WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Проблема націоналізму - Реферат

Проблема націоналізму - Реферат

походження її членів, вільно господарити на її землі. Водночас, однак, він не заперечує права проживання на українській території й іншим національним меншостям, якщо вони засвідчать свою лояльність до української національної більшості й української держави. (Пундик Ю. До ідеологічних питань українського націоналізму. / У полум'ї дружнього слова.- Париж, 1983).
Чимало "етнічних" звинувачень націоналізму лежить у площині конкретних дефініцій, а простіше - у свідомій підміні деяких понять. Так, деякі українські й неукраїнські масмедіа постійно ототожнюють поняття "націоналізм" і "шовінізм", щоб у такий спосіб дискридитувати перший, надавши йому ознак другого. Домінує також визначення - що патріотизм це любов до своєї країни, а націоналізм - це ненависть до інших. Але український націоналізм - явище органічне, не привнесене ззовні, це ідеологія здобуття й закріплення державності на своїй етнічній території. Шовінізм - явище інтернаціональне, за своєю природою агресивне і прагне до закабалення інших народів чи держав. Сплутувати ці поняття неприпустимо.
Не можна обминути ще однієї важливої проблеми. Організаційна строкатість націоналістичного табору в Україні, його неоднорідність і неструктурованість породили безліч інтерпретацій націоналізму: від фашизаціїцього поняття - до підміни націоналізму лібералізмом чи демократизмом. Таке ідейне "бродіння" дискредитує націоналізм, а значить, стоїть на шляху поширення та пропаганди ідей націоналізму. За таких обставин саме ОУН, з огляду на її авторитет, і мала б стати тим орієнтиром, який давав би змогу скристалізувати ідейні засади, відділити зерно від полови, оцінити нове, вказати на промахи і хиби.
На початку століття українському націоналізмові судилося стати могутньою ідейною силою на шляху до свободи. Укінці століття наша воля, інтелект і праця мають зробити український націоналізм визначальним фактором державотворення, аби врешті сповнилася мрія наших великих попередників - відродилася могутня, велика й велична Українська Самостійна Соборна Держава!
ГЕОПОЛІТИЧНІ ВІЗІЇ УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛІЗМУ
Правильний вибір геополітичних орієнтирів - це запорука гармонійного розвитку будь-якої держави. Проблеми геополітики не є простими, а їх розв'язання не може узалежнюватися виключно від сьогочасних політичних переконань. Скоріше навпаки: будь-які геополітичні моделі мають бути вислідом історіософських узагальнень базуватися на основі національно-традиційних вартостей.
У першій половині сторіччя (30-40 роки) теоретиками й ідеологами українського націоналізму була опрацьована оригінальна концепція геополітичного майбутнього Української Держави, основні елементи якої не втратили і нині своєї актуальності.
Державне оформлення національних устремлінь аж ніяк не є межею для подальшого самовираження нації. Нація - явище культурне і перебуває у постійному змаганні з іншими національними культурами; і це протистояння не визнає кордонів. Іншими словами, "імперіальний" дух - є неодмінною ознакою кожної здорової нації. "Нація, що залишається у своїх межах, не тужить за духовою і державною експансією, не знає імперіальної тенденції,- нація нежива" (О. Ольжич). Прикладом для нас тут може бути Київська Держава, коли український народ активно поширював на Схід, Південь та Північ свою власну цивілізацію, залишив у спадок майбутнім поколінням величні пам'ятки духовної і матеріальної культури, мав тісний зв'язок з європейським світом. Під сучасну пору саме неусвідомлення важливості імперіальної ознаки - з одного боку, та брак знань про геокультурні особливості розвитку української нації - з іншого, призвів до фактичної відсутності власної державної геополітики.
Отже, вектор української геополітики так чи інакше завжди був спрямований на Європу, а христянство лише скріпило духовий зв'язок України із традицією Окциденту. Європейськість української нації протиставилася культурі Півночі, результатом чого роль України визначалася як форпост східної Європи. У цьому плані ідеолог українського націоналізму Юрій Бойко підкреслює разючий контраст, який на рівні расовості, ментальності, культури розділяє українців і московитів: "Дуже тривкими, постійними рисами нашого національного характеру є естетизм, емоціоналізм, чутливість, ліризм... Не те в Росії. Антиестетичність, бруд, нехлюйство характеризують побут російського селянина, багато цього є в пересічній російській робітничій чи ітелігентській родині".
Такі історичні передумови мають сьогодні визначати стратегію геополітики України як самостійної держави. На сучасну пору мова має йти не стільки про "відкриття Європи" чи "прорив у Європу", скільки про повернення до Європи. Однак процес повернення буде складним, позаяк його динаміку визначатимуть наші реальні економічні, військові та інтелектуальні можливості. Але процес цей - незворотній з огляду на європейську сутність української нації. Через Європу Україна здійснюватиме свою торговельну та інтелектуальну експансію до Північної та Південної Америки.
Уже в короткому часі виявиться виключна перспективність південного напряму. Близький Схід - одна з альтернатив для України у разі припинення надходження енергоресурсів з Росії, а також прямий шлях до "завоювання" Азії та Африки.
Також слід наголосити, що всі геополітичні проблеми Україна здатна розв'язати лише за умови реальної державної незалежності. Україна як член СНГ або суб'єкт якоїсь іншої наддержавної структури (навіть із столицею в Києві) приречена виконувати у світі маргінальну роль, бо лише Українська Соборна Самостійна Держава як вислід споконвічних змагань українського народу спроможна забезпечити справжні умови для самовияву нації, виявити її здорові імперіальні можливості.
ЛІТЕРАТУРА
1. Вебер М. Избранное.Образ общества.-М.: Б.и.,1994.
2. Політологія. Під заг. ред. І.С.Дзюбка, К.М.Левківського. К. 1998.
3. Політологія // Словник термінів і понять. - К.:Тандем, 1996
4. Дахин В. Независимость, свобода, суверенитет // Политика.- 1993. - № 5. Іванишин В. Нація. Державність. Націоналізм. - Дрогобич, 1992.
6. Політологія: курс лекцій навч. посібник / І. С. Дзюбко, В. Ф. Панібудьласка, Ю. С. Шемщученко. - К.: Вища шк., 1993
7. Політологія / за ред. акад. Української академії політичних наук, проф., д-ра іст. Наук О. І. Семківа. - Львів: Світ, 1994
8. Видрін Д., Табачник Д. Україна на порозі XXI ст. Політичний
аналіз. - К., 1995
9. Деркач А., Веретенников С., Ермолаев А. Бесконечно длящееся настоящее. Украйна: четыре года пути. - К., 1995. Кононенко С. Новітня великодержавність // Політична думка.- 1997. - № 1.
Loading...

 
 

Цікаве