WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Масова політична свідомість і поведінка як об'єкт політико-психологічного вивчення - Реферат

Масова політична свідомість і поведінка як об'єкт політико-психологічного вивчення - Реферат

"рацiоналiзацiями" нерацiональної поведiнки. Головним у структурi логiчної поведiнки є логiчне мiркування, а в структурi нелогiчної поведiнки - певний психiчний стан.
Разом із тим, за Парето, суспiльство є не хаосом нелогiчних дiй, не їхньою сумою, а системою, яка прагне до рiвноваги. Соцiальна свiдомiсть i поведiнка залежать вiд певної структури суспiльства, постiйними елементами якої є "резидуї" (вiд хiмiчного термiна residue - осад, тверда речовина, матеріал), тобто константне утворення, базис суспiльства; "деривацiї" (лiнгв.: утворення похідних слiв), тобто нестабiльнi елементи, якi є похiдними вiд базисних якостей соцiуму; "деривати" як результат узаємодiї базисного i похiдного елементiв. Усi цi окремi частини утворюють антропологiчну реальнiсть, яка є автономною щодо соцiальної системи i незалежною вiд її впливiв. Резидуї становлять основу цiєї автономностi, антропологiчну психiчну основу соцiуму, на якiй надбудовується друга важлива його частина - iдеологiчнi теорiї, доктрини, вiрування тощо (деривацiї). Але недооцiнювати останнiх не можна. Людям притаманна схильнiсть до вироблення iдеологiчних "рацiоналiзацiй" майже всього. До деривацiй Парето вiдносить також мiфи, леґенди, казки, полiтичнi програми, гасла, рiзного роду соцiальнi, етичнi, теологiчнi теорiї, доктрини i т.п., якi аж нiяк не пов'язанi з об'єктивною логiкою, а виконують роль псевдологiчного обґрунтування iррацiональних резидуїв. Будучи засобом приховування iстинних мотивiв людської поведiнки, деривацiї неприступні для сприймання рацiональної критики та наукової арґументацiї.
Парето вважає, що рiзнi класи деривацiй вiдповiдають рiзним iсторичним умовам, а в певних межах також і певним класам резидуїв. У цьому зв'язку iдеологи й полiтики мають вельми обмежену свободу дiй. Домiнуюча в соцiальних науках i полiтицi вiра у всесильнiсть iдеологiї в суспiльствi вiдповiдає дiйсностi тiльки тодi, коли є збіг резидуїв i деривацiй. Мистецтво полiтики полягає в тому, щоб вивчити сутнiсть резидуїв i враховувати її, а не в тому, щоб її змiнити [44].
За хрещеного батька сучасних психологiчних теорiй iнтеракцiй можна вважати американця Ч.Кулi. На його думку, первинними фактами суспiльства є уявлення, якi люди мають одне про одного, а особистiсть - це сума психiчних реакцiй людини на думки оточуючих його людей. Суспiльство складається зі взаємних психiчних реакцiй людей, а найбiльше значення для розумiння соцiальної динамiки мають мiжiндивiдуальнi стосунки, якi складаються в первинних групах. Первинна група - це фундаментальне поняття, яке надалі дуже поширилося в соцiологiї та соцiальнiй психологiї. Саме первиннi групи, за Кулi, є позаiсторичним, унiверсальним утворенням, яке становить головний базис того, що є спiльним у людськiй природi та людських iдеалах [26].
Фундаментальнi теоретичнi розробки в рамках символiчного iнтеракцiонiзму належать Дж.Мiдові, Г.Блюмерові, Е.Ґоффманові. Вони здійснили масштабнi дослiдження масової поведiнки у громадських мiсцях, чуток, панiки, механiзмiв поведiнки натовпу i великих груп людей.
Дж.Мiд та його послiдовники привнесли новий пiдхiд до аналiзу соцiальних i полiтичних процесiв у суспiльствi. Бiльшiсть соціологів, починаючи з Конта, виходили з того, що люди живуть i дiють у свiтi наперед iснуючих об'єктiв, а їхня поведiнка - лише реакцiя на цi об'єкти. Iнтеракцiонiсти обстоюють iншу позицiю, згiдно з якою саме спільне життя людей постає умовою розвитку свiдомостi, розуму, виникнення свiту об'єктiв, особистостей та певної людської поведiнки. Так, наприклад, соцiальнi iнститути формуються як результат певного "колективного порядку", який, своєю чергою, складається в процесi сприймання "узагальненого iншого", тобто тих поглядiв, що їх ми тримаємо в собi вiдносно iнших. Соцiальний свiт виникає в ходi мiжiндивiдуальних контактiв, i лише крiзь практику проходить шлях розвитку соцiального органiзму та його функцiй. Але так само, як i багато попереднiх авторiв, Мiд визнає iснування надiндивiдуальних базисних факторiв соцiальної динамiки. У нього це - символи та символiзацiя, символiчна система взагалi (як основний її компонент розглядається, наприклад, мова). Саме через культурно-iсторичну символiку соцiуму виникає стихiйнiсть iндивiдуальних дiй. Вплив соціалiзацiї розглядався Мiдом у його теорiї гри, де вiн намагався проаналiзувати iнтеґральнi механiзми поєднання iндивiдуальної стихійностi i колективного порядку. Прийняття членами суспiльства правил даної гри i є розумiнням "узагальненого iншого", з огляду на яке здiйснюється iндивiдуальна поведiнка [32].
У концепцiї Блюмера детермiнуюче значення надається свiдомостi людини, а не культурним чинникам, якi складаються незалежно вiд неї [62]. А за Ґоффманом поведiнка людей формується їхнiм бажанням залишити вiдповiдне враження в тих, кого вони вважають за важливих для себе. Вiн фокусує увагу на засобах, за допомогою яких соцiальнi дiячі манiпулюють символами та жестами для справляння вiдповiдного враження на iнших [63]. Ще й досi прикладнi дослiдження в рамках символiчного iнтеракцiонiзму зберiгають свою актуальнiсть при дослiдженнi колективних форм поведiнки та соцiальної свiдомостi.
Тема соцiальної структури та її впливу на соцiальну поведiнку була основною в теоретизуваннi представникiв структурного функцiоналiзму. Уведення ними таких нових понять, як функцiя та дисфункцiя, явна та латентна функцiя, порядок і конфлiкт (як соцiальних процесiв, що можуть виступати iнструментом формування, стандартизацiї та пiдтримання соцiальної структури), збагатило метод соціального пізнання за рахунок бiльш глибокого аналiзу емпiричних фактiв. Але радикального внеску в розумiння системних факторiв, якi визначають полiтичну, економiчну, культурну поведiнку людей у даному суспiльствi, цi теорiї не зробили [31; 44].
Дальше від них пiшли представники структуралiзму, якi подарувалисвiтовi якiсно новий погляд на його сутнiснi таємницi. Погляд на суспiльство, соцiум як явище, незалежне вiд особистостi, її дiяльностi та поведiнки, детермiноване внутрiшньою структурою, яка й визначає "поверхневi" явища, відкрив нову свiтоглядну парадигму. Тут, коли йдеться про структуру соцiуму, передусім маються на увазi глибиннi, внутрiшньо неявнi моделi свiту. Лiдерами структуралiстського методу були й залишаються французькi дослiдники К.Левi-Строс (в антропологiї), Л.Альтюссер (у соцiальній теорiї та фiлософiї), Ж.Лакан (у психоаналiзі), М.Фуко (в iсторiї iдей), Ж.Деррiда (у фiлософiї) та iн.
Окремо треба зупинитися на поглядах видатного швейцарського психiатра і психолога К. Юнґа, а також теоретика Франкфуртської школи Ю.Габермаса, якi якiсно змiнили сучаснi уявлення про витоки i чинники "соцiальної характерологiї" (Ґ.Шпет), "народного духу" (Г.Штейнталь i М.Лацарус), "тотального людського феномена" (Е.Дюркгейм, К.Левi-Строс, М.Фуко), "психiчного складу", "нацiонального характеру", "менталiтету" та iнших понять, які вiддзеркалюють таємничiсть i силу глибинних психiчних реґуляторiв життя суспiльства.
Цю можливiсть їм надали як природничi науки, проґрес яких на початку ХХ ст. досяг свого iсторичного апогею, так i власнi емпiричнi та теоретичнi дослiдження на основi нагромадженого наукового досвiду. Суспiльство розглядається не як сума iндивiдiв, а як певна iнтеґрована цiлiснiсть, система, що має як спiльнi з iндивiдом, так i специфiчнi тiльки для цiлiсностi ознаки i властивостi. Останнi формуються в процесi iсторико-культурного розвитку, закрiплюються в рiзноманiтних формах i символах та несвiдомо впливають на iндивiдуальну і колективну поведiнку людей.
З моменту виходу у свiт 1900 р. "Тлумачення сновидiнь" З.Фрейда уявлення про особистiсне несвiдоме зробилося вихiдним у глибинно-психологiчному розумiннi багатьох явищ життя. У суспiльствах західного типу поняття несвiдомого вже в 20-тi роки викликало дедалі зростаючий iнтерес полiтикiв, якi намагалися його використовувати з метою розв'язання малих i великих, внутрiшнiх i зовнiшнiх соцiальних конфлiктiв.
У 30-тi роки з'явилися першi праці К.Юнґа, присвяченi "колективному несвiдомому" та його "архетипам", а також роботи з типологiї психiчних функцiй. У цих працях
Loading...

 
 

Цікаве