WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Можливі наслідки вступу України до нато - Реферат

Можливі наслідки вступу України до нато - Реферат

утворення11.
· Виходячи з відпрацьованих технологій, Україна в жодному напрямку зовнішньої та внутрішньої політики неспроможна буде робити самостійні кроки. Виходячи з цього, НАТО завжди диктуватиме Україні свої умови в силу значних відмінностей у геополітичних інтересах. В інакшому разі її чекатиме сумний досвід Югославії12.
· Аналіз понятійного апарату, ідеологем, якими користується альянс у проведенні своєї військово-політичної експансії, свідчить, що завданням НАТО не виступає за збереження будь-якої національної держави. Наголос робиться на віртуальних цінностях, пов'язаних з правами людини, загальнолюдськими цінностями і т.ін., а державі відводиться другорядна роль.
· Якщо ж військова доктрина спонукає НАТО до певного роду дій на політичному полі України, то вони будуть застосовані. Основний сенс діяльності об'єднання знаходить своє вираження у розширенні життєвого простору, для чого реальна його активність проявляється лише у проведенні різноманітних навчань на території України.
· Зрозуміло, що навіть членство України в НАТО не забезпечує їй безпеки. Конфлікт Греції та Туреччини цьому підтвердження.
· Пріоритетні орієнтації України на інтеграцію в НАТО (ЄС) тощо повинні супроводжуватися широкою програмою заходів щодо всебічного входження в європейський соціокультурний простір, відкритістю країни не тільки для економічних інвестицій, але і для інвестицій культурних та інформаційних13.
· Коли Україна увійде в систему інфраструктурних зв'язків НАТО, що вже обіймає величезні території, то буде зламаний не лише державний апарат, а й внутрішня сутність українського народу, його духовність14.
ІІІ. Можлива альтернатива співробітництва
Зазначені обставини засвідчують те, що спроби України вирішити проблему європейської інтеграції (у даному випадку в НАТО) на безальтернативній основі, як це пропонують деякі впливові політики, може призвести до непередбачуваних та некерованих наслідків для долі країни. В Україні, з огляду на попередній аналіз, ще мало підстав для утвердження справжньої політичної та економічної інтеграції в Європі, окрім переймання зовнішніх атрибутів, основаних на ідеологічно вивірених та маніпулятивних підходах. Та й самі європейські політичні та військово-політичні структури переживають нелегкі часи, тому й ця обставина повинна бути пересторогою від поспішних кроків. Сьогодні Україна стикається з небезпекою "стратегічної маргіналізації" та перетворення її в об'єкт зовнішньої політики інших країн.
Такий стан речей змушує керівництво обирати для тимчасового виживання одну з найслабкіших стратегій, що полягає у примітивному балансуванні між основними політичними векторами. Ця політика є пасивною (а не активною, наступальною, агресивною, варіативною), а отже, ресурс її обмежений. Зазначена невиразність негативно впливає й на українських громадян, порушує їхню самоідентифікацію, сприяє погіршенню самопочуття та розмиванню образу держави (особливо у молодого покоління), яка починає мислитися як непотрібний елемент у системі політичних інститутів.
Заявивши останнім часом про безальтернативність європейського вибору, ми тим самим ставимо розвиток країни у глухий кут, відкидаючи інші можливі варіанти. Зрозуміло, що заявлена позиція є демонстрацією "втечі" від Росії. Але ставка на одну з сторін, тобто у даному випадку на Захід, у політичному плані та з огляду на безпеку, веде до програшу в обох напрямках.
Потрібно усвідомити, що на одинадцятому році існування незалежної України на Заході не існує одностайного розуміння її місця та ролі в європейській системі безпеки після закінчення "холодної війни". Україна не є членом Західно-Європейського або Європейського Союзу і, як вважають західні аналітики, навряд чи приєднається до них у найближчому майбутньому. Разом з тим наша держава продовжує перебувати у значній економічній залежності від РФ. Економічний та політичний тиск Росії, з огляду на пасивну позицію України, призводитиме до обмеженого вибору конкретних рішень Україною, у тому числі й у сфері безпеки.
Тому намагання за всяку ціну увійти у військово-політичний простір Заходу з невідворотністю буде вступати в суперечність з таким зовнішньополітичним імперативом України, як збереження партнерських відносин з Росією. Вихід з такого становища повинен здійснюватися не лише зовнішньо-, але й внутрішньополітичними засобами. До того ж потрібно активніше використовувати такий потужний резерв, як геополітичне розташування України.
З огляду на все, входження України у європейський простір навряд чи відбудеться самотужки, без втрати суверенітету або й територіальної фрагментації. До того ж українське питання неодмінно враховуватиме проблему відносин Росії та Заходу. Тож, як це не парадоксально звучить, в Європу Україна може потрапити швидше через Росію. Це означатиме й зміну визначального американського впливу на аналогічний російський. Але у такій взаємодії, політичній активності, виваженості у діях Україна здатна зайняти дуже важливе місце. Вона може стати сполучною ланкою між Росією та Європою, отримавши у такий спосіб потужний пакет економічних та військово-політичних дивідендів.
Відомо, що Росія - власник потужного ядерного потенціалу (від якого Україна необдумано позбавилася) і, на думку американських стратегів, є країною, що володіє повною сукупністю засобів для знищення Америки15. Гадається, що у плані альтернативного рішення щодо забезпечення національної безпеки України не слід відкидати військового союзу з Росією16 (Білоруссю) та створення на цій підставі єдиного оборонного комплексу. В його основу мають бути покладені міждержавні домовленості, а не військова структура, що диктувала б свої умови (як НАТО). Україна б цим посилила позиції Росії, що було б неабияким важливим фактором у зміцненні власного статусу та впливу як всередині об'єднання, так і в зовнішньополітичній сфері17. До того ж зникає необхідність переведення всіє військової структури та техніки на нові стандарти, оскільки ще збережені інтеграційні зв'язки з ВПК, в літако- та ракетобудуванні й у ряді інших галузей. Не варто ігнорувати й історичні,культурні, конфесійні та інші зв'язки між двома народами, знання справ в Україні російськими бізнесменами (і навпаки), які можуть краще за західних прорахувати можливі ризики при реалізації інвестиційних програм тощо.
Зрозуміло, що такі кроки не знайдуть порозуміння з боку США та їхніх сателітів. Та все ж обирати шлях розвитку необхідно, поклавши в основу те, наскільки це корисно для України, її національних інтересів та забезпечення безпеки.
Сьогодні Сполучені Штати зайняті близькосхідними проблемами, далекосхідною політикою щодо суперечностей "двох Китаїв", корейським питанням, необхідністю збереження альянсу з Японією, яка все прискіпливіше задивляється у бік східного ринку тощо. Тому сьогодні американцям важко розраховувати на значну допомогу своїх європейських союзників у вирішенні цих питань. І те, що вони висувають пропозиції про укладання своєрідного пакту, за яким європейці взяли б на себе частину витрат по підтриманню стабільності в регіонах, де можуть бути зачеплені їхні інтереси (переважно Близький Схід), свідчить про обмеженість ресурсів США. Окрім того, ряд країн Європи та Росія висловлюють зацікавленість у радикальному скороченні американського впливу на європейські справи. Здається, що для нашої держави настав слушний момент, який вона може використати у плані розглянутих вище проблем.
Інакше кажучи, Україна об'єктивно знаходиться у рамках геоекономічних просторів Росії та Європи18, внутрішня динаміка яких реально спрямована на їхнє зближення. Така структура має значні шанси згодом стати елементом глобальної континентальної (євразійської) геоекономічної (а тому і геополітичної) мегаструктури, де Україна спроможна набути ознак суб'єкта світових політичних процесів.
Loading...

 
 

Цікаве