WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Шотландська школа і Адам Фергюсон: етична природа громадянського суспільства. - Реферат

Шотландська школа і Адам Фергюсон: етична природа громадянського суспільства. - Реферат

спеціальні слова з високоморальними значенням, що не можуть бути створені корисливими та егоїстичними стосунками. Для останніх, скажімо, не властиві ніжність і милосердя. Те, що йде від доброзичливості, зауважує Фергюсон, сприймається інакше, аніж те, що пов'язане звідносинами успіху та розчарування. Відповідно відрізняється і мова.
Фергюсон близький до думки, що нова соціальна реальність створюється рівночасно з новою людиною, духовно-моральний стан якої виражається відповідними до чуттів і взаємовідносин словами і значеннями. Тобто неявно висловлюється ідея семіозу або процесу розвитку людини, що поєднаний зі зміною природного оточення, суспільних звичаїв, духовного стану людей та мовно-мовленнєвого топосу спілкування.
Фергюсон порівнює духовний клімат у різних державах. На відміну від Греції і раннього Риму, де шанувалися громадські почуття і патріотична відданість, людина в комерційній країні часом шукає відокремлення і самостійності тому, що її інтереси перетворюють її на конкурента зі своїм ближнім і вона має з ним такі ж відносини, як і зі своєю худобою, від якої очікує лише вигоди.
Суспільство, в якому люди знаходять можливості застосовувати свої найліпші таланти і виказувати найкращі почуття, Фергюсон називає громадянським. Він не вказує однозначно, коли саме історично виникає громадянське суспільство, але вважає, що його фундаментом є спільні зв'язки [communal bonds] і публічні чесноти, які, до того ж, є старшими за власність.
Людина за своєю природою є "членом спільноти", і з такого погляду індивід взагалі не створений лише для себе. "Він мусить поступатися і щастям, і свободою, якби вони перешкоджали суспільному благу. Він є лише частиною цілого" [3].
Існують певні якості людини, що не є справою прогресу, проте від початку притаманні для політичної спільноти і носять соціальний характер. З цього приводу Фергюсон не погоджувався з Руссо щодо існування якогось несоціального стану природи, оскільки людство живе гуртами від самого початку. Тут він поділяв погляди фактично всіх шотландських сучасників, але поставив значно радикальніше запитання про те, чи "громадянськість" споріднена з витонченістю і цивілізованістю і чи вона є наслідком поступу? Свій варіант відповіді Фергюсон з'ясовує у досить тонкій полеміці з тими, хто людський поступ пов'язував безпосередньо з розвитком технології і багатства. Він не схильний їх жорстко поєднувати. Мало того, не поділяє погляду, що поліпшення моральності, ввічливість є лише пагоном економічного зростання. Немає достатніх доказів того, що поширення комерції з її саморегульованими взаємодіями між індивідами може автоматично призвести до покращання звичаїв і системи права. Модерне торгове суспільство загалом не є поганою справою для індивідів, проте лише до певної межі. Доки громадяни залишаються в колі публічного життя і поєднують з ним свої корисливі інтереси, вони зберігають шанси до морального росту. Небезпека чатує у спокусі віддатися егоїстичному приватному життю, що, на жаль, знаходить, на думку Фергюсона, підбадьорення у складних софістичних філософських системах. Властиво, ввічливість, вихованість або цивілізованість не полягає у виключно приватній сфері егоїзму. Названі якості людини, - характерні для її громадянського стану, - складаються під впливом громадських потреб, "на очах публіки", де здійснюється природне покликання бути доброзичливим до ближнього.
3. Публічне і приватне
Розвиток комерційного суспільства, або ринкової економіки в умовах XVIII ст., окреслював нові форми відносин між традиційними верствами населення. Передусім ріст міського виробництва покликав до життя нові, невідомі раніше корпорації та асоціації людей, вносив істотні зміни у відносини між ними (виробничі відносини) та в індивідуальні стосунки, взаємини, що набували дедалі зростаючого впливу соціальної свободи. Суспільне існування набувало нових рис і було "проблематизоване" саме у сфері нових можливостей вільної поведінки особи під впливом виключно комерційних (ринкових) інтересів. Актуалізувалося приватне життя людей, виникла потреба в новому розумінні індивіда, який діє під впливом власних корисливих інтересів у публічній, суспільній сфері. На перетині приватного і публічного, зміст яких набував тепер нових ознак взаємодії, складалися нові соціальні і політичні утворення. Попутно складалися морально-етичні норми, окреслювалася етичність, що перебувала під первинним впливом принципу свободи людини та вивільнення її від залежностей зі старими соціальними нормами. Поширеною ставала практика ототожнювати свободу приватної поведінки з простим комерційним інтересом, або, як говорилося, з егоїстичними намірами у моральній сфері.
З іншого боку, нові ринкові відносини фрагментизували населення країн та окремі соціальні групи з нібито формально різними публічними інтересами. Звідси виникала потреба знайти нову "природну" підставу для соціальної інтеграції окремих, приватних індивідів, та окремих, конкуруючих економічно корпорацій та інститутів.
Для теоретичної думки того часу новим було те, що пов'язання "індивідуальне-соціальне" не було тотожним до нового явища - "приватне-публічне". Якщо відмінності в межах першої пари могли усуватися виходячи з антропологічного підходу, згідно з яким людина та її природа визнавалися основою соціальної єдності, то дихотомія "приватне-публічне" вносила чимало занепокоєння і непорозуміння. Воно поширювалося і на розуміння громадянського суспільства, зокрема з приводу перспектив, якщо гору у суспільних відносинах візьмуть виключно приватно-егоїстичні інтереси. Ферґюсон обґрунтовує свою тривогу тим, що нова соціальна група схильна шукати егоїстичного самовизнання у накопиченні престижних предметів-забавок; спокусі піддається й традиційна феодальна аристократія. Нове суспільне утворення, хизуючись зовнішньою, манірною витонченістю, піддає "вік блиску" великій загрозі і відчиняє двері до катастрофи навіть ширше, аніж це було будь-коли раніше. Огороджуючи свою приватність марами від суспільства, нові комерсанти і старі аристократи, спокушені забавками, вносять розлад та інервацію у суспільство. Підриваються моральні основи тих соціальних груп, які створені для військової оборони громадян. Своєю чергою "дух усієї нації" пригнічується і позбавлятиметься своєї мілітарної звитяги. Таким чином, для людства покладатиметься грунт для створення "уряду сили" або ж деспотичного врядування.
Варто зауважити, що тривога Ферґюсона не була позбавлена соціального сенсу. Пізніша історія ХХ століття, на жаль, виявила назовні приховану небезпеку, і світ розколовся навпіл. Проте це сталося з іншого боку суперечності між приватним і публічним - з боку готовності руйнувати мури та забирати "забавки" тією соціальною

 
 

Цікаве

Загрузка...