WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Сім’я як чинник політичної ідентифікації особистості - Реферат

Сім’я як чинник політичної ідентифікації особистості - Реферат

відображається на розвитку ідентичності в дитини. Приязні взаємини між батьками та дітьми, наявність стійких контактів та емоційної прив'язаності між ними розвивають у дитини самоповагу, відкритість, довіру, повагу до батьківської поради, орієнтацію на їх рольові моделі. Однак сильна батьківська опіка, відсутність вимогливості до дитини з боку батьків демобілізує її активність та готовність до самостійного вибору, орієнтуючи на сліпе наслідування. Ситуація повного підпорядкування дитини батьківським настановам, наказового стилю дитячо-батьківського спілкування відображається у дитячій індиферентності, пасивності, зневірі у власних силах, очікуванні на везіння, відмежуванні від родинних настанов та цінностей, а в окремих випадках - у агресивності та деструктивній поведінці. Очевидно, мова йде про дві протилежні за змістом, але однакові за наслідками форми взаємин, які негативно позначаються на становленні ідентичності особистості. Найбільш психологічно травмуючою ситуацією виявилась та, де спостерігається велика дистанція між членами сім'ї, ігнорування батьками світу дитини та їх байдужість до дитячих переживань, тобто наявність формальних взаємин. Це визначає відсутність у підлітка стійких ідентифікацій та повне відчуження від родини. Альтернативою цьому є формування між батьками та дітьми дружніх та приязних стосунків, орієнтованих на позитивну батьківську увагу та підтримку. Така модель взаємин у сім'ї розвиває у дитини почуття власної цінності, що відображається увпевненості у власних силах, самоповазі, оптимізмі, здатності приймати рішення відповідно до власних переконань та відповідати за них.
Позитивне самосприйняття та впевненість у своїй авторитетності сприяє розвитку здатності до розуміння інших та прагненні до гармонійної взаємодії. Тобто, сімейні взаємини визначають здатність дитини робити свідомий вибір, сприяють її успішній самоідентифікації, зокрема, у політичній сфері.
Marcia J. розглядає ідентичність як процес, який розвивається протягом всього життя людини. Психолог визначає два шляхи досягнення ідентичності. Перший шлях полягає у поступовому усвідомленні індивідом деяких даних про себе (ім'я, громадянство, цінності), що веде до формування присвоєної чи передчасної ідентичності. Другий - самостійне прийняття індивідом вибору того, яким йому бути. Цей шлях веде до формування конструйованої чи досягнутої ідентичності [5].
M.D.Berzonsky доповнив теорію розвитку ідентичності, дослідженням індивідуальних відмінностей у процесі кодування, репрезентування і використовування досвіду як чинника формування різних статусів ідентичності [4]. Автор виділив 3 різні орієнтації, які обумовлюють 4 статуси ідентичності: 1) мораторій та досягнення ідентичності корелює з інформаційною орієнтацією. Такі індивіди шукають і оцінюють релевантну інформацію для прийняття кінцевого рішення. 2) дифузія ідентичності корелює з орієнтацією на уникнення. Таким підліткам характерне прагнення до уникнення проблеми і тим більше її вирішення. 3) обумовленість значимо залежна з орієнтацією на норму, що виражається у конформності індивіда щодо очікувань і настанов референтного оточення, насамперед, батьків. Тобто, самовизначення дитини залежить від її досвіду присвоєння ціннісних орієнтацій, зокрема, їх становлення у сім'ї.
Відстеження впливу моделей сімейних взаємин на формування певних статусів ідентичності дозволяє виділити напрямки розвитку політичної ідентичності у процесі політичної соціалізації у сім'ї:
1) схильність до наслідування настанов та цінностей родини, несформованість вміння робити самостійний та свідомий вибір. Що можна зобразити у формулі: "Роблю як Ви"
2) повне чи часткове відчуження (ігнорування) сімейних орієнтацій, опозиція. Аналогічно до "Роблю навпаки"
3) наявність власних настанов, але спостерігається побоювання допустити помилку та очікування на покарання. Індивід прагне уникнути самостійного вибору. Виражається як "Зроблю пізніше"
4) пошук релевантної інформацію для прийняття кінцевого рішення. При цьому власні настанови та орієнтації інтегровані в систему сімейних настанов та орієнтацій. Індивід здатен прикласти зусилля для самостійного вирішення проблеми. Аналогічно до "Роблю як вважаю за доцільне, дотримуючись прийнятих норм".
Перших три напрямки вказують на низький чи недостатній рівень ідентичності, що відповідно гальмує процес політичної соціалізації, тоді як четвертий - високий - сприяє успішній самореалізації у політичній сфері.
Результати дослідження дозволяють стверджувати, що одним із чинником політичної ідентичності є глибока потреба особистості у визнанні з боку родини. Акцептація дітей у сім'ї визначає у них вміння робити самостійний вибір. І, навпаки, малоавторитетність провокує виникнення стану несвободи. Гармонійність дитячо-батьківських взаємин визначає розвиток засадових положень демократичної культури.
Література:
1. Гнатенко П.И., Павленко В.Н. Идентичность: философский и психологический анализ. -К., 1999.-466с.
2. Эриксон Э. Детство и юношество. -Спб.:Ленато, 1996.-596с.
3. Adams G.R. Toward the development of an objective assessment of ego-identity status// Journal of Youth and Adolescence.-1979.-№8.- p.223-237.
4. Berzonsky M.D. Identity style: Conceptualization and measurement // Journal of Adolescent Research. 1989.-№4.-р.268-282.
5. Marcia J.E. Identity in Adolescence // Handbook of Adolescent Psychology-New York: John Wiley & Sons, 1980.- p.159-187.
Loading...

 
 

Цікаве