субординативні відносини. Останні накладають відбиток на всі людські стосунки і можуть спричиняти спотворення щодо природного стану взаємин.
Посуті, Фергюсон фіксує дві різноспрямовані етичності, в контексті яких складаються різні патерни поведінки і які по-різному позначаються на соціальній єдності людей. Фергюсон вважає, що існує стан піднесеності, природний для людини, завдяки якому навіть в брутальному суспільстві вона навчається бути інакшою. Залежно від того, якого роду необхідність спонукує її інтерес: а) "вона могла б діяти лише від серця в його заангажованості дружбою чи суперництвом; б) вона могла б зберігатися лише перед оказією небезпеки чи труднощів і облишити повсякденні турботи навколо кволості й догоджання [the weak or the servile]" [11]. Що більше, поняття індивіда про ницість і гідність регулюється таким самим розумінням. Так, жадання уникати злиденності у "суспільстві блиску" змушує приховувати відносини, що пов'язані власне з самозбереженням. За його оцінками, "жебрак, який залежить від милостині; працівник, який трудиться заради харчів; механік, чиє вміння не вимагає жодного вияву таланту, - деградують через предмети свого воління, і через засоби, якими такі аргументи здобуваються" [12]. Однак професійність потребує більше обізнаності, навчання, які, своєю чергою, ведуть до визнання, а також до прибутку, що в умовах публіки переміщають два роди мотивів: а) сентиментів серця і б) публічного схвалення, - складають нові суспільні стосунки. "Останнє є станом, якого, розрізняючи між вільною людиною і рабом, громадяни кожної античної республіки домагалися досягнути і підтримати для самих себе" [13].
Далі Фергюсон запроваджує
Loading...

 
 

Цікаве