WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → До проблеми екстремалізації масової політичної свідомості та поведінки - Реферат

До проблеми екстремалізації масової політичної свідомості та поведінки - Реферат

центристських.
Можна, отже, виснувати, що інтенсивність, навіть певна напруженість психічного життя спонукають особу (у разі, коли йдеться про активність у політичній сфері) до виявлення відносно чіткіших, заакцентованіших, визначеніших, ніж звичайно, поглядів.
Нами також установлено, що точність прогнозу тенденцій розвитку масових політичних настроїв є вищою в експертів, які самі посідають помірковані політичні позиції, і знижується в тих, чиї погляди відхиляються від центристських управо або вліво. Особи, яким притаманні більш-менш урівноважені, центристські або близькі до них погляди, виявляють назагал кращу здатність оцінювати політичні та політико-психологічні явища, у політично значущих ситуаціях демонструють адекватнішу поведінку, ніж громадяни, що тяжіють до крайніх політичних позицій. Таким чином, вплив процесів екстремалізації виявляється не лише на масовому рівні, а й у специфічному заломленні через індивідуальні особливості.
З огляду на це видається слушним звернути увагу на таку собі психологічну привабливість посідання крайніх політико-ідеологічних позицій. Центризм, схильність до порозумінь і компромісів, з одного боку, передбачають здатність особи або групи до рефлексії, до різнобічної, децентрованої оцінки подій, уміння дивитися на проблему очима опонента (що сукупно вимагає доволі високого інтелектуального рівня), з іншого - призводять до постійних вагань і сумнівів, до певного балансування між різними можливими підходами, для чого необхідною є психічна врівноваженість і стабільність.
Відтак передумовою ідеологічного центризму є високий (достатній) рівень психологічного - інтелектуального та емоційного - розвитку. Це вельми нелегко - постійно зважувати всі обставини, аналізувати нюанси, поступатися, навіть частково, власними засадами й переконаннями. Легше натомість заздалегідь зайняти певну позицію - просту і зрозумілу (а такою зазвичай буває позиція крайня, екстремістська) і через призму відповідних постулатів оцінювати всі події та ситуації.
Наприклад, як пише Г.Дилігенський, коґнітивне джерело фашистського та будь-якого етноцентричного світогляду полягає в прагненні до максимально спрощеного, не вимагаючого знань і розумових зусиль бачення суспільного життя. Політичний екстремізм найчастіше будується на гіпертрофовано ірраціональних уявленнях і поведінці, а такий аґресивний ірраціоналізм звичайно є наслідком певної психічної меншвартості, неблагополуччя, що примушує особистість активно використовувати механізми психологічного захисту та міфічні форми свідомості. Емоційно переживані почуття самотності, беззахисності, тривожності є типовою безпосередньою передумовою політичного екстремізму [16].
Цілком очевидно, що такій спокусі легше піддаються особи більш або менш психологічно неповноцінні, уразливі, несамостійні. А поява відповідного "харизматичного" лідера з простими категоричними гаслами часто-густо діє як соціально-психологічний каталізатор, що гуртує таких громадян і штовхає на шлях політичного екстремізму.
Отже, із психологічного погляду політичний екстремізм - явище назагал неминуче і навіть, у певному розумінні, "нормальне". Неминуче, бо завжди, у будь-якому суспільстві знаходяться особи, які прагнуть компенсувати свої проблеми, реалізувати особистісні комплекси в антисуспільній активності в політико-ідеологічній сфері. (Зауважимо, що конкретні гасла і спрямованість такої активності можуть для самої особи не мати принципового значення. Важливо не те, якого кольору прапор, а те, що під цим прапором можна вільно "розкомплексуватися").
Це явище "нормальне", бо його брак, абсолютне й беззастережне домінування центристських настроїв раніше чи пізніше призведе до застою, до загального самозаспокоєння, а відтак і до занепаду. Занепадницькі ж тенденції знову породять екстремізм.
Тому в розвинутому, цивілізованому суспільстві, яке прагне захистити себе від екстремістських проявів, основні зусилля має бути скеровано не на покарання винуватців post factum, а на своєчасне виявлення "груп невдоволеності", на створення умов для адекватного задоволення їхніх потреб, а відтак на запобігання політичному екстремізмові.
Л І Т Е Р А Т У Р А
1.Агеев В.С. Межгрупповое взаимодействие. - М., 1990.
2.Арон Р. Демократия и тоталитаризм. - М., 1993.
3.Банашак М., Форхольцер Й.Человек и власть. - М., 1973.
4.Бебик В. Як стати популярним, перемогти на виборах і утриматись на політичному олімпі. - К., 1993.
5.Васютинський В.О. Масова політична свідомість українського суспільства як об'єкт політико-психологічного вивчення // Наукові студії з політичної психології: Матеріали звітної наук. сесії Наук.-практ. центру політ. психології АПН України 25 - 26 січня 1995 р. - К., 1995. - С.9 - 22.
6.Галин И.А. Социальное самочувствие // Социологический справочник. - К., 1990. - С.352 - 353.
7.Ганзен В.А., Юрченко В.Н. Системный подход к анализу, описанию и экспериментальному исследованию психических состояний человека // Психические состояния (Экспериментальная и прикладная психология, вып.10). - Л., 1981. - С.5 - 16.
8.Гиддингс Ф. Основания социологии. - М., 1898.
9.Головаха Е.И., Бекешкина И.Э.,Небоженко В.С. Демократизация общества и развитие личности: От тоталитаризма к демократии. - К., 1992.
10.Головаха Е.И., Панина Н.В. Социальное безумие: история, теория и современная практика. - К., 1994.
11.Гордон Л.А. Социальная адаптация в современных условиях // Социолог. исслед. - 1994. - N 8 - 9. - С.3 - 15.
12.Горшков М.К. Общественное мнение: История и современность. - М., 1988.
13.Гроф С. За пределами мозга. - М., 1993.
14.Грушин Б.А. Массовое сознание: Опыт определения и проблемы исследования. - М., 1987.
15.Давыдов А.А. Существует ли мера социальной гармонии? // Социолог. исслед. - 1988. - N 5. - С.72 - 73.
16.Дилигенский Г.Г. Социально-политическая психология: Учеб. пособие для высш. учеб.заведений. - М., 1996.
17.Дмитриев А.В., Степанов Е.И., Чумиков А.Н.Российский социум в 1995 году: конфликтологическая экспертиза (первое полугодие) // Социолог. исслед. - 1996. - N 1. - С.6 - 23.
18.Донченко Е.А. Социетальная психика. - К., 1994.
19.Дюркгейм Э. Социология. - М., 1995.
20.Иванов В. Политическая психология. - М., 1990.
21.Кирилюк Ф.М., Кремень Л.А., Ирхин Ю.В.Психология и политика: Учеб. пособие. - К., 1993.
22.Козлова О.М. Развитие идеологий и социальные конфликты //Социолог. исслед. - 1993. - N 4. - С.25 - 29.
23.Кола Д. Политические партии, государство // 50/50. Опыт словаря нового мышления. - М., 1989. - С.334 - 337.
24.Кондаш О. Хвилювання: страх перед випробуванням. - К., 1981.
25.Крамник В.В. Социально-психологический механизм политической власти. - Л., 1991.
26.Кули Ч. Социальная самость. Первичные группы // Американская социологическая мысль. - М., 1994. - С.316 - 335.
27.Кучеpів І., Бекешкіна І., Головаха Є., Макеєв С. Економічна свідомість населення Укpаїни і економічна пpосвіта. - К., 1996.
28.Лебон Г. Психология народов и масс. - СПб., 1995.
29.Любивый Я.В. Современное массовое сознание: динамика и тенденции развития. - К., 1993.
Loading...

 
 

Цікаве