WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Біографічний метод дослідження політичних ідентитетів особистості в умовах становлення громадянського суспільства - Реферат

Біографічний метод дослідження політичних ідентитетів особистості в умовах становлення громадянського суспільства - Реферат

дав змогу не лише ретроспективно описати події, які відбулися в житті особистості, а й діагностувати цілісну суб'єктивну картину життєвого шляху, який включає в себе як минулі, так і майбутні, очікувані і плановані людиною події.
О.Злобіна та В.Тихонович за допомогою напівстандартизованого інтерв'ювання виявили інформацію про певні періоди життя респондентів [18]. Це дало можливість обґрунтувати нові теоретичні моделі ідентифікації та адаптації особистості на базі виявлених в інтерв'ю життєвих рішень, а також одержати нову інформацію про структуру ціннісних орієнтацій респондентів щодо різних об'єктів , ідентифікації в соціально-часових і соціально-просторових вимірах.
М.Шульга та Н.Бойко [19] для створення соціологічного портрету владної еліти відібрали та проаналізували біографії членів урядів періоду 1990-1997 років. Для аналізу біографічних відомостей було обрано такі показники, як прізвище та ім'я; рік народження; область; народження; місце народження (село чи місто) - це дало змогу визначити характер світосприйняття індивіда; який учбовий заклад і закінчив; рік закінчення учбового закладу; рік початку трудової діяльності; наявність другої освіти, наявність вченого ступеню; тип отриманої освіти; час перебування в уряді. Завдяки аналізу біографічних даних вдалося простежити процеси рекрутації найвищого щабля української еліти у надзвичайно цікавий період нашої історії.
Безпосередньо досліджувала біографічний метод в соціологів Л.Скокова [1, 2, 20). Вона провела історико-соціологічний аналіз теоретико-методологічних підстав біографічного методу та шляхів його емпіричного застосування у соціології. Для дослідження міжпрофесійної мобільності та зміни соціальної ідентичності було залучено метод історії життя як різновид біографічного методи О.Симончук [21]. Для дослідження використовувалось напівструктуроване, лейтмотивне інтерв'ю.
Таким чином, інтенсивне наукове опрацювання біографічного методу, яке спостерігається в останній час, свідчить про органічним зв'язок між ціннісною, установочною проблематикою як класом соціологічних і соціапьно-психологічних завдань та біографічний методом, як класом емпіричних досліджень.
У науковій літературі біографічний метод у багатьох випадках асоціюють з якісними підходами [22, 23]. І хоча в нашому дослідженні такі канони якісного підходу як відсутність жорсткої схеми гіпотетичних суджень, необов'язковість забезпечення статистичного представлення даних будуть скореговані згідно з завданнями нашого дослідження, все ж прагнення до вільного спілкування інтерв'юери і респондента, яке засноване на розумінні, можливість висунення нових гіпотез та нагромадження своєрідної бази для подальшого евристичного пошуку цілком відповість меті якісних досліджень.
В.Ядов, здійснюючи порівняльний аналіз якісних та кількісних методів, акцентує увагу на тому, що позитивістська методологія не дає змоги зрозуміти "людську сутність" соціальних явищ та процесів, бо індивід представляє інтерес як представник соціального типу, малоефективно виявляє формулювання нових соціальних проблем, адже кількісні методи як правило задіяні для перевірки вже сформульованих гіпотез [24].
Отже, комбінування біографічного методу з елементами якісного підходу та застосуванням принципів аналізу й інтерпретації даних результатів, які більше розроблені у кількісних методиках, дадуть гідну відповідь закидам, що лунають на адресу біографічного методу, а саме: що він не є науковим, бо просте складання біографій без аналітичних спроб відповідає скоріше журналістському дослідженню. Але в даному випадку не береться до уваги те, що життєвий досвід і біографічні реконструкції окремого індивіда не завжди є "суб'єктивним матеріалом" і дана "об'єктивістська" тенденційність не враховує того, що люди в сучасному суспільстві зайняті тим, щоби по різному стверджувати свою індивідуальність, вирізняючи себе із суспільства. І саме історії життя виявляють суверенітет Я [22].
Інший закид в ненауковості - це нашвидкуруч методична інтерпретація даних. Справді біографічний метод не має ще цілісного канону вимірювальних і оцінювальних методів. Але ретельно сплановані методики, запозичення вже апробованих способів аналізу можуть позбавити його цього недоліку. Також критики вказують на те, що біографічні матеріали не надійні як соціологічна інформація: можливі хвалькуватість розповідача, недостовірність через ретроспективне-мемуарний характер, неправда про життя і т. д. Але вміло продумана методика, дублюючі питання дадуть змогу врахувати дану проблематичність.
Таким чином, гнучкі якісні методи ведення діалогу можуть бути доповнені логікою теоретичного гіпотезування і політичного лейтмотиву дослідження. Адже, по-перше, в предметну царину емпіричного Дослідження політичної самоідентифікації особистості потрапляють такі питання сучасної української дійсності, відносно яких у суспільстві спостерігається серйозна поляризація. Разом з тим, відносно цих питань здійснюється достатньо жорсткий нормативний пресинг зі сторони більшості ЗМІ. У такій ситуації є висока віра гідність небажання частини респондентів відповідати на запропоновані питання. По-друге, оціночні судження про ті чи інші сторони політичного життя можуть представляти занадто висок вимоги до когнітивних можливостей окремих респондентів, хоч' це повинно братися до уваги при розробці вибірки. По-третє специфіка причинності та мотивів політичної самоідентифікації потребує мобільних методик при виявлені диспозиційних компонентів ідентичності, фіксація яких за допомогою структуровані закритих питань є проблематичною.
Біографічний метод використовує глибинне інтерв'ю як основний вимірювальний інструмент. Існує два основних типи таки інтерв'ю, які відрізняються за ступенем відкритості - інтерв'ю із протяжною темою, із певним лейтмотивом та нарративне інтерв'ю з абсолютно вільним діалогом. У нашому випадку найбільш релевантним буде лейтмотивне інтерв'ю.
Як стверджує В.Фукс-Хайнрітц, лейтмотивне інтерв'ю зумовлюється тим, що респондент може керовано підійти до теми і ні кидати її. Всі опитувані висловлюються на однакові теми, які особливо цікавлять дослідника, що дає опору для змістовного порівняння. В окремих випадках лейтмотив може означати різноманітні "форми", як детально розроблена анкета від п'ятдесяти і більші питальних сфер, котрі повинні бути обговорені з респондентом одна за іншою, так і лист-підказка для інтерв'юера на декілька тем, які, якщо респондент не вийде на них сам, повинні були поставлені в кінці інтерв'ю. Переваги лейтмотивного інтерв'ю очевидні: місця з багатьох інтерв'ю можуть бути порівняні один з одними, оскільки вони є результатом однакових питань з лейтмотива, в цілому оцінювання може йти швидше, бо питання лейтмотиві складають певний мінімум важливих тем, від яких досліднику не можна відмовитися. До того ж лейтмотив є своєрідною підвалиною, фундаментом для інтерв'юера, завдяки яким він структуруєдіалог [22, с. 24-25].
Комбінування елементів біографічного методу та політичній досліджень
Loading...

 
 

Цікаве