WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Coціально-психологічні гальма на шляху політико-ідеологічного самовизначення молоді: аналіз причин - Реферат

Coціально-психологічні гальма на шляху політико-ідеологічного самовизначення молоді: аналіз причин - Реферат

векторів трансформації соціальної ідентичності, але в ключі аналізу саме політико-ідеологічної ідентичності. Їх можна ще назвати певними гальмами, які утруднюють перебіг процесу самовизначення в політико-ідеологічному просторі.
Перший вектор стосується зміни процесу ідентифікації від стабільності до нестійкості, дифузності, невизначеності. Політична свідомість українських громадян, як і громадян постсоціалістичного загалу, змушена була пристосовуватися до умов, "коли на більшість питань немає готових, усві-домлених стійких особистісних та соціально-схвалюваних відповідей, но-рмативів та думок" [4, 77]. Адже в уніфікованій державі існувала чітка визначеність та монологічність політико-ідеологічної сфери, що пронизувала всю структуру соціалізації, проходила як базова через всі її агенти: від дитячих пісеньок про щасливе майбутнє з рідною єдиною партією до інтеграції з нею ж через ініціацію; ця уніфікована ідеологія була радше культурним феноменом, аніж політико-ідеологічним.Отже, інтеріоризовані цінності комуністичної ідеології, проартикульовані основними соціалізуючими суб'єктами соціальної структури впливали на світогляд когорти молодих людей, які впліталися в це ідеологічне мереживо в процесі ціннісної трансляції між поколіннями, формуючи біографію, визначаючи їх майбутнє. Не було потреби розвиватися інтересу до політичного життя суспільства у масовій свідомості, підкріплюючи його політичною компетентністю та відповідальністю. Процес соціальної ідентифікації більшості тодішньої молоді перебував в стадії "обумовленості" (згідно з означеним Д.Марсіа статусом ідентичності), коли політичні настанови передавалися від старшої вікової когорти молодшій, що сприймала їх без відповідної аналізу, соціальної рефлексії. Політична структура суспільства сприймалась як даність, впливати на яку своїми рішеннями чи діями не було змоги, та й відповідно нужди. А процес зміни політичного устрою сприяв ломці стереотипів, соціальних уявлень, поставив перед сучасними молоддю проблеми соціальної рефлексії суспільно-політичної дійсності, яка передбачає мобілізацію здатностей людського мислення до абстрагування, до формування знання далекого від конкретного міжособистісного досвіду.
Другий вектор процесу ідентифікації - від уніфікованості (визначеності) до різноманітності. Тобто, на зміну чітко окресленій кількості соціальних виборів, яка існувала в радянській державі і викликала хіба що неусвідомлений протест певній безальтернативності, прийшла незвично велика кількість політичних партій, зрозуміти різницю між ідеологічними поглядами яких важко навіть людині, яка цікавить політичними подіями країни. Різницю можна побачити лише хіба що між партії, які лежать крайніх позиціях ціннісного континуума. За результатами означеного соціологічного дослідження громадянської свідомості та самосвідомості на кінець 2001 року майже половина громадян не знають, яка партія представляє найкраще їх інтереси й погляди, або висловились, що такої немає взагалі (на нашу думку, кількість політико-ідеологічно невизначеної молоді значно вища), менше третини - вважає що вони не потрібні, більше третини - не визначились з цього питання, і це за умови, що більше половини громадян надають високу підтримку такому інституту демократії, як політичні партії. Тобто значна частина потенційних виборців не ідентифікували себе з певними соціальними чи ідеологічними групами і такий ціннісно-ідеологічно невизначений стан забезпечує як динаміку електоральної активності, так, на нашу думку, сприяє маніпулятивним тенденціям ідеологів "ідей-одноденок". Це досить загрозливий показник, що не додає стабільності та впевненості у майбутнє.
Третій вектор зміни процесу ідентифікації - зміщення у величині від глобальної до артикульованої, детальної. За дослідженням тих же В.Н. Павленко та Н.Н. Корж це стосується тенденції зниження рівня соціальної ідентичності в суспільстві, так звана, гіперперсоналізації, тобто зростання значення індивідуальних та особистісних характеристик, а не групових [4, 85-86]. Десятки років навіювались цінності колективізму забуваючи про індивідуальну значимість, акцентуючи увагу на важливість групового членства. В суспільстві, де відкрито панують егоїстичні інтереси власне індивідуалізація втрачає смисл, або ж не виходить за рамки мікрорівня, виявляючись лише в локальних, побутових, особистісних альтернативах; на макрорівні ж, під яким ми розуміємо рівень формування та впливу на політичну структуру суспільства з її цінностями, ідеалами спостерігався обмежений однонаправлений вплив політичних настанов, від так званої еліти до населення. Перебудова ж обернулася верховенством індивідуальних цілей та потреб, не піклуючись про групові. Можливо, з огляду на ці обставини національна ідея, на яку апелювали ідеологи перших років незалежності не спрацювала.
Четвертий вектор процесу ідентифікації - від потреби в самоповазі через групову належність до потреби в смислі. У ситуації нестабільності, більш значимою стає потреба пошуку смислу життя, чим пошук "своєї" групи, рис відмінності своєї групи від іншої (явище гіперперсоналізації та десоціалізації, про які ми зазначали вище) [3, 51]. Безумовно, потреба в смислі життя характеризує дорослі форми поведінки і тому не можемо обійти її, коли ми маємо справу з процесом дорослішання особистості, становленням соціального "я" людини. В.Франкл розглядає прагнення до пошуку і реалізації людиною смислу свого життя як природжену мотиваційну тенденцію, та властиву всім людям і, яку, можна назвати основним двигуном дій і розвитку людини [7]. Потреба в смислі життя утворює той "вузол", що дозволяє людині, по-перше, інтегрувати численні вимоги, що йдуть з різних сфер його життєдіяльності, будуючи життя не як послідовність розрізнених випадків, а як цілісний процес, що має мету і наступність, і, по-друге, допомагає людині інтегрувати всієї його можливості, максимально мобілізуватися для реалізації тим задач, які вона ставить собі, у відповідності до виробленої Я-концепції і концепції
Loading...

 
 

Цікаве