WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Біографічний метод дослідження політичних ідентитетів особистості в умовах становлення громадянського суспільства - Реферат

Біографічний метод дослідження політичних ідентитетів особистості в умовах становлення громадянського суспільства - Реферат

вперше було застосовано в психоаналізі. З.Фрейд разом з американським дипломатом У. Буллітом провели глибинне психологічне дослідження особистості 28-го президента США В. Вільсона [6].
Зібравши інформацію про життя Вільсона (а саме розповіді друзів президента, їхні щоденники, листи, записки), використовуючи класичний психоаналіз, Фрейд і Булліт змогли пояснити одіозність президента, його політичну інфантильність, релігійний фанатизм. Глибинні внутрішні конфлікти, які сформували особистість Вільсона в перші роки його життя, проявили себе в його президентській діяльності і не тільки привели до остаточного краху зовнішньої політики, але й сприяли його деградації як особистості.
Іншим психоаналітичним дослідженням, пов'язаним з політикою, с книга "Психопатологія і політика" Г.Лассуелла [10, с. 195-199]. Ціллю дослідження, за Лассуеллом, є визначення принципово важливих етапів розвитку людини і виокремлення їх характерних рис. Тим самим, вважав Лассуелл, політичній науці стає доступний цілком незайманий пласт невивченого матеріалу, який ховається у біографіях конкретних людей.
Важливий аспект застосування Лассуеллом ідей психоаналізу в дослідженнях політики - це його концепція політичної особистості, яку він виклав у даній книзі. Формула, яка розкриває поняття політичної особистості, включає три компоненти. Перший компонент - р означає приватні мотиви індивіда втому вигляді, як вони виховані та організовані у відношенні до сім'ї на ранньому етапі розвитку особистості. Конкретними прикладами Лассуелл ілюструє думку про те, що примітивні психологічні структури продовжують функціонувати всередині особистості ще довго після того, як періоди дитинства хронологічно вже пройдені. Особливе значення вчений приділив ненависті в політиці, вважаючи, що можна виявити, що найбільш важливий приватний мотив - це пригнічена і могутня ненависть до влади, ненависть, яка знаходить часткове відбиття і пригнічення у відношенні до батька.
Друге поняття - d, за допомогою якого формула описує переміщення приватних мотивів від сімейних об'єктів до суспільних. Пригнічена ненависть до батька може бути спрямована на конкретних політиків і багатих людей, що особливо актуально для України, де багато-хто в глибині душі вважає, що чесним шляхом багатство не наживеш. Одночасно від гармонійних відносин з батьком може істотно залежати успішне переборювання ненависті до суб'єктів різного рівня суспільних.
Третій символ - r означає раціоналізацію переносу в термінах суспільних інтересів. Конкретним прикладом нашого часу може стати моральний осуд відомих підприємців, які створили свій капітал на виробництвом матеріальних цінностей, а за допомогою різного Роду афер. Саму загальну формулу, яка виражає фази становлення повно, цінної розвиненої політичної особистості, Лассуелл бачив р } d } r - Р, де р - приватні мотиви, d - перенесення на суспільній об'єкт, r - раціоналізація в термінах суспільного інтересу, Р - політична людина, і }- перетворення.
Опираючись на методологічні розробки дослідження політичного лідерства і проаналізувавши історії життя ряду конкретній політиків, Лассуелл висунув власну типологію політичних особистостей. Вона включала три типи політичних особистостей, з урахуванням їх здібностей виконувати певні ролі: агітатор, адміністратор і теоретик. Кожному з цих типів притаманні специфічні особливості поведінки в дорослому житті. Для опису особливостей формуванні політичних цінностей Лассуелл пропонує поняття "еволюційний тип". З точки зору вченого, для повноцінного дослідження політичного діяча необхідно вивчити історію його життя, починаючи раннього дитинства. За допомогою поняття еволюційного тип можна зробити опис набору остаточних реакцій дорослого індивіда і пов'язати їх з критичним досвідом в його попередньому житті який змушує індивіда вибрати певний спосіб поведінки. Дане поняття включає не тільки суб'єктивні оцінки історій життя особистості, але й охоплює об'єктивні фактори, які вплинули на формуванні даних типів.
Тому особливу увагу в дослідженні політичної самоідентифікації особистості слід приділити дитинству респондента, його соціалізаційному розвитку, що можливе лише при зверненні до біографії індивіда.
Отже, біографічний підхід у поєднанні з лейтмотивними запитаннями -релевантний метод дослідження процесу політична самоідентифікації особистості в умовах становлення громадянської суспільства, оскільки дозволяє вивчати процес у поєднанні соціальних та особистісних детермінант, у взаємозв'язку індивідуальноп життя та розвитку суспільства; дозволяє аналізувати суб'єктивну розмаїття зовнішньо схожих об'єктивних дій; пропонує не фрагментарне, а цілісне вивчення процесу; дає змогу повніше визначити генезу та причинність зміни політичної ідентичності, виявлення диспозиційних компонентів; нагромаджує своєрідну базу для подальшого евристичного пошуку і висунення нових гіпотез.
Література
1. Скакова Л.Г. Метод біографічний (метод біографічних документів) // Соціологія: короткий енциклопедичний словник, - Київ: Український центр духовної культури, 1998. - С. 313-314.
2. Скакова Л. Флоріан Знанецький: автобіографічний метод у соціології// Соціологія: теорія, методи, маркетинг. - 1998, - № 6.
3. Знанецький Ф. Автобіографічний метод у соціології (Пер. Л.Скокової) // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. - 1998, - № 6.
4. Вергер П., Лукман Т. Социальное конструироаание реальносте. Трактат по социопогии знання. - М.: Медиум, 1995. - С. 333.
5. Нахтин М. Эстетика словесного творчества. - М., 1986. - С. 444.
6. Фрейд 3., Бумит У. Томас Вудро Вильоти, 28-й президент США. Психол.исслед. - М.: Прогресс, 1992. - С. 288.
7. Фромм З. Бегство от свободи. - М.: Прогресс, 1995. - С. 256.
8. Адорно Т. Типы и синдроми. Методологический подход. Глави из книги "Авторитарная личность"// Социс. - 1993. - №3.
9. Адлер А. Наука жить. - К.,1997. - С. 288.
10. Короткова Н.В. Разработка Г.Д.Лассуеллом методов политического психоанализа // Социально-политический журнал, - 1998. - № 4.
11. Рибников Н.А. Автобиографин как психологические документи // Психология. - 1930. - №3. - Вып. 4, - С. 440-458.
12. Логинова Н.А. Биографический метод в психологии й смежных науках:Автореф. дис. канд. психол. наук. - Л., 1975. - С. 18.
ІЗ. Вардомацкий А.П. Аксиобиографическая методика // Социс. -
1991. -№7. -С. 80-84.
14. Цветаева Н.Н. Биографический дискурс советской зпохи // Социологический журнал. - 1999. - №1/2.
15. Нолл В. Трансформація громадянського суспільства. Усна історія української селянської культури 1920-30 років / Центр дослідження усної історії та культури. - Київ.: Родовід, 1999.
16. Жизненный путь личности: (Вопросы теории и методологии социально-психологического исследования) /Л.В.Сохань, Е.Г.Злобина, В.А.Тихонович и др.; АН УССР. Ин-т философии. - К.: Наук, думка, 1987. - С.279.
17. Головаха Е.И., Кроник А.А. Психологическое время личности. - Киев.: Наукова думка. - 1984. - С. 207.
Loading...

 
 

Цікаве